Рішення № 21212914, 30.01.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "30" січня 2012 р.Справа № 6/5007/155/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді <Поле для текста >

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

судді <Поле для текста >

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - довіреність від 15.04.2011р.;

від відповідача ОСОБА_2 - довіреність від 05.06.2009р.;

від прокурора:Тарасюк В.С. - прокурор відділу представництва облпрокуратури

(сл.посвідчення №8).

Розглянув справу за позовом Прокурора Брусилівського району в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Житомирського відділення Укрдержфонду підтримки фермерських господарств (м.Житомир)

до Фермерського господарства "ОСОБА_3" (с.Биків Брусилівський район Житомирська область)

про стягнення 20170,85 грн.

Прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 20170,85грн., з яких:: 18000,00грн. - основний борг, 2170,85грн. - пеня. Судові витрати просить покласти на відповідача.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в засіданні суду суму основного боргу визнав, відзив на позовну заяву не надав. Додатково заявив усне клопотання про відстрочку виконання рішення суду до жовтня 2012 року.

Прокурор та представник позивача проти заявленого відповідачем клопотання про відстрочку виконання рішення суду заперечили, просять суд його відхилити.

Суд, дослідивши матеріали справи, відхиляє клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду як необґрунтоване та не підтверджене належними доказами.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 25.12.2008 року між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств в особі Житомирського відділення (позивач) та Фермерським господарством "ОСОБА_3" було укладено договір №23 про надання фінансової підтримки фермерському господарству (а.с.11-на звороті, 12), за умовами якого Укрдержфонд (в особі регіонального відділення) зобов'язується надати фінансову підтримку на поворотній основі фермерському господарству в сумі 95000,00 грн., фермерське господарство зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку у визначений даним договором строк.

Згідно з п. 3.2.1 Договору фінансова підтримка надається у безготівковому порядку шляхом перерахування зазначеної в договорі суми фінансової підтримки на поворотній основі на поточний рахунок фермерського господарства, відкритий у банківській установі.

Пунктом 3.4.3 договору визначено зобов'язання фермерського господарства повернути кошти фінансової підтримки до Житомирського відділення Укрдержфонду згідно з встановленим графіком: до 25.12.2009р. в сумі 19000,00грн., до 25.12.2010р. в сумі 19000,00грн., до 25.12.2011р. в сумі 19000,00грн., до 25.12.2012р. в сумі 19000,00грн., до 25.12.2013р. в сумі 19000,00грн.

В забезпечення виконання зобов'язання за договором про надання фінансової підтримки №23 від 25.12.2008р. сторони уклали договір застави від 27.12.2008р. (а.с.15-16), за умовами якого відповідач (заставодавець) передав позивачу (заставодержателю) борону дискову БДВ-4.2, обприскувач ОПШ-2000, агрегат швидкісного обробітку ґрунту АКШ-3.6, оціночною вартістю 104557,00грн., а також сівалка СЗ-3.6А вартістю 20008,00грн. та зерноочисна машина ОВП-20А вартістю 9450,00грн. Договір застави посвідчений державним нотаріусом Брусилівської державної нотаріальної контори Отрищенко О.І.

На виконання умов договору №23 від 25.12.2008р. Житомирським відділенням Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств надано відповідачеві фінансову підтримку в сумі 90000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №35 від 26.12.2008р., №36 від 29.12.2008р., №7 від 26.12.2008р., копії яких долучені до матеріалів справи (а.с.9).

Згідно довідки про звіряння розрахунків та документів по заборгованості ФГ "ОСОБА_3" по наданій фінансовій підтримці Житомирським відділенням Укрдержфонду підтримки фермерських господарств, відповідачу надано фінансову підтримку в сумі 90000,00грн. з графіком погашення, встановленим п.3.4.3 договору №23 від 25.12.2008р., а саме: до 25.12.2009р. в сумі 18000,00грн., до 25.12.2010р. в сумі 18000,00грн., до 25.12.2011р. в сумі 18000,00грн., до 25.12.2012р. в сумі 18000,00грн., до 25.12.2013р. в сумі 18000,00грн. (а.с.8).

Проте, в порушення умов договору, відповідач до вказаного терміну (25.12.2010р.) не провів розрахунок з Житомирським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.

Станом на день звернення з позовом до суду та на день розгляду справи в суді за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем в сумі 18000,00грн., що не заперечувалась представником відповідача в судовому засіданні.

Таким чином розмір боргу відповідача становить 18000,00 грн.

Неповернення відповідачем отриманих коштів спонукало прокурора звернутись за захистом порушеного права до суду.

Крім основної суми боргу, прокурор просить стягнути з відповідача пеню в сумі 2170,85грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Беручи до уваги зміст правовідносин, які склались між сторонами, та характер взятих ними зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору позики, регулювання яких здійснюється на підставі параграфу 1 "Позика" глави 71 "Позика.Кредит.Банківський вклад", ст.ст.1046-1053 ЦК України.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було зазначено, в договорі сторони передбачили, що підприємство зобов'язано провести розрахунок в сумі 18000,00грн. до 25.12.2010 року.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу про стягнення боргу в розмірі 18000,00 грн. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2170,85грн. пені.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання згідно ст.610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п.5.2 договору за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки фермерське господарство сплачує Житомирському відділенню Укрдержфонду підтримки фермерських господарств пеню за кожен день неповернення коштів, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та вимогам чинного законодавства.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 2170,85грн.

Перевіркою розрахунку пені судом не виявлено помилок, з огляду на що вказана вимога підлягає задоволенню у заявленому розмірі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу та пені, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фермерського господарства "ОСОБА_3" (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1)

- на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Житомирського відділення Укрдержфонду підтримки фермерських господарств (10014, м.Житомир, вул.Мала Бердичівська, 25, к.47, код 13562604) - 20170,85грн., з яких: 18000,00грн. - неповернута фінансова допомога, 2170,85грн. - пеня.

3. Стягнути з Фермерського господарства "ОСОБА_3" (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1)

- в доход Державного бюджету (р/р 31219206700002 в УДК в м.Житомирі, код ЄДРПОУ 22062319, банк отримувача - ГУДКУ у Житомирській області, МФО - 811039, код доходу 22030001) - 1411,50грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяТерлецька-Байдюк Н.Я.

Повне рішення складено 01 лютого 2012 року.

Віддрукувати: <Поле для текста >

1 - в справу

2,3 - прокурору

<Текст >