Рішення № 21212874, 23.01.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "23" січня 2012 р. Справа № 21/5007/120/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді <Поле для текста >

судді Вельмакіної Т.М.

судді <Поле для текста >

за участю представників сторін

від позивача: Чорний О.О. - директор;

від відповідача: ОСОБА_1 - доруч. №297 від 10.01.12р.;

Присутній: ОСОБА_3. - паспорт НОМЕР_1, виданий Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області 31.10.95р.

розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд 5" (с.Писарівка, Вінницька область) <В особі(назва) >

до Комунального підприємства "Спеціальний комбінат комунально-побутового обслуговування" (м.Житомир)

про стягнення 7929,59 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 6800,00грн. - основного боргу, 741,96грн. - пені, 162,50грн. - 3% річних, 225,13грн. інфляційних та судових витрат (у тому числі на оплату послуг адвоката).

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. В засіданні суду надав, підписаний сторонами, акт звірки розрахунків від 14.12.11р. (а.с.82), та повідомив суд про часткову сплату відповідачем суми основного боргу у розмірі 500,00грн., на підтвердження чого надав банківську виписку по рахунку №26002010308451 (а.с.81).

Представник відповідача в судовому засіданні щодо позову не заперечив. Подав відзив на позовну заяву (а.с.83), згідно якого відповідач просить суд розстрочити виконання рішення суду терміном на шість місяців та зменшити суму пені, у зв'язку з тяжким фінансовим становищем.

Представник позивача проти відстрочки виконання рішення суду заперечив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонами, що 20 січня 2011 року між Комунальним підприємством "Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування" (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Конкорд-5" (постачальник, позивач), укладено договір №4 (надалі - Договір (а.с. 14)).

Згідно п. 1.1. Договору, позивач зобов'язався поставити та передати у власність замовника товари в асортименті, кількості, за цінами та у терміни, встановлені відповідачем.

Відповідно до п. 1.2. Договору, кожна наступна партія товарів постачається на основі накладних, в яких постачальник і замовник погоджують кількість і ціну товарів, що постачаються.

На виконання умов Договору позивач відвантажив відповідачу товар на суму 13282,00 грн., на підтвердження чого надано видаткові накладні (а.с.15-17).

За даними позивача, відповідач прийняв поставлений йому товар, що підтверджується вищевказаними документами, але в порушення зобовязань за умовами договору поставки, його вартість позивачу сплатив частково в сумі 6482,00грн., що підтверджується відповідними виписками банку по рахунку позивача (а.с. 18-26).

08.11.11р. позивачем, на адресу відповідача, надіслано Лист №4 (а.с. 28) з вимогою про погашення заборгованості за договором № 4, яку останній отримав 14.11.2011р. (а.с. 29), однак, на час звернення позивача до суду, розрахунки у повному обсязі не проведено.

За даними позивача, внаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань відповідачем, у останнього, станом на день подачі позовної заяви до суду, утворилася заборгованість за Договором у розмірі 6800,00грн.

Також, до стягнення з відповідача позивачем нараховано, на підставі п. 4.3. Договору, пеню в сумі 741,96грн. та, на підставі ст. 625 ЦК України, - три відсотки річних в сумі 162,50грн., інфляційні в сумі 225,13грн.

Відповідач, у відзиві на позовну заяву (а.с. 83-84), та його представник, в процесі розгляду справи, щодо отримання товару від позивача в сумі 13282,00грн. не заперечували. Вказали, що станом на 23.01.11р. заборгованість склала 6300,00грн.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши надані в процесі її розгляду пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів, інших правочинів та інших юридичних фактів.

Згідно наданих до справи документів, спір між сторонами виник саме у зв'язку з неналежним виконанням умов договору поставки №4 від 20.01.2011 року (а.с.14)

Положеннями ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно пункту 2.1 Договору, ціна, кількість та загальна вартість товару при поставці кожної партії визначається в рахунках-фактурах постачальника або товарно-транспортних або видаткових накладних.

Так, матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що на виконання умов вказаного Договору, позивач згідно видаткових накладних №РН-ЖТ00007 від 28.01.11р., №РН-Ж-00008 від 10.03.11р. та №РН-Ж-34 поставив відповідачу товар на загальну суму 13282,00грн. (а.с. 15-17).

Пунктом 3.3. Договору сторони погодили, що розрахунки за поставлений товар здійснюються за фактом постачання протягом одного місяця з моменту отримання товару в готівковій або безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідач, в порушення умов Договору, свої зобов'язання щодо здійснення розрахунків виконав частково, сплативши в досудовому порядку 6482,00грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку (а.с. 23-30, 135).

Таким чином заборгованість відповідача, на дату звернення позивача до суду становила 6800,00грн.

Разом з тим, в процесі розгляду справи відповідачем було сплачено 500,00грн. основної заборгованості, що підтверджується платіжним дорученням №823 від 16.01.12р. (а.с.94) та випискою по рахунку позивача (а.с.81). Оскільки вказана сума була сплачена відповідачем після звернення позивача до суду, провадження у справі в частині стягнення 500,00грн. слід припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

За вказаних обставин, на дату вирішення спору, основна заборгованість відповідача склала 6300,00грн.

У відповідності до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.3. Договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату замовник виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Так, згідно розрахунку позивача, пеня за накладною №НР-Ж-ЖТ00007 від 28.01.11р. складає 74,16грн., за накладною №РН-Ж-00008 від 10.03.11р. - 501,94, та за накладною №РН-Ж-34 від 30.05.11р. 165,86грн., а всього 741,96грн. (а.с.9-11).

Наданий позивачем розрахунок пені є вірним та обгрунтованим.

Приписами ч.2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, згідно розрахунків позивача (а.с.12-13), розмір трьох відсотків річних складає 162,50грн., сума інфляційних - 225,13грн.

Перевіривши проведений позивачем розрахунок 3% річних, господарський суд дійшов висновку, що зазначена вимога також є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Що стосується інфляційних, то правомірно заявленою до стягнення їх сума становить 75,83 грн., оскільки, при здійсненні нарахування інфляційних, позивачем не було враховано дефляційних процесів. Тому у стягненні 149,30грн. інфляційних слід відмовити, оскільки їх заявлено до стягнення безпідставно.

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання не допускається.

Згідно з ст.33 ГПК України, сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевказане, господарський суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами по справі та підлягає частковому задоволенню на суму 7280,29грн., з яких: 6300,00грн. основного боргу, 741,96грн. пені, 162,50грн. 3% річних, 75,83грн. інфляційних. В частині стягнення 500,00грн. основного боргу, провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України. В стягненні 149,30грн. інфляційних суд відмовляє.

Що стосується заявлених до стягнення з відповідача послуг адвоката в сумі 500,00 грн., то ст. 44 ГПК України передбачено, що оплата послуг адвоката відноситься до складу судових витрат.

В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

На обґрунтування відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката було надано Договір на надання юридичних послуг від 01.12.2011р., укладений між ТОВ "Конкорд 5" та адвокатом ОСОБА_2. (а.с.65); Акт наданих юридичних послуг від 06.12.11р. (а.с.66); копію Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 67); копію адвокатського посвідчення (а.с.68), та квитанція б/н від 12.12.11р. (а.с.69).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що витрати по оплаті послуг адвоката по даній справі є правомірно заявленими, однак їх розмір, що підлягає стягненню з відповідача, слід визначати, виходячи з положень ч.5 ст. 49 ГПК України, згідно якої, суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, при частковому задоволенні позову, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Що стосується клопотання відповідача, викладеного у відзиві на позовну заяву про зменшення розміру пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на вищевказане, а також враховуючи тяжкий фінансовий стан підприємства, що вбачається з поданого балансу (а.с.95-96), зважаючи на особливості порядку його фінансування, суд дійшов висновку про можливість зменшення розмір пені на 400,00 грн.

Крім того, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву просить суд розтрочити виконання рішення суду терміном на шість місяців.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Так, Роз'ясненням Вищого господарського суду України №02-5/333 від 12.09.1996р. "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" (зі змінами і доповненнями) визначено, що підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Таким чином, у будь-якому випадку, розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку пов'язано з об'єктивними, непереборними, тобто, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Натомість, надані відповідачем докази суд не розцінює як такі, що вказують на існування вищезазначених обставин.

При вирішенні питання щодо можливості та необхідності відстрочки виконання рішення судом також враховуються інтереси обох сторін, а саме те, що у даному випадку, позивач перебуває в аналогічних з відповідачем економічно складних умовах, також суд враховує і уже наявне зволікання в проведенні розрахунків.

З огляду на викладене, зважаючи на зменшення судом розміру заявленої пені, а також враховуючи заперечення представника позивача щодо розстрочення виконання рішення суду, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 69, п.1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір пені на 400,00грн.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування" Житомирської міської ради (10003, м. Житомир, Богунський р-н., пров. Козубського, буд.5, код 05456839)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд 5" (23205, Вінницька обл., Вінницький р-н., с. Писарівка, Немирівське шосе, буд. 32, код 3493414):

- 6300,00грн. основного боргу;

- 341,96грн. пені;

- 162,50грн. 3% річних;

- 75,83грн. інфляційних;

- 1477,64грн. судового збору;

- 490,59грн. адвокатських послуг.

4. Припинити провадження у справі в частині стягнення 500,00грн. основного боргу на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

5. В частині стягнення 149,30грн. інфляційних відмовити.

6. Клопотання про відстрочку виконання рішення відхилити.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Суддя Вельмакіна Т.М.

Повне рішення складено 30 січня 2012 року.

Віддрукувати: <Поле для текста >

1 - до справи

2,3 - сторонам (рек. з пов.)

<Текст >