Рішення № 21212902, 26.01.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" січня 2012 р.Справа № 6/630

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді <Поле для текста >

судді Маріщенко Л.О.

судді <Поле для текста >

за участю представників сторін

від позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним ОСОБА_1 ( довіреність від 16.03.11р.), ОСОБА_2 ( довіреність від 12.07.11р.)

від відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним ОСОБА_3 ( довіреність від 30.06.11р.)

від третьої особи - не з'явився

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Житомиравтотранс" (м. Житомир)

до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 (м. Новоград-Волинський)

за участю третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 ( Житомирська область, м. Новоград-Волинський)

про стягнення 37460,73 грн.

за зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 ( м. Новоград-Волинський)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Житомиравтотранс" ( м. Житомир)

про стягнення 41000 грн.

В судовому засіданні 19.01.12р. оголошувалась перерва до 26.01.12р. о 12:30 з викликом сторін.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача4628,73 грн. боргу , в тому числі 202,20 грн. - інфляційних, 34,01 грн. - 3% річних.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 32832,00грн. - неустойки.

08.06.2010р. до суду від ФОП ОСОБА_4 надійшла зустрічна позовна заява про стягнення з ТОВ "Компанія "Житомиравтотранс" 41000,00 грн. та зобов'язання надати в користування позивачу частину території Житомирського автовокзалу площею 25,2 кв.м. для встановлення кіоску під торгівлю книг, канцтоварів, друкованої продукції та продовольчими товарами ( т.1 а.с.31-32).

15.06.10р. позивач за зустрічним позовом надав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача 41000 грн.

15.06.10р. позивач за первісним позовом також надав суду заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої відповідач розрахувався за грудень 2010р., і тому позивач просить стягнути 202,20 грн. інфляційних, 34,01 грн. 3% річних та 32832 грн. неустойки(т.1 а.с.51).

Дана заява фактично є заявою про зменшення позовних вимог. Відповідно до ст.22 ГПК України дана заява прийнята судом до розгляду.

Також, позивач за первісним позовом надав суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якому вказав, що між сторонами укладались договори оренди частини території Житомирського Автовокзалу від 06.06.04р., від 01.09.07р., від 01.04.09р. Під час укладання договорів сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору та зобов'язання за даними договорами виконувались обома сторонами.

Договори під час їх дії недійсними не визнавались, На момент розгляду справи по суті строк дії вказаних договорів закінчився. Правові наслідки обумовлені договорами настали, ПП ОСОБА_4 користувався частиною території автовокзалу на протязі 6 років, а Товариство отримувало орендну плату, обумовлену договором за надані послуги оренди.

Таким чином, стягувати внесену орендну плату за договорами немає підстав. ( т.1 а.с. 52-55).

01.06.11р. позивач за первісним позовом надав суду додаткові пояснення по справі, в яких зазначив, що 01.04.09р. між сторонами був укладений договір оренди частини території Житомирського автовокзалу.

Договір укладався терміном до 31.12.09р. Відповідно до п. 4.2 договору він вважається щорічно продовженим у разі якщо не менше ніж за 15 днів до закінчення терміну не буде письмової заяви однієї із сторін про припинення дії договору. Оскільки товариство не мало наміру продовжувати договір, відповідачу було направлено лист № 12-700 від 10.11.09р. про припинення дії Договору з 01.01.10р.

Про припинення дії договору та про необхідність звільнити об'єкт оренди відповідачу неодноразово наголошувалось також листами № 12-15 від 11.01.10р. та претензією № 1 від 25.01.10р. Не виконуючи умови договору, відповідач в добровільному порядку не звільнив об'єкт оренди, тому товариство змушене було звернутись до суду за захистом свого права з позовом про звільнення об'єкта оренди ( справа № 6/12-НМ).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 15.06.10р. у справі № 6/12-НМ, яке залишене в силі Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 14.10.10р. позов задоволено та зобов'язано ПП ОСОБА_4 звільнити орендовану платформу, вступило в законну силу.

Відповідно до п. 3.1 договору, орендна плата за місяць складала 4104 грн.

Статтею 782 ч. 2 ЦК України, встановлено, що неустойка стягується в подвійному розмірі орендної плати , тобто 4104 грн. х 2 = 8208 грн. за місяць.

сума неустойки, що підлягає стягненню по договору за січень - квітень складає 32832 грн.

Сума, яка заявлялась до стягнення з січня, оскільки дії договору закінчився з 01.01.10р., по квітень 2010р., оскільки в квітні 2010р. подавався даний позов до суду.

Що стосується правової оцінки договору купівлі-продажу торговельного павільйону від 20.02.10р. , на який міститься посилання в Постанові ВГСУ, то необхідно зазначити , що рішенням Апеляційного суду Житомирської області у справі 22-ц/0690/745/ від 26.04.11р. скасовано рішення Богунського районного суду від 30.09.10р. та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_5 в задоволенні позову до ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу торгового павільйону від 20.02.10р. площею 19,8 кв.м. по АДРЕСА_2 та визнання права власності на вказаний павільйон.

Оскільки даним судовим рішенням відмовлено в задоволенні позову щодо визнання дійсним вищевказаного договору, то він є недійсним і посилання на нього, як на доказ у справі немає підстав. (т.2 а.с. 18-20).

Ухвалою суду від 23.06.11р. до участі в справі по первісному позову без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено ОСОБА_5.

14.07.11р. третя особа надала суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що 20.02.10р. між ПП ОСОБА_4 та ним було укладено у письмовій формі договір купівлі-продажу майна , а саме торгівельного павільйону, який знаходиться за адресою АДРЕСА_2.

Таким чином, він являється власником вказаного павільйону.

На підставі викладеного, третя особа вважає, що торгівельний павільйон згідно договору купівлі-продажу являється власністю ОСОБА_5 ( т. 2 а.с. 54-55).

Ухвалою суду від 14.07.11р. провадження у справі було зупинено до вирішення справи № 1/5007/52/11.

Ухвалою суду від 20.12.11р. провадження у справі поновлено.

В судове засідання представник позивача за первісним позовом надав суду додаткові пояснення по справі, в яких зазначив, що строк дії договору оренди, укладеного між сторонами закінчився 31.12.09р. Рішенням господарського суду Житомирської області по справі № 6/12-НМ від 15.06.20р., яке залишене в силі постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 14.10.10р. відповідача було зобов'язано звільнити територію автовокзалу.

15.12.10р. наказ , виданий на виконанні вказаного рішення із заявою про відкриття виконавчого провадження, був направлений товариством до відділу ДВС Богунського району.

21.12.10р. постановою державного виконавця Ковальчука В.А. відкрито виконавче провадження за даним наказом.

Як вбачається з актів державного виконавця від 29.06.11р., примусове виконання наказу Господарського суду Житомирської області № 6/12-НМ було розпочато 29.06.11р. та закінчено 29.06.11р. Постановою державного виконавця Кравчука В.В. від 13.07.11р. виконавче провадження закрито у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду.

Дані факти є підтвердженням того, що кіоск ПП ОСОБА_4 фактично перебував на орендованому майні ( платформі автовокзалу) до 29.06.11р., до моменту виконання рішення суду у справі № 6/12 шляхом примусового демонтажу.

Також, позивач зазначає, що договір купівлі-продажу від 20.02.10р. укладений між відповідачем та третьою особою є неукладеним, оскільки в п. 5.2 договору сторони визначили, що даний договір повинен бути нотаріально посвідчений в термін - двадцять календарних днів з моменту йог підписання.

Однак, сторони вказаний договір нотаріально не посвідчили.

Також, позивач зазначає, що відповідачем в червні 2011р. було подано позов про визнання права власності за ПП ОСОБА_4 на спірний кіоск, але рішенням суду від 05.09.11р. по справі № 14/5007/52/11 в задоволенні позову було відмовлено.

Рішенням господарського суду Житомирської області у справі № 6/5007/96/11 від 17.10.11р. , яке залишене в силі Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.11.11р. задоволено позовні вимоги ТОВ "Компанія "Житомиравтотранс" до ПП ОСОБА_4 про стягнення 14513 грн. збитків, які виникли під час виконання рішення суду у справі № 6/12-НМ ( демонтаж кіоску). Ця обставина ще раз підтверджує законність заявлених позовних вимог товариства про стягнення з відповідача неустойки за несвоєчасне звільнення об'єкту оренди.

Доказом того, що спірний кіоск перебував на платформі автовокзалу є матеріали виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення суду у справі № 6/12-НМ.

Датою звільнення об'єкта оренди є 29.06.11р., про що свідчать акти державного виконавця про примусове виконання рішення суду.

Представник відповідача за первісним позовом в судове засідання надав додаткові заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що з моменту укладання договору оренди, він належним чином виконував усі умови договору, в тому числі вчасно вносив орендну плату.

Також, відповідач зазначає, що на кінець грудня 2009р. ніяких повідомлень про припинення дії договору оренди не отримував.

Однак, позивач перешкоджав здійснювати відповідачу підприємницьку діяльність, а саме був знеструмлений торгівельний павільйон з 03.01.10, про що був складений відповідний акт від 03.01.10р.

Таким чином, з 03.01.10р. відповідач не користувався орендованою територією, тому посилання позивача про стягнення неустойки є незаконним. Тому що неустойка стягується у тому разі, якщо особа користується річчю. Відповідач же орендованою територією з 03.01.10р. не користувався.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 20.02.10р. ОСОБА_5 набув право власності на торгівельний павільйон, який відповідно до Цивільного кодексу України являється річчю.

Після укладання договору купівлі-продажу від 20.02.10р. жодна із сторін договору не заявляла наміру розірвати або визнати недійсним даний договір, отже договір на даний час дійсний.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, направив до суду клопотання, в якому просить розглянути справу без його участі.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Житомиравтотранс" (Позивач) та ФОП ОСОБА_4 (Відповідач) було укладено договір №193 про оренду частини території Житомирського автовокзалу (АДРЕСА_2), за умовами якого Орендодавець (позивач) здає Орендареві (відповідач) в тимчасове користування частину території Житомирського автовокзалу площею 25,2 кв.м. для встановлення кіоску під реалізацію книг, журналів, канцтоварів та іншої друкованої продукції і продуктів харчування, крім напоїв кави та чаю, кондитерських виробів, безалкогольних напоїв, алкогольних та слабоалкогольних напоїв, соків, морозива, мучних виробів з різними начинками ( т. 1 а.с. 16 ).

Згідно розділу 2 договору орендар зобов'язаний використовувати об'єкт оренди за призначенням та з додержанням умов цього договору.

Термін дії договору встановлюється з дня його підписання сторонами до 31.12.2009р. (п.4.1 договору).

Пунктом 2.1.2. договору передбачено обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі платити орендну плату.

Орендна плата згідно договору визначена в сумі 3420,00 грн., ПДВ - 684,00 грн. (п.3.1 договору).

Орендар повинен перераховувати орендну плату не пізніше 10 числа місяця, слідуючого за звітним (п.3.4 договору).

Однак, відповідач за первісним позовом в порушення п. 3.4 договору орендну плату за частину листопада та грудень 2009 року не сплатив.

Згідно розрахунку позивача на день звернення з позовом до суду загальна заборгованість складає 4392,52 грн.

10.11.2009р. позивач за первісним позовом надіслав відповідачу лист, в якому повідомив, що строк дії договору оренди закінчився.

11.01.2010р. ФОП ОСОБА_4 було направлено лист з вимогою про термінове звільнення на протязі 10 днів займаної території, який залишився без виконання.

25.01.2010р. ТОВ "Компанія "Житомиравтотранс" направило ПП ОСОБА_4 претензію №1 з вимогою терміново звільнити об'єкт оренди в зв'язку з закінченням строку дії договору оренди, яка також залишилась без виконання.

09.04.2010р. відповідачу за первісним позовом направлялась претензія №2 з вимогою сплати боргу з врахуванням інфляційних, річних та неустойки (т. 1 а.с.23).

Оскільки відповідач за первісним позовом орендоване приміщення власнику не повернув, позивачем відповідно до ч.2 ст.785 ЦК України йому нарахована неустойка в розмірі 32832,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що господарським судом Житомирської області було винесено рішення від 15.06.10р.,яке залишене без змін Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 4.10.10р. яким було задоволено позов ТОВ "Компанія "Житомиравтотранс" та зобов'язано ПП ОСОБА_4 звільнити орендовану територію автовокзалу. Дане рішення набрало законної сили.

15.12.10р. наказ на виконання вищевказаного рішення із заявою про відкриття виконавчого провадження був направлений товариством до відділу ДВС Богунського району.

21.12.10р. постановою державного виконавця Ковальчука В.А. відкрито виконавче провадження за даним наказом.

Як вбачається з Актів державного виконавця від 29.06.11р. , примусове виконання наказу Господарського суду Житомирської області № 6/12-НМ було розпочато 29.06.11р. та закінчено 29.06.11р.

Постановою державного виконавця Кравчука В.В. від 13.07.11р. виконавче провадження закрито у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду.

Дані факти є підтвердженням того, що кіоск відповідача фактично перебував на орендованій платформі автовокзалу до 29.06.11р., до моменту виконання рішення суду по справі № 6/12-НМ шляхом примусового демонтажу. Знаходження СПД ОСОБА_4 у спірному приміщенні та чи здійснення там ним підприємницької діяльності не впливає на встановлені факти.

Також на це не впливає наявність укладеного між СПД ОСОБА_4 та ОСОБА_6 договору купівлі-продажу від 20.02.2010 р. на спірній території торговельного павільону.

На підставі ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано відповідачу 3% річних в сумі 34,01грн. за весь час прострочення платежів та 202,20 грн. інфляційних.

Під час розгляду справи позивач за первісним позовом уточнив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача інфляційні, річні та неустойку в загальній сумі 33068,21 грн., оскільки борг по орендній платі відповідачем сплачено.

Відповідач за первісним позовом заперечує позовні вимоги, оскільки вважає, що ВАТ "Компанія "Житомиравтотранс" неналежним чином виконало умови договору щодо надання в оренду частини автовокзалу.

У зустрічному позові (т.1 а.с.31-32), зокрема, зазначив, що згідно договору від 01.04.2009р. Товариство взяло на себе зобов'язання надати ОСОБА_4 в тимчасове користування частину території Житомирського автовокзалу площею 25,2 кв.м. для встановлення кіоску під торгівлю книг, канцтоварів, друкованої продукції та продовольчими товарами. Товариство за адресою АДРЕСА_2 є власником автостанції, а саме приміщення, автовокзалу та накриття. Товариство не надало в користування частину автовокзалу згідно з умовами договору від 01.04.2009р. Враховуючи, що умови договору Товариство не виконало, об'єкт оренди не передало, відповідач за первісним позовом просить стягнути з позивача за первісним позовом 41000,00 грн. безпідставно сплачених орендних платежів.

Відповідач за зустрічним позовом у письмовому відзиві (т. 1 а.с.52-55) в повному обсязі заперечив вказані ФОП ОСОБА_4 обставини та вимоги, оскільки вважає, що: 01.04.2009р. між ТОВ "Компанія "Житомиравтотранс" та ФОП ОСОБА_4 було укладено договір оренди частини території Житомирського автовокзалу. Під час укладання цього договору та попередніх договорів від 06.06.2004р. та від 01.09.2007р. сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору та зобов'язання за даними договорами виконувались обома сторонами. Договори під час їх дії недійсними не визнавались. Правові наслідки, обумовлені договорами, настали: ФОП ОСОБА_4 користувався частиною території автовокзалу на протязі 6 років, а Товариство отримувало орендну плату, передбачену договором за надані послуги оренди.

Оцінивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, викладених у первісному позові, та про відмову в зустрічному позові з огляду на наступне.

Відповідно до ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст.762 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок розміру 3% річних та інфляційних, які становлять відповідно 34,01 грн. та 202,20 грн., суд приходить до висновку, що вони розраховані правильно.

Відповідно до ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 2 ст.785 ЦК України встановлено, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, яка згідно розрахунку позивача становить 32832,00 грн. за період з січня по квітень 2010р.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що в період, за який позивачем нарахована неустойка, відповідач дійсно користувався орендованою територією автовокзалу.

Таким чином, загальна сума боргу, що підлягає стягненню з ФОП ОСОБА_4 за первісним позовом становить 33068,21 грн., з яких: 202,20 грн. - інфляційні, 34,01 грн. - 3% річних та 32832,00 грн. - неустойка.

Стосовно зустрічного позову слід зазначити, що відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори, інші правочини та інші юридичні факти.

У відповідності до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Водночас слід зазначити, що згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст.762 ЦК України).

Згідно з умовами укладеного договору від 01.04.2009р. орендодавець здає орендарю в тимчасове користування частину території автовокзалу (частину платформи) площею 25,2 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2.

Пунктом 2.1.2. договору передбачено обов'язок орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Орендна плата вноситься не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним в сумі 4104,00 грн. (з урахуванням ПДВ).

Відповідно до п.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.

Під час дії договору зобов'язання виконувались обома сторонами належним чином, договір від 01.04.2009р. ніким не оскаржувався, недійсним не визнавався.

Позивачем за зустрічним позовом не доведено належними доказами безпідставність сплати орендної плати.

Враховуючи викладене, підстави для стягнення сплаченої ФОП ОСОБА_4 орендної плати на виконання умов договору оренди частини території Житомирського автовокзалу від 01.04.2009р. відсутні.

Судові витрати за первісним позовом покладаються на відповідача, а за зустрічним позовом - на ФОП ОСОБА_4

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,60,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Житомиравтотранс" ( м. Житомир, вул. Лятошинського, 11, код 03120590) - 34,01 грн. 3% річних, 202,20 грн. інфляційних, 32832 грн. неустойки, 330,68 грн. сплаченого державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його прийняття. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяМаріщенко Л.О.

дата підписання31.01.2012 р.

Віддрукувати: <Поле для текста >

1 - в справу

2, 3 - сторонам ( рек. з повід.)

4- третій особі - (рек. з повід.)

<Текст >