Рішення № 21212797, 25.01.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.01.12 р. Справа № 6/228пд

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Макарової Ю.В., суддів: Мальцева М.Ю., Соболєвої С.М., при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовною заявою:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Трейд”м.Донецьк

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Лик” м. Донецьк

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Східна логістична компанія” м. Донецьк

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації” міста Донецька Донецької міської ради м. Донецьк

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_2

за участю третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Донецької міської ради м. Донецьк

про визнання договору купівлі продажу від 12.12.2008р. недійсним

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_3 за довіреністю № 191 від 30.11.2010р.

від відповідача 1 - не зявився

від відповідача 2 не з'явився

від третьої особи 1 не з'явився

від третьої особи 2 не з'явився

від третьої особи 3 не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія Трейд” м. Донецьк (далі позивач), звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Лик”м. Донецьк (далі відповідач 1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю “Східна логістична компанія”м. Донецьк (далі відповідач 2) за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації” міста Донецька Донецької міської ради м. Донецьк та третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 12.12.2008р., зареєстрований за №2063 Приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_2.

Ухвалою від 08.09.2011р. судом (суддя Подколзіна Л.Д.) порушено провадження по справі, сторони зобовязані надати документи та вчинити певні дії.

Ухвалою від 03.03.2011р. суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Донецьку міську раду.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 17.11.2011р. для розгляду справи № 6/228пд сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Подколзіна Л.Д., суддів Соболєва С.М. та Мальцев М.Ю.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду від 03.01.2012р. справа № 6/228пд передана на повторний автоматичний розподіл.

Автоматичним розподілом судових справ, згідно з Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням ради суддів від 26.11.2010р. № 30 для розгляду справи № 6/228пд призначено головуючим суддю Макарову Ю.В.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за договором купівлі продажу від 12.12.2008р., укладеного між відповідачем 1 (продавцем) та відповідачем 2 (покупцем) відбулось відчужене майна, право власності на яке встановлено за відповідачем 1 рішеннями господарського суду Донецької області по справі № 34/47пн від 31.03.2008р. та по справі № 34/86пн від 24.07.2008р., які в подальшому були скасовані Донецьким апеляційним господарським судом, внаслідок чого позивач вважає, що договір купівлі продажу від 12.12.2008р. немає юридичної сили, через що повинен бути визнаний судом недійсним.

Пояснювальною запискою б/н від 20.10.2011р. (а.с. 86, том 1), поданою через канцелярію суду 20.10.2011р. позивач зазначив, що оскільки рішення господарського суду, якими визнано право власності на спірне майно за відповідачем 1, скасовані, звернення з даним позовом здійснено з метою подальшого повернення нерухомості, яка належить йому по праву власності.

Доповненнями до позовної заяви, наданими через канцелярію суду 03.11.2011р. (а.с. 1, том 2), позивач зазначив, що спірний договір є неоплатним, оскільки відповідач 2 (покупець) не здійснив оплату придбаного майна; в діях директора ТОВ «Компанія Трейд» Павлової Олени Вікторівни, яка є і одним із засновників ТОВ „Східна логістична компанія”, наявні ознаки кримінального злочину, оскільки будучи посадовою особою директором ТОВ „Компанія Трейд” безоплатно шляхом обману заволоділа майном ТОВ „Компанія Трейд” шляхом покупки майна у ТОВ „ЛИК” за договором купівлі-продажу від 20.12.2008р.; на його думку інститут добросовісного набувача до спірних правовідносин не може бути застосований; вважає, що в разі визнання договору купівлі-продажу недійсним всі наступні договори щодо такого майна є також недійсними, наслідком чого відповідно до ст. 216 ЦК України є повернення сторін у первинний стан, застосування реституції та повернення майна власнику.

20.12.2011р. позивач посилаючись на ст. 29 ГПК України заявив клопотання про залучення до участі у справі прокуратуру Донецької області.

Заявлене клопотання задоволенню не підлягає, оскільки ст. 29 ГПК України передбачає можливість прокурора вступити у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави, проте такий вступ можливий за ініціативою самого прокурора.

Через канцелярію суду 11.01.2012р. позивач направив суду заяву, якою підтримав позицію зі спору, відзначив, що станом на 11.01.2012р. продовжує діяти спірний договір, який по своїй юридичній суті є нікчемним, як такий, що порушує публічний порядок визнаний ст. 228 ЦК України.

Відповідач 2 проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, наданому через канцелярію суду 18.10.2011р., яким зазначив, що при укладанні договору купівлі продажу від 12.12.2008р. сторонами було дотримано всі вимоги, передбачені чинним законодавством для укладання договорів купівлі-продажу нерухомого майна.

12.12.2011р. через канцелярію суду від відповідача 2 надійшли письмові заперечення на доповнення до позовної заяви (а.с. 59, том 2), у яких звертає увагу суду в тому числі на те, що позивач стверджуючи про несплату ТОВ „ЛИК” вартості обєкту за договором купівлі-продажу від 10.08.2007р. посилається лише на виписку з одного рахунку; зауважив, що реституція неможлива, оскільки позивач взагалі не є стороною спірного правочину. Відповідно до позиції відповідача 2 позовні вимоги не підлягають захисту з використанням механізму, встановленого ст.ст. 215, 216 ЦК України.

Третя особа 1 надала письмові пояснення № 01-3/3023 від 19.10.2011р., якими повідомила суд, що станом на 19.10.2011р. право власності на спірне майно зареєстровано за ТОВ “Східна логістична компанія” м. Донецьк; письмовими поясненнями № 01-3/3259 від 04.01.2011р. на виконання вимог ухвали суду третя особа 1 повідомила, що право власності на будівлі агрегатного складу за ТОВ „Компанія Трейд” не зареєстровано.

Третя особа 2 надала відзив Вих. № 02/01-16 від 19.01.2012р., яким зазначила, що договір купівлі-продажу від 12.12.2008р. був укладений у відповідності з нормами законодавства, внаслідок чого і був посвідчений та зареєстрований в Державному реєстрі правочинів.

Відповідач 1 жодного разу не направив свого представника для прийняття участі в судових засіданнях, проте судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення товариства про місце, дату та час проведення судових засідань. В матеріалах справи містяться витяг з ЄДР серії АЕ № 417079 станом на 14.02.2011р., з якого вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Лик”, ідентифікаційний код 25325938, знаходиться за адресою: 83086, м. Донецьк, площа Комунарів, будинок 4. Достовірність відомостей з Єдиного державного реєстру встановлена ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”.

Саме така адреса відповідача вказана позивачем в позовній заяві та за цією адресою суд направляв відповідачу ухвали у даній справі. Проте ухвали суду повернулися з відміткою органу поштового звязку у звязку з відсутністю адресату за вказаними адресами.

Поштова кореспонденція з повідомленнями, повернута органами зв'язку з позначками "за зазначеною адресою не проживає", з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Під час судового засідання 25.01.2012р. позивач підтримав позицію, викладену письмово, повідомив про відсутність будь-яких додаткових доказів в обґрунтування власної правової позиції по суті спору.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неприбуття у судові засідання відповідача 1, інших учасників справи не перешкоджає розгляду спору по суті.

Про необхідність витребування від сторін будьяких інших доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося. Сторони були повідомлені судом про дату та час проведення судового засідання належним чином, що унеможливлює порушення їх процесуальних прав в цій частині.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши під час судових засідань представників учасників справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 31.03.2008р. по справі № 34/47пн позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛИК” м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Трейд” м. Донецьк за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство “Бюро технічної інвентаризації” м. Донецька про визнання права власності на придбаний за договором купівлі-продажу від 10.08.2007року обєкт нерухомого майна будівлю агрегатного складу площею 779,2 кв.м., територію (асфальтове покриття), що прилягає до нього площею 4602,5кв.м., забір довжиною 30м., ворота площею 14,3кв.м., які знаходяться за адресою вул. Сеченова 31, м. Донецьк задоволені повністю, визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛИК”, м. Донецьк на придбаний за договором купівлі-продажу від 10.08.2007року обєкт нерухомого майна будівлю агрегатного складу площею 779,2 кв.м., територію (асфальтове покриття), що прилягає до нього площею 4602,5кв.м., забір довжиною 30м., ворота площею 14,3кв.м., які знаходяться за адресою вул. Сеченова 31, м. Донецьк. У задоволенні зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Трейд” м. Донецьк про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 10.08.2007року обєкта нерухомого майна будівлю агрегатного складу площею 779,2кв.м., територію (асфальтове покриття), що прилягає до нього площею 4602,5кв.м., забір довжиною 30м., ворота площею 14,3кв.м., які знаходяться за адресою вул. Сеченова 31, м. Донецьк, укладеного між ТОВ “Компанія Трейд” та ТОВ “ЛИК” відмовлено.

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.07.2008р. по справі 34/86пн позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛИК” м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Східна логістична компанія” м. Донецьк за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації” м. Донецька про визнання права власності на будівлю битовки (літ. К), будівлю майстерні (літ.-Л), будівлю лабораторії (літ.-Н), будівлю охорони (літ.-П), навіси (літ. М,О), огородження (№1-3), замощення (І) площею 4633,кв.м., що прилягає до агрегатного складу (літ.-З 1), за адресою: м. Донецьк, вул. Сеченова 31ж, задоволені в повному обсязі, визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛИК”, м. Донецьк на будівлю битовки (літ. К), будівлю майстерні (літ.-Л), будівлю лабораторії (літ.-Н), будівлю охорони (літ.-П), навіси (літ. М,О), огородження (№1-3), замощення (І) площею 4633,кв.м., що прилягає до агрегатного складу (літ.-З 1), за адресою: м. Донецьк, вул. Сеченова 31ж.

На підставі зазначених рішень за відповідачем 1 було оформлено право власності на будівлю агрегатного складу літ. З-1 площею 779,2кв.м. з господарськими побудовами: битовка літ. К, майстерня літ. Л, навіс літ. М, будівля лабораторії літ. Н, навіс літ. О, будівля охорони літ. П, огородження № 1-3, замощення I, про що свідчить Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 19839365 від 11.08.2008р. (а.с. 81 том 1).

В подальшому вищезазначене майно було відчужене відповідачем 1 (в особі директора Липовецької І.В.) відповідачу 2 (в особі директора Пяних О.М.) за договором купівлі-продажу від 12.12.2008р., згідно з яким продавець продав, а покупець купив належне продавцеві на праві приватної власності будівлю агрегатного складу літ. З-1 площею 779,2кв.м. з господарськими побудовами: битовка літ. К, майстерня літ. Л, навіс літ. М, будівля лабораторії літ. Н, навіс літ. О, будівля охорони літ. П, огородження № 1-3, літ. І -замощення.

Відповідно до п. 2 договору від 12.12.2008р. вказана будівля належить продавцю на підставі: рішення господарського суду Донецької області (справа № 34/47пн) від 31.03.2008р., рішення господарського суду Донецької області (справа № 34/86пн) від 24.07.2008р.; рішення Виконавчого комітету Калінінської районної в м. Донецьку ради № 146/4 від 09.04.2008р, зареєстрованих в КП БТІ м. Донецька 11.08.2008р., в книзі: 33в-34, номер запису:10017. Реєстраційний номер:24300093.

Згідно п. 4 договору продаж цієї нерухомості вчинено за 1087124,00 грн., в тому числі ПДВ 181187,33 грн., які мають бути перераховані на рахунок Продавця не пізніше 31.07.2009р.

Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_2

Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 21620231 від 21.01.2009р. будівля агрегатного складу літ. З-1 площею 779,2кв.м. з господарськими побудовами значиться за власником - ТОВ “Східна логістична компанія”, підстава виникнення права власності договір купівлі-продажу від 12.12.2008р. (а.с. 84, том 1).

Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації” м. Донецька письмовими поясненнями повідомило, що право власності на будівлі агрегатного складу за Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія Трейд” не зареєстровано, станом на 19.10.2011р. право власності на вказані обєкти нерухомості майна зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю “Східна логістична компанія”м. Донецьк.

Як зазначає позивач у позові, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2011р. рішення господарського суду Донецької області від 31.03.2008р. у справі №34/47пн було скасовано частково, у задоволенні первісних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛИК” м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Трейд” м. Донецьк, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації” м. Донецька та Донецької міської ради про визнання права власності на придбаний за договором купівлі-продажу від 10.08.2007р. обєкт нерухомого майна будівлю агрегатного складу площею 779,2кв.м., територію (асфальтове покриття), що прилягає до нього площею 4602,5кв.м., огорожу довжиною 30м, ворота площею 14,3кв.м., які знаходяться за адресою вул. Сеченова, 31, м.Донецьк апеляційною інстанцією відмовлено, в іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 31.03.2008р. у справі №34/47пн залишено без змін.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2011р. рішення господарського суду Донецької області від 24.07.2008р. у справі №34/86пн скасовано, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛИК” м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю “Східна логістична компанія” м. Донецьк, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації” м. Донецька про визнання права власності на будівлю битовки (літ. К), будівлю майстерні (літ. Л), будівлю лабораторії (літ. Н), будівлю охорони (літ. П), навіси (літ. М,О), огородження (№1-3), замощення (І) площею 4633кв.м., що прилягає до агрегатного складу (літ. З 1), за адресою: м. Донецьк, вул. Сеченова, 31ж - відмовлено.

На підставі вищевикладеного, позивач звернувся до господарського суду з вимогою визнати договір купівлі-продажу від 12.12.2008р. недійсним.

Дослідивши обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються його положеннями та іншими актами законодавства, зокрема, Цивільним кодексом України.

Згідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Суд відзначає, що предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предметом позову, як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, є спосіб захисту цього права чи інтересу.

Предметом даного позову є вимога позивача про визнання договору купівлі-продажу від 12.12.2008р., укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2, недійсним.

В обґрунтування позовних вимог посилається на той факт, що зазначений договір немає юридичної сили, оскільки право власності, яке визнане за відповідачем 1 (продавцем) рішеннями суду по справам № 34/47пн та № 34/86пн, були скасовані.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, ст. 203 ЦК України встановлює перелік вимог, яким повинен відповідати правочин для набрання їм чинності, тобто юридичної сили.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Способи волевиявлення та форми правочину врегульовані в ст. 205 Цивільного кодексу України, за якою правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою ( ст. 207 Цивільного кодексу України).

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання договорів недійсними: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, у чому конкретно полягає порушення вільного волевиявлення та не відповідність його внутрішній волі учасника правочину, не спрямованість сторони на реальне настання правових наслідків правочину та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Аналогічна позиція також викладена у постанові Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику про визнання угод недійсними" від 06.11.2009р. № 9, відповідно до якої угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом; в кожній справі вирішуючи спір про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи пояснень приватного нотаріусу Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_2 при посвідченні договору купівлі продажу від 12.12.2008р. їм було перевірено відповідність спірного договору вимогам чинного законодавства, а саме наявність достатнього обсягу повноважень у сторін на укладання договору, відсутність заборони, податкової застави та заставної на відчужуване майно, наявність правових підстав для здійснення відповідачем 1 продажу майна, а саме право власності останнього встановлено рішеннями господарського суду Донецької області від 31.03.2008р. по справі № 34/47пн та від 24.07.2008р. по справі № 34/86пн, які на час укладання договору купівлі продажу від 12.12.2008р. набрали законної сили.

Таким чином, при укладанні спірного договору дотримано всі вимоги, необхідні для укладання даного виду правочинів.

За позицією, викладеною у ч. 5 п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику про визнання угод недійсними" від 06.11.2009р. № 9, відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Оскільки визнання договору купівлі-продажу від 12.12.2008р. недійсним, в якому позивач не є стороною, належить тільки особі права якої порушені, позивач має право висувати вимогу про визнання договору недійсним, якщо доведе, що є заінтересованою особою і його права та законні інтереси порушені укладеним договором.

Рішення суду повинно вплинути на відновлення порушеного права, спосіб захисту якого передбачений законом.

Позивач під час судового розгляду обґрунтовував свій інтерес тим, що майно, продаж якого здійснився за спірним договором, повинно повернутися до ТОВ “Компанія Трейд” м. Донецьк, який є його власником на підставі договору купівлі-продажу № 1605 від 11.06.2003., укладеного з ТОВ „Фірма Трєйд”.

Як вже зазначалось сторонами договору купівлі-продажу від 12.12.2008р. є Товариство з обмеженою відповідальністю “Лик” м. Донецьк продавець та Товариство з обмеженою відповідальністю “Східна логістична компанія” м. Донецьк покупець, тобто взаємні права та обовязки виниклих лише у зазначених юридичних осіб.

Отже, навіть у разі визнання договору купівлі-продажу від 12.12.2008р. недійсним та застосування наслідків його недійсності (реституції) порушене право позивача не буде захищене, оскільки недійсний правочин породжує лише ті юридичні наслідки, які пов'язані з його недійсністю. Так, відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Застосування зазначених правових наслідків засвідчує факт повернення саме сторін спірного договору у первісний стан, який мав місце до вчинення недійсного правочину.

Крім того позивачем не доведено, в чому полягає захист саме його прав та інтересів стосовно визнання договору купівлі-продажу від 12.12.2008р. недійсним в частині продажу самочинно збудованих обєктів нерухомості, а саме, будівля битовки (літ. К), будівля майстерні (літ.-Л), будівля лабораторії (літ.-Н), будівля охорони (літ.-П), навіси (літ. М,О), огородження (№1-3), замощення (І). Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів позивачу на праві власності зазначені обєкти не належалі, отже суд вважає, що відсутнє і порушення будь-яких прав позивача відносно вказаного майна.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику про визнання угод недійсними" від 06.11.2009р. № 9 реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Так, з огляду на викладене, відповідно до змісту постанови Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2011р. по справі № 34/47пн оскільки докази нотаріального посвідчення та здійснення державної реєстрації договору купівлі-продажу від 10.08.2007р., укладеного між ТОВ „Компанія Трейд” та ТОВ „ЛИК”, у матеріалах справи відсутні, цей договір є неукладеним та не створює прав та обовязків для сторін. В тож же час право власності на придбаний за договором купівлі-продажу від 10.08.2007року обєкт нерухомого майна визнане за ТОВ „ЛИК” рішенням суду від 31.03.2008р. по справі № 34/47пн, яке і було покладено в підставу для укладання договору купівлі-продажу від 12.12.2008р.

Відповідно до змісту постанови Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2011р. по справі 34/86пн правові підстави для визнання у судовому порядку права власності за ТОВ „ЛИК”, м. Донецьк на самочинно збудовані обєкти нерухомості (будівля битовки (літ. К), будівля майстерні (літ.-Л), будівля лабораторії (літ.-Н), будівля охорони (літ.-П), навіси (літ. М,О), огородження (№1-3), замощення (І) площею 4633,кв.м., що прилягає до агрегатного складу (літ.-З 1), за адресою: м. Донецьк, вул. Сеченова 31ж) відсутні. В тож же час право власності за ТОВ „ЛИК” на вказані самочинно збудовані обєкти нерухомості визнане рішенням суду від 24.07.2008р. по справі 34/86пн , яке і було покладено в підставу для укладання договору купівлі-продажу від 12.12.2008р.

Щодо посилання позивача на норми ст. 228 Цивільного кодексу суд відзначає наступне.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Предметом оспорюваного договору купівлі-продажу є продаж будівлі агрегатного складу з господарськими побудовами: битовка, майстерня, навіс, будівля лабораторії, навіс, будівля охорони, огородження, замощення.

При цьому, господарському суду не представлено належних та допустимих у розумінні ст. 34 ГПК України, доказів, які б підтверджували факт, що оспорюваний правочин посягає на права позивача, на суспільні, економічні та соціальні основи держави.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина у формі умислу, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.

Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Така позиція також викладена у п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 6 листопада 2009 року № 9.

Посилання позивача на наявність в діях Павлової Олени Вікторівни директора ТОВ „Компанія Трейд”, яка є одним із засновників ТОВ „Східна логістична компанія”, ознак злочину, передбачених ст. 190 і ст. 164 Кримінального кодексу України судом до уваги не приймаються, тому як факти, які містить ознаки злочину, повинні доводитися у межах кримінальної справи, бути встановлені обвинувальним вироком суду.

У відповідності до п. 4 ст.129 Конституції України, ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті доказі, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Позивач не надав до суду будьяких письмових доказів, які б підтверджували порушення сторонами спірного правочину приписів законодавства під час його укладання, суд з огляду на вищезазначене вважає, що позивачем вибраний не той спосіб захисту своїх порушених прав і інтересів.

За результатами розгляду даної справи суд дійшов висновку про недоведеність позивачем за заявленими вимогами обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним. Отже, правові підстави для визнання у судовому порядку договору купівлі-продажу від 12.12.2008р. недійсним, відсутні.

З огляду на зазначене суд відмовляє у задоволенні заявлених позовних вимог.

Оскільки позивач не довів свої вимоги, на нього покладаються судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 203, 204, 205, 207, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Лик” м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю “Лик” м. Донецьк, до Товариства з обмеженою відповідальністю “Східна логістична компанія”м. Донецьк, за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації” міста Донецька Донецької міської ради м. Донецьк, за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_2, за участю третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Донецької міської ради м.Донецьк про визнання договору купівлі-продажу від 12.12.2008р. недійсним - відмовити.

У судовому засіданні 25.01.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено та підписане 30.01.2012р.

Головуючий суддя Макарова Ю.В.

Суддя Соболєва С.М.

Суддя Мальцев М.Ю