Постанова № 21211843, 24.01.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2012 р.Справа № 5024/1732/2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Михайлова М.В.

суддів Ярош А.І., Журавльова О.О.

При секретарі Згодник С.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не зявився, повідомлений належним чином;

від відповідача: ОСОБА_1, за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Споживчого товариства „Генічеське споживче товариство „Нова кооперація”

на рішення господарського суду Херсонської області від 03 листопада 2011 року

у справі № 5024/1732/2011

за позовом Споживчого товариства „Генічеське споживче товариство „Нова кооперація”, Херсонська обл., м. Генічеськ, вул. Махарадзе, 64

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1

про стягнення 9 988 грн. 10 коп. та зобовязання вчинити певні дії,

та за зустрічним позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_2

до Споживчого товариства „Генічеське споживче товариство „Нова кооперація”

про визнання недійсним договору,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні Споживче товариство Генічеське споживче товариство "Нова кооперація" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Фізичної особипідприємця ОСОБА_2 про 9988грн.10коп., в тому числі 7837 грн. 50 коп. основного боргу та 2150 грн. 60 коп. пені, посилаючись на несвоєчасні розрахунки відповідача за договором від 01.01.2011 року № 18 про тимчасове розміщення торгівельного об'єкту.

Крім того, позивач просив зобов'язати відповідача вивезти об'єкт торгівлі з території ринку, розташованого за адресою АДРЕСА_2.Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивач при підписані договору ввів його в оману, оскільки він не мав жодних підстав для укладення договору, так як видача дозволів на розміщення об'єктів торгівлі здійснюється органами місцевого самоврядування згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів".

13.10.2011року відповідачем подано зустрічну позовну заяву, в якій він просив визнати недійсним договір від 01.01.2011 року № 18 про тимчасове розміщення торгового об'єкту, посилаючись на те, що позивач не має права користування земельною ділянкою.

З урахуванням зазначених обставин відповідач просив визнати недійсним з моменту укладення договір від 01.01.2011року №18 на підставі ч.1 ст. 215, ч.2 ст. 203 ЦК України.

Ухвалою від 13.10.2011 року суд прийняв зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним та зобовязав позивача надати відзив на зустрічний позов з обґрунтуванням норм матеріального права на підставі яких було укладено спірний правочин.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 03 листопада 2011 року по справі 5024/1732/2011(суддя Ємленінова З.І.) в задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Споживче товариство „Генічеське споживче товариство „Нова кооперація” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 03 листопада 2011 року по справі 5024/1732/2011 та прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити.

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю зясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального та процесуального права.

23.01.2012 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

24.01.2012 року до апеляційного господарського суду надійшла заява позивача про залучення до матеріалів справи доказів доплати судового збору у розмірі 1230, 00 грн. на виконання вимог ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 03 січня 2012 року.

24.01.2012 року від позивача надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи в звязку із відрядженням його представника, яке було залишено судовою колегією без задоволення, в звязку із його безпідставністю та тим, що позивачем не було надано доказів на підтвердження обставин, на які посилається позивач.

24.01.2012 року до апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке було задоволено судовою колегією.

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення, а матеріали справи дають можливість розглянути справу у відсутності представника позивача, а тим паче, що в ухвалі суду апеляційної інстанції від 03.01.2012 року про прийняття апеляційної скарги до провадження було зазначено, що незабезпечення сторонами в судове засідання своїх представників не буде перешкоджати розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, заслухавши представників сторін, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника відповідача, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, було правильно встановлено господарським судом та перевірено в ході апеляційного перегляду, 22 березня 1996р. Генічеській районній споживчій спілці на підставі рішення виконкому Генічеської міської ради було видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 2,71 га. що розташована за адресою: АДРЕСА_2

23.05.1996р. виконкомом Генічеської міської ради рішенням 16 сесії 22 скликання було скасовано попереднє рішення № 60 від 21.02.1996р. щодо надання у постійне користування Генічеській районній споживчій спілці земельної ділянки площею 2,71 га. що розташована за адресою: АДРЕСА_2.

20.10.2009р. сесія Генічеської міської ради прийняла рішення № 1110 відповідно до якого державний акт на право постійного користування земельної ділянкою серія ХС від 22.03.1996р. був скасований, а земельна ділянка вільна від забудови торгових рядів (кіосків, павільйонів) зарахована в землі запасу. Цим рішенням також власникам нерухомого майна розташованого на цій земельній ділянці був наданий час для виготовлення необхідних документів щодо права оренди чи власності земельної ділянки, але відповідач і по сьогоднішній день цим правом не скористався.

Відповідно до Земельного кодексу України ніякого правонаступництва державних актів на земельну ділянку чинним законодавством взагалі не передбачено, так у ст.141 ЗК України встановлено: підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

є) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

Тобто в вказаному переліку взагалі відсутні такі товариства як споживче, оскільки споживчий кооператив (споживче товариство) - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для організації торговельного обслуговування, заготівель сільськогосподарської продукції, сировини, виробництва продукції та надання інших послуг з метою задоволення споживчих потреб його членів, де земля кооперативу складається із земельних ділянок, наданих йому в оренду або придбаних ним у власність, тобто ніяким чином позивач не міг бути правонаступником земельної ділянки.

Право власності та право постійного користування земельною ділянкою, відповідно до ч. 1 ст. 125 Земельного Кодексу України, виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності або право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації .

Відповідно до статті 126 Земельного Кодексу України єдиним документом, який посвідчує право власності на земельну ділянку і право постійного користування нею, є Державний акт.

Згідно пунктів 1.13, 1.2 Інструкції «Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання Державних актів направо власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі», затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999року №43 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.06.1999року за № 354/3647 (із змінами та доповненнями), складання Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам, підприємствам, установам, організаціям і об'єднанням громадян у постійне користування або при переоформлені правоустановчих документів на ці земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою в установленому порядку відповідною технічною документацією.

Форми Державного акта на право власності та земельну ділянку та Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2002року №449.

Господарським судом встановлено, що відповідач не надав доказів оформлення, відповідно до вимог вищезазначеної Інструкції, Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, ним не підтверджено його право розпорядження цією ділянкою та надання дозволу на розміщення на ній об'єкту відповідача.

Відсутність у позивача правоустановчих документів на земельну ділянку підтверджується і наданими до матеріалів справи листами прокуратури Генічеського району Херсонської області №101/87-11 від 20.10.2011 року та Херсонської обласної державної адміністрації №С-8712 від 25.10.2011 року, з яких вбачається, що Головним управлінням Держкомзему Херсонської області, державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель управління Держземінспекції Головного управління Держкомзему, на звернення громадян, 19.10.201І року було здійснено перевірку дотримання позивачем вимог чинного земельного законодавства та вжито заходів щодо усунення порушень земельного законодавства у зв'язку з відсутністю у споживчого товариства Генічеське споживче товариство "Нова кооперація" правоустановчих документів на земельну ділянку.

Відповідно до пункту 1.1 договору №18 (а.с.9-10) споживче товариство Генічеське споживче товариство "Нова кооперація" надає згоду на розміщення торгівельного об'єкту позивача за адресою АДРЕСА_2., а позивач в свою чергу зобов'язаний сплачувати плату за розміщення торгівельного об'єкту в порядку і розмірі встановленому розділом Ш договору.

Від імені споживчого товариства Генічеське споживче товариство "Нова кооперація" договір підписано виконавчим директором Звірик Олександром Анатолійовичем, тоді як статутом передбачено, що право представництва інтересів товариства, укладання договорів належить виключно голові правління (п.33 статуту).

Крім того у п.3 Статуту РСТ не зазначено які підприємства об'єднуються або підлягають розділу (виділення), а які зі знову створюваних, реорганізованих підприємств були (або) є правонаступниками належного їм майна і земельних ділянок.

Разом з тим підтвердженням «правонаступництва»РССТ в установчих документах при реєстрації юридичних осіб повинні знаходитись наступні документи а саме:

примірник оригіналу або нотаріально засвідчена копія рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи;

копія документа про перехід частки учасника у статутному капіталі товариства або нотаріально посвідчений документ про передачу права засновника (учасника) іншій особі, яки передбачені статтею 24, 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців», крім того ст.108 ЦК України передбачено, що при передачі майна, а також права та обов'язки юридичної особи у разі її перетворення переходять до нової юридичної особи на підставі передавального балансу якій подається до державного реєстратора разом з установчими документами, а ні відповідно до цивільно-правових угод купівлі-продажу рухомого майна згідно якого відповідач придбав частину ринку розташованого за адресою: АДРЕСА_2 від 18.10.2010р. Таким чином посилання відповідача на Державний акт на право постійного користування землею виданого на підставі рішення виконавчого комітету Генічеської міської ради від 21.02.1996 року № 60 та зареєстрованого в книзі записів Державних актів на право постійного користування землею за №37 22.03.1996 року, не посвідчує право власності відповідача на цю земельну ділянку або його право постійного користування нею, оскільки вищезазначений Державний акт видавався іншій особі, а саме - Генічеській районній споживчій спілці.

Колегія суддів зазначає також, що 23.05.1996р. рішенням Виконкому Генічеської міської ради було відмінено попереднє рішення № 60 щодо передачі земельної ділянки в постійне користування у в зв'язку з порушенням ст.№30 ЗК України та порушення вимог законодавства щодо встановлення меж в натурі на земельній ділянці.

Дане рішення виконкому було оскаржене відповідачем в суді, але залишено в силі як правомірне (судове рішення від 15.07.2010р.), також суд дійшов до висновку щодо відсутності у відповідача права займати земельну ділянку оскільки відповідач неправомірно вважає себе правонаступником земельної ділянки.

Про ті ж висновки йдеться і у рішенні Одеського апеляційного господарського суду від 17.01.2012р. у справі №5024/1741/2011 року за позовом споживчого товариства „Генічеське споживче товариство „Нова кооперація” до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення 7820,73 грн. та зобовязання вчинити певні дії.

Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

До апеляційної скарзі додано декілька судових рішень та 2 листа, які існували до дати звернення в суд. Позивач наполягає на те, що його представник навмисно не надав суду документи, які мають істотне значення для правильного вирішення по справі та не сповістив керівництво підприємства про наявність спору у господарському суді.

Таке твердження не заслуговує на увагу, а причини несвоєчасного неподання документів свідчать про неналежну організацію правової роботи на підприємстві, що неможливо вважати поважною причиною. Тому апеляційний суд їх не досліджує.

Отже, судова колегія доходить до висновку, що в процесі розгляду справи позивачем не було доведено належним чином своєї правової позиції та не було надано документальних доказів у відповідності до ст.ст. 4-3, 22, 32-34 ГПК України, які б підтвердили позицію позивача у будь - якій частині, а надані докази не є такими, що в розумінні вищезазначених статей підтверджують обставини, на які посилається позивач.

Відповідно до вимог частини 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Аналізуючи висновки, зроблені місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до переконання про те, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають обставинам справи, суд першої інстанції дав вірну оцінку наданим доказам, справа розглянута у відповідності до діючих норм матеріального та процесуального права і тому підстав для скасування рішення немає.

Всі інші зауваження, викладені у апеляційній скарзі, колегія суддів не приймає до уваги з підстав викладених вище.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Споживчого товариства „Генічеське споживче товариство „Нова кооперація”, Херсонська обл., м. Генічеськ, на рішення господарського суду Херсонської області від 03 листопада 2011 року по справі № 5024/1732/2011 залишити без задоволення, рішення господарського суду без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 30 січня 2012 року.

Головуючий суддя: М.В. Михайлов

Суддя: А.І. Ярош

Суддя: О.О. Журавльов