Рішення № 21212875, 23.01.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "23" січня 2012 р. Справа № 2/5007/140/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого - судді Тимошенка О.М. <Поле для тексту >

при секретарі Кисліцькій Ж.В.

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 (довіреність б/н від 01.09.11)

від відповідача не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра-Флекс" (м.Київ) <В особі(назва) ><Поле для тексту >

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промснаб" (м.Радомишль) <Поле для тексту >

про стягнення 34133,06 грн. <Поле для тексту >

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 34133,06 грн., з яких 29000, 00 грн. заборгованості за Договором №29-10 від 19.08.2010 року, 1709,00 грн. інфляційних втрат, 955,64 грн. 3% річних, 2468,42 грн. відсотків за неналежне виконання грошового зобовязання.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, на вимогу суду надав для огляду оригінали документів на яких грунтуються позовні вимоги.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив, про день розгляду справи був повідомлений належним чином. Таким чином, відповідач не скористався своїм правом наданим йому ст.22 ГПК України, бути присутнім у судовому засіданні та надати свої заперечення по суті позову.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

19 серпня 2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Астра-Флекс" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промснаб" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу №29-10 за умовами якого продавець (позивач) продає, а покупець (відповідач) купує солод житній ферментований.

Згідно п.4.1 договору, розрахунки проводяться шляхом перерахування відповідної суми коштів за кожну погоджену партію на поточний рахунок продавця на умовах попередньої оплати.

Для здійснення попередньої оплати за відпуск продукції в майбутньому позивач виставив відповідачу рахунок №255 від 09.11.10 на суму 63000,00грн. (а.с.25).

17.11.10 на виконання умов договору позивач відпустив відповідачу продукцію на суму 63000,00грн., що підтверджується видатковою накладною №291 та довіреністю на отримання продукції №223 від 16.11.10 (а.с.35,39).

Однак, всупереч умовам договору відповідач розрахувався за отриману продукцію по накладній №291 частково в сумі 34000,00грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.46-54),внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи у суді перед позивачем існує заборгованість у сумі 29000,00грн. (63000-34000).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За нормами ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 29000,00грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі ст.231 ГК України просить стягнути з відповідача 2468,42 грн. процентів за неправомірне користування чужими коштами.

Згідно ст.231 п.6 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін Розмір пені, передбачений, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимога про стягнення процентів за неправомірне користування чужими коштами має ознаки пені, тобто позивач просить стягнути з відповідача пеню.

За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Оскільки сторони у договорі не передбачили стягнення пені як відповідальніть за несвоєчасне виконання зобов'язання по оплаті за поставлену продукцію, суд відмовляє позивачу у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 2468,42грн. пені.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить: 1709,00 грн. інфляційних та 955,64 грн. 3% річних. Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних і 3% річних приходить до висновку, що він складений правильно і тому задовільняє позов у цій частині (а.с.10-11).

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, у судове засідання не з'явився.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 31664,64грн., з яких: 29000,00грн. боргу, 709,00 грн. інфляційних втрат, 955,64 грн. 3% річних. В решті позову слід відмовити.

Витрати , пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог , оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 49, 82 85 ГПК України, Господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промснаб" (12201, Житомирська область,м.Радомишль, вул.Микгород,71, оф.319; код 32604782) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра-Флекс" (04086,м.Київ, Подільський район, провулок Лютневий,13; код 36335761) - 29000, 00 грн. боргу, 1709,00 грн. інфляційних втрат, 955,64 грн. 3% річних, 1309,42грн. витрат на оплату судового збору.

3.В решті позову відмовити.

4.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Астра-Флекс" (04086,м.Київ, Подільський район, провулок Лютневий,13; код 36335761) 66,00 грн. (шістдесят шість грн.00коп.) зайво сплаченого судового збору за платіжним дорученням №390 від 14.11.11 на суму 1477,50грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимошенко О.М.

<Поле для текста >

Віддрукувати:

1- в справу

2-відповідачу (рек. з повідом.)