Рішення № 21212796, 07.12.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.12.11 р. Справа № 13/213

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при помічнику судді Рассуждай С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Підприємство Алєко”, м.Запоріжжя

до Відповідача: Державного підприємства „Шахтарськантрацит”, Донецька обл., м.Шахтарськ

про: стягнення 566382грн.67коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю б/н від 06.12.2010р.)

Кустрин В.М. директор (паспорт серія НОМЕР_1, виданий 16.10.2003р.)

від відповідача: ОСОБА_2. (за довіреністю №5 від 04.01.2011р.) провідний юрисконсульт.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Підприємство Алєко”, м.Запоріжжя (далі позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Державного підприємства „Шахтарськантрацит”, Донецька обл., м.Шахтарськ (далі відповідач) про стягнення боргу в розмірі 415197грн.00коп., 3% річних у розмірі 36141грн.87коп., індексу інфляції у сумі 115043грн.80коп., всього 566382грн.67коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобовязання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару за договором № 12/02-01/1-59 від 27.05.2008р.

Ухвалою від 21.11.2011р. судом порушено провадження по справі, призначено до розгляду на 07.12.2011р., сторони зобовязані надати документи та вчинити певні дії.

Відповідач надав відзив на позовну заяву №17-1/1-823 від 29.11.2011р., яким просив суд частково відмовити в задоволенні позовних, визнаючи лише суму основного боргу в розмірі 515197грн.00коп.; зазначив, що в договорі чітко не визначений строк виконання покупцем (відповідачем) свого зобовязання по оплаті вартості поставленого товару, тому вважає, що строк необхідно обчислювати виходячи з положень ст.530 ГК України

В судовому засіданні 07.12.2011р. представники сторін підтримали позиції, викладені письмово; позивач надав пояснення № 1/083 від 07.12.2011р., якими обґрунтував необхідність залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача Міністерство вугільної промисловості України, відповідач проти наявності заборгованості не заперечив, вважає, що зобовязаною особою за спірним договором є саме ДП „Шахтарськантрацит”, необхідності залучати до справи третю особу не має.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Стосовно наданих позивачем письмових пояснень щодо необхідності залучення третьої особи, суд зазначає наступне.

Відповідно ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Однак, всупереч викладеного, позивач із зазначеною заявою в порядку ст.. 27 ГПК України не звертався, виклавши в письмових поясненнях лише позицію з цього приводу.

Суд не вбачає необхідності з власної ініціативи залучати третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міністерство вугільної промисловості України, оскільки як вбачається із умов договору № 12/02-01/1-59 від 27.05.2008р. права та обовязки виникли лише у позивача як постачальника та відповідача як платника, отже рішення господарського суду по даному спору не може вплинути на права та обовязки Міністерства вугільної промисловості України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

27.05.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Підприємство Алєко”, (постачальник) та Міністерством вугільної промисловості України (замовник), ДП „Шахтарськантрацит” (платник) був укладений договір про закупівлю по результатам відкритих торгів, які відбулись 24 квітня 2008 року 12/02-01/1-59 від 27.05.2008р., згідно з яким постачальник зобовязується передати у власність платнику продукцію машин та устаткування для вугледобувної промисловості, а саме: силове обладнання до тиристорного перетворення УКТЕШ 5000/750-211: трансформатор силового типу ТСЗП 2500/10У2(2 од), реактор згладжуючий типу СРОСЗ 2000М УХЛ4 (2 од) в кількості та за ціною, згідно специфікації, а платник зобовязується прийняти, здійснити оплату за Товар коштами державного бюджету України, виділеними на ці цілі. Найменування, ціна, кількість, загальна вартість товару, умови поставки товару викладені у специфікації. Специфікація є невідємною частиною цього договору.

Відповідно до п.3.2 договору загальна сума договору відповідно до специфікації, що додається до цього договору, складає 1668457,00грн. (один мільйон шістсот шістдесят вісім тисяч чотириста пятдесят сім гривень, 00 копійок), в тому числі 20% ПДВ в розмірі 278076,17грн. (двісті сімдесят вісім тисяч сімдесят шість гривень, 17 копійок).

Згідно п.4.1 договору доставка товару здійснюється на умовах DDP склад ДП „Шахтарськантрацит”, 86200, Україна, Донецька область, м.Шахтарськ протягом 90 днів після отримання виконавцем передплати в розмірі 50% від суми договору.

Пунктом 4.5 договору сторони визначили, що датою поставки товару вважається дата, яка вказана платником на товаросупроводжувальних залізничних документах, наданих постачальником, при прийманні товару залізною дорогою.

Відповідно до п.7.1.1 договору оплата за товар здійснюється шляхом перерахування попередньої оплати у розмірі 50% вартості товару.

Згідно п.7.1.2 договору остаточні розрахунки за товар здійснюється протягом 30 (тридцяти) днів з дати постачання товару, згідно п.4.5 цього договору.

Пунктом 13.1 договору зазначено, що договір діє з дати його підписання до 31.12.2008року, а щодо виконання зобовязань до повного і належного їх виконання.

Згідно п.13.2 строк дії договору може продовжитися за згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до цього договору.

В матеріалах справи наявний належним чином засвідчений договір № 12/02-01/1-59 від 27.05.2008р., підписаний директорами обох сторін та замовником і скріплений печатками товариств без будь-яких застережень.

Сторони, керуючись умовами договору під час дії договору уклали специфікацію № 1, від 27.05.2008р. до договору № 12/02-01/1-59 від 27.05.2008р., якими погодили найменування продукції, що підлягає поставці, кількість, ціну та його загальну вартість.

29.12.2008р. сторони уклали додаткову угоду до договору про закупівлю №12/02-01/1-59 від 27.05.2008р. в якій пункт 13.2 виклали в наступній редакції, а саме: „Договір діє з дати його підписання до 31.12.2009року, а щодо виконання зобовязань до повного і належного їх виконання.

Відповідач на виконання умов договору здійснив попередню оплату товару у розмірі 50% його вартості на суму 834228,50грн., що підтверджується випискою з банку від 04.04.2008р.

23.10.2008р. на адресу відповідача було поставлено обладнання, що підтверджується видатковою накладною №48 від 23.10.2008р., товарно-транспортною накладною від 23.10.2008р. та актом прийому-передачі товару, які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств, після чого відповідачем була сплачена сума за поставлений товар у розмірі 417401,50грн., що підтверджується банківською випискою від 29.10.2008р. та у розмірі 1630,00грн., що підтверджується банківською випискою від 30.12.2008р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором повністю, а саме не сплатив остаточну вартість отриманого товару в обумовлений п.7.1.2 договору строк, внаслідок чого сума заборгованості в розмірі 415197 грн.00 коп. не погашена.

Позивач вважаючи, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 415197грн.00коп., у звязку з неналежним виконанням умов договору № 12/02-01/1-59 від 27.05.2008р., що стало підставою для нарахування 3% річних в сумі 36141грн.87коп., інфляційних витрат в сумі 115043грн.80коп.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обовязків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки, підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобовязується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Зазначений договір поставки був укладений на підставі державного замовлення.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору № 12/02-01/1-59 від 27.05.2008р., у позивача виник обовязок передати товар, а у покупця прийняти та оплатити його.

Як зазначалось, позивач на виконання умов договору здійснив поставку товару за видатковою накладною № 48 від 23.10.2008р., всього позивачем був поставлений товар загальною вартістю 1668457грн. 00коп.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаною накладною був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 12/02-01/1-59 від 27.05.2008р. суд робить виходячи з того, що вид товару, обумовлений сторонами в п. 3.1 та 3.2 договору, специфікації до договору, яка є невідємною його частиною, і був поставлений за видатковою накладною № 48 від 23.10.2011р.; у матеріалах справи наявна товаротранспортна накладна від 23.10.2008р. на зазначене в договорі обладнання та акт прийому-передачі товару, який містить безпосереднє посилання на договір № 12/02-01/1-59 від 27.05.2008р., скріплений підписами та відбитком печаток обох сторін.

Поставлений товар на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № 953908 від 23.10.2008р. прийнято уповноваженою особою відповідача, що підтверджується підписом останньої на вказаній накладній.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за Договором зобовязань з поставки Товару.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобовязань, не надано доказів відмови від цього Товару, суд дійшов висновку, що свої зобовязання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 12/02-01/1-59 від 27.05.2008р.

На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві товару на суму 1668457 грн. 00коп., тобто обовязок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов Договору. Факт отримання товару підтверджений представником відповідача під час судового засідання.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається із умов договору, сторони п. 7.1.1 договору передбачили, що покупець зобовязаний здійснити 50% передоплату за поставляємий товар грошовими коштами на поточний рахунок продавця. Пунктом 7.1.2 визначено, що остаточні розрахунки за товар здійснюються протягом 30(тридцяти) днів з дати постачання товару, згідно п.4.5 цього договору.

Враховуючи, що товар за видатковою накладною № 48 був поставлений та відповідно отриманий відповідачем ще 23.10.2008р., з урахуванням вимог п. 7.1.2 договору щодо строків здійснення остаточних розрахунків за товар, строк оплати вартості отриманого товару наступив 22.11.2008р., а вже з 23.11.2008р. почалося прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання.

Викладене спростовує твердження відповідача, викладені у відзиві, відносно не визначення в договорі строку виконання відповідачем (покупцем) свого зобовязання по оплаті вартості поставленого товару та необхідності застосування норми ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Як встановлено судом, відповідач належним чином виконав умови п. 7.1 договору, здійснивши 50% попередню оплату товару в розмірі 834228,50грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи виписка з банку від 04.08.2008р., однак, отримавши товар свої зобовязання щодо його повної оплати не виконав, перерахувавши лише частково вартість отриманого товару в сумі 419031грн.50коп. (банківські виписки від 29.10.2008р. та 30.12.2008р.), внаслідок чого залишок виникла заборгованість у сумі 415197грн.00коп.

Зазначена сума боргу підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, в тому числі довідкою № 2/39 від 07.12.2011р. за підписом директора та головного бухгалтера та актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.07.2011р.

Доказів погашення боргу в сумі 415197грн.00коп. суду не представлені, у звязку з чим суд вважає, що на момент прийняття рішення грошове зобовязання відповідача всупереч нормам законодавства та умовам договору перед позивачем залишилося невиконаним, в результаті чого виникла заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 415197грн.00коп., в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобовязань, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 36141грн.87коп., нараховані за період з 23.11.2008р. по 29.12.2008р. на суму боргу 416827грн.00коп. та за період з 30.12.2008р. по 17.10.2011р. на суму боргу 415197грн.00коп., з урахуванням здійсненої 30.12.2008р. часткової оплати в сумі 1630грн.00коп.; суму інфляційних нарахувань у розмірі 115043грн.80коп., нарахованих за період з 23.11.2008р. по 29.12.2008р. на суму боргу 416827грн.00коп. та за період з січня 2009р. по вересень 2011р. на суму боргу 415197грн.00коп

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд перевіривши арифметичних розрахунок позивача в частині вимог щодо стягнення 3% річних за заявлений позивачем період, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”, встановив, що обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є сума 3% річних у розмірі 36140грн.51коп., внаслідок чого суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3% річних у розмірі 1грн.36коп.

Суд перевіривши арифметичних розрахунок позивача в частині вимог щодо стягнення індексу інфляції за заявлений позивачем період, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”, з дотриманням методики листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97р. “Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ” встановив, що даний позивачем розрахунок інфляційних нарахувань є обґрунтованим, заявлений позивач індекс інфляції не перевищує розмір, який може бути нарахований за заявлений період, отже підлягає задоволенню в сумі 115043грн.80коп.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням подані позивачем докази, дійшов висновків, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі основного боргу в розмірі 415197грн.00коп., 3% річних у розмірі 36140грн.51коп. та індексу інфляції у розмірі 115043грн.80коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Підприємство Алєко”, м.Запоріжжя до Державного підприємства „Шахтарськантрацит”, Донецька обл., м.Шахтарськ про стягнення боргу в розмірі 415197грн.00коп., 3% річних у розмірі 36141грн.87коп., індексу інфляції у сумі 115043грн.80коп. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Шахтарськантрацит” (юридична адреса: 86220, Донецька обл., м. Шахтарськ, вул. Крупської будинок 20, код ЄДРПОУ 32299510) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Підприємство Алєко” (юридична адреса: 69014, м. Запоріжжя, вул. Трегубова, будинок 31, код ЄДРПОУ 24512756) суму основного боргу в розмірі 415197грн.00коп. та 3% річних у розмірі 36140грн.51коп. інфляційних нарахувань у розмірі 115043грн.80коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 11327грн.62коп.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми 3% річних у розмірі 1грн.36коп. відмовити.

У судовому засіданні 07.12.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 12.12.2011р.

Суддя Макарова Ю.В.