Рішення № 21212952, 31.01.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "31" січня 2012 р.Справа № 6/5007/161/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді <Поле для текста >

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

судді <Поле для текста >

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - довіреність від 16.01.2012р.;

від відповідача не з'явився.

Розглянув справу за позовом Приватного підприємства "Магніт" (м.Житомир)

до Закритого акціонерного товариства "Міськрембуд" (м.Житомир)

про стягнення 68116,20 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 68116,20 грн. за неналежне виконання договору №110401 на монтаж ліфтів від 01.04.2011р., з яких: 63660,00 грн. - основний борг, 4456,20 грн. - штраф.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві. На виконання вимог ухвали суду надав копію акту звірки розрахунків станом на 18.01.2012р. та довідку про стан заборгованості станом на 31.01.2012р.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 23.01.2012р. (а.с.22).

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2011 року між Закритим акціонерним товариством "Міськрембуд" (Замовник/відповідач) та Приватним підприємством "Магніт" (Підрядник/позивач) було укладено договір №110401 на монтаж ліфтів (а.с.4), відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, виконати монтажні і пусконалагоджувальні роботи п'яти пасажирських ліфтів на 9 зупинок на житловому будинку по АДРЕСА_1 (п.1.1 договору).

Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх в строк і в повному обсязі (п.1.2 договору).

Згідно п.2.1 договору вартість робіт за погодженою договірною ціною: - монтажні роботи - 159154,80грн.; пусконалагоджувальні роботи - 110940,00грн. Загальна вартість становить 270094,80грн., у т.ч. ПДВ 45015,80грн.

Відповідно до п.3.2 договору розрахунки за виконані роботи здійснюються у безготівковому порядку на підставі актів виконаних робіт.

Позивач на виконання договору №110401 від 01.04.2011р. виконав монтаж двох пасажирських ліфтів, що підтверджується підписаними сторонами довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за травень 2011 року форми КБ-3 та актом №110401-1 приймання виконаних підрядних робіт за травень 2011року форми КБ-2 (а.с.5-6).

Однак, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань виникла заборгованість перед позивачем станом на день звернення до суду та на день розгляду справи в сумі 63660,00грн., що підтверджується довідкою позивача від 31.01.2012р. та актом звірки розрахунків станом на 18.01.2012р. (а.с.22-23).

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 4456,20грн. - 7% штрафу.

Відповідно до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ГПК України).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 63660,00грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 7% штрафу, господарський суд враховує наступне.

У статті 611 Цивільного кодексу України передбачено настання правових наслідків, встановлених договором або законом, у разі порушення зобовязання, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є не неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 6.3 договору передбачена відповідальність замовника у вигляді сплати штрафу в розмірі 7% від суми невиконаних зобов'язань при порушенні строків оплати за виконані роботи більше ніж на 30 днів.

Згідно розрахунку позивача розмір 7% відсотків штрафу становить4456,20 грн.

Розрахунок обґрунтований, відповідає приписам чинного законодавства та умовам укладеного договору.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не спростував, не подав суду доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення 63660,00грн. - основного боргу та 4456,20грн. - 7% штрафу обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Міськрембуд" (10014, м.Житомир, вул.Мала Бердичівська, 9, код 03330086)

- на користь Приватного підприємства "Магніт" (10007, м.Житомир, провул.3-й Транзитний, 54, код 13553404) - 68116,20грн., з яких: 63660,00грн. - основний борг, 4456,20грн. - штраф, а також 1506,00грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі поданняапеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяТерлецька-Байдюк Н.Я.

Повне рішення складено 02 лютого 2012 року.

Віддрукувати: <Поле для текста >

1 - в справу

2 - відповідачу (рек.з повід.)

<Текст >