Рішення № 21211395, 16.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 59/22516.01.12 За позовомПриватного підприємства "Олнайт" ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "ІВІК"

Простягнення 73 506,63 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники:

від позивачаОСОБА_1 представник (дов. № б/н від 11.01.2012 р.)

від відповідачаОСОБА_2 представник (дов. № 347/12/11 від 01.12.2011 р.) СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Олнайт" звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВІК" про стягнення заборгованості за договором підряду № 0109/1 від 01.09.2006 р. в розмірі 73 506,63 грн. (основна сума боргу 46 843,38 грн., 3% річних в сумі 5 349,51 грн., інфляційні втрати 21 313,74 грн.)

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Між ПП "Олнайт" та ТОВ "ІВІК" укладено договір підряду № 0109/1 від 01.09.2006 р., згідно якого генпідрядник (відповідач) доручив субпідряднику (позивачу) виконати обумовлені договором роботи, а саме: виконати власними силами та засобами з матеріалів генпідрядника роботи з монтажу систем внутрішньої побутової та дощової каналізації (включно з випусками каналізації з будівлі), дренажної каналізації, водопроводу, теплопостачання, опалення, у приміщеннях будівлі (надалі роботи), на об'єкті "Критий футбольний стадіон ВАТ "ММК ім. Ілліча", за адресою м. Маріуполь, проспект Нахімова.

Згідно акту виконаних робіт та довідки узгодження ціни форми КБ-2в, КБ-3, за вересень 2007 р. та за листопад 2007 р. вартість робіт склала 57 404,40 грн. Частину боргу було сплачено в розмірі 10 561,02 грн.

Таким чином, у відповідача виник борг перед позивачем в сумі 46 843,38 грн., який не сплачено до теперішнього часу.

За затримку оплати виконаних робіт в сумі 46 843,38 грн. з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 3 % річних в сумі 5 349,51 грн., збитки від інфляції в сумі 21 313,74 грн.

Ухвалою суду від 27.10.2011 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 59/225 та призначено розгляд справи на 05.12.2011 р.

Представник відповідача в судове засідання 05.12.2011 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 05.12.2011 р. представник позивача надав суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якого вбачається, що станом на 29.11.2011 р. відповідач знаходиться за адресою, яка відрізняється від зазначеної у позові, а саме: 03115, м. Київ, вул. Крамського Івана/Котельникова, 14/34.

У звязку з незявленням в судове засідання 05.12.2011 р. представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, з метою повідомлення відповідача за належною адресою згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 19.12.2011 р.

Представник позивача в судове засідання 19.12.2011 р. не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Натомість, 19.12.2011 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача телеграму про відкладення розгляду справи та про продовження строку вирішення спору.

В судовому засіданні 19.12.2011 р. представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позовних вимог заперечує з тих підстав, що в матеріалах справи знаходяться копії банківських виписок, які надані позивачем як доказ отримання платежів від відповідача за спірним Договором, відповідач сплатив позивачу 537 370,80 грн. (платежі: 290 000,00 + 39 993,60 + 50 000,00 + 51 603,60 + 50 000,00 + 55 773,60). З вищезазначеного вбачається, що відповідачем були перераховані позивачу кошти у зазначеній вище сумі, а тому заборгованість по договору № 0109/1 від 01.09.2006 р. у відповідача відсутня. Наданий позивачем акт звірки не є доказом заборгованості.

Також, представник відповідача надав суду клопотання про продовження строку вирішення спору відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, то суд задовольнив клопотання представників позивача та відповідача.

У звязку з незявленням в судове засідання 19.12.2011 р. представника позивача, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, суд відклав розгляд справи на 16.01.2012 р.

В судовому засіданні 16.01.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.09.2006 року між ПП "Олнайт" (Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Івік" (Відповідач) було укладено договір підряду № 0109/1 від 01.09.2006 року (Договір).

Згідно п.1.1. Договору, Генпідрядник (відповідач) доручає та оплачує, а Субпідрядник (позивач) бере на себе зобов'язання виконати власними силами та засобами з матеріалів Генпідрядника роботи з монтажу систем внутрішньої побутової та дощової каналізації (включно з випусками каналізації з будівлі), дренажної каналізації, водопроводу, теплохолодопостачання, опалення, у приміщеннях будівлі (надалі - Роботи), на об'єкті "Критий футбольний стадіон ВАТ ММК ім. Ілліча", за адресою: м. Маріуполь, проспект Нахімова.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.3. Договору, Розрахунки за даним Договором між Генпідрядником та Субпідрядником проводяться шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Субпідрядника відповідно до вимог чинного законодавства України. Поточні розрахунки за Роботи здійснюються Генпідрядником відповідно до щомісячних актів виконаних робіт, протягом 5-ти банківських днів з дати підписання Сторонами актів виконаних робіт.

Позивач належним чином виконав взяті на себе зобовязання та виконав роботи відповідно до умов Договору.

За результатами виконання робіт, згідно умов Договору між Позивачем та Відповідачем були підписали Акти здачі-прийняття робіт форми КБ-2в та довідки узгодження ціни форми КБ-3 за вересень та листопад 2007р., згідно яких Відповідач прийняв виконані Позивачем роботи відповідно до умов Договору на загальну суму 57 404,40 грн.

Проте, Відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобовязання та не оплатив в повному обсязі вартість виконаних Позивачем робіт відповідно до умов Договору.

30.10.2009р. між сторонами було підписано Акт звірки взаємних розрахунків № 20739 від 30.10.2009р., відповідно до якого, станом на 30.10.2009р. за договором №0109/1 від 01.09.2006р. заборгованість ТОВ "ІВІК" перед ПП "Олнайт" складає 46 843,38 грн.

Таким чином, станом на день подання позову основна заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором не погашена та складає 46 843,38 грн., яку позивач і просить стягнути з відповідача.

Крім суми основного боргу позивач ставить вимоги про стягнення інфляційних нарахувань на суму 21 313,74 грн. та 3% річних від суми основного боргу в розмірі 5349,51 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення повністю.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обовязки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати всій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобовязань судом встановлено.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених Позивачем, не надав.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 46 843,38 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних нарахувань в розмірі 21 313,74 грн.; 3% річних в сумі 5349,51 грн.

У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума інфляційних нарахувань становить 21 313,74 грн., розмір 3% річних від суми основного боргу становить 5 349,51 грн. (розрахунки в матеріалах справи). Контррозрахунку суми 3% річних та збитків від інфляції відповідачем суду не надано. Розрахунки 3% річних та збитків від інфляції відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 5349,51 грн. та збитків від інфляції у розмірі 21 313,74 грн. підлягають задоволенню.

Стосовно заперечень відповідача, викладених у відзиві, суд зазначає наступне.

В поданому до суду відзиві представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав того, що надані позивачем банківські виписки свідчать про перерахування відповідачем позивачу коштів в розмірі 537 370, 80 грн. за Договором № 0109/1 від 01.09.2006р., а отже борг за даним Договором відсутній. Акт звірки взаємних розрахунків № 20739 від 30.10.2009р., який наданий позивачем в якості доказу існування заборгованості, є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обовязків сторін в той час як зобовязання сторін підтверджуються первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій (договори, накладні, акти виконаних робіт тощо). Акт звірки ніяких господарських операцій не фіксує. Отже первинним бухгалтерським документом бути не може.

З наданих позивачем ксерокопій банківських виписок вбачається, що відповідачем на рахунок позивача в період з 05.07.2007р. по 17.10.2007р. було перераховано грошові кошти на загальну суму 537 370, 80 грн. за Договором № 0109/1 від 01.09.2006р. (призначення платежу: плата згідно Договору № 0109/1 від 01.09.2006р.)

Проте дані виписки не можуть свідчити про оплату відповідачем боргу перед позивачем саме за Актами приймання передачі виконаних робіт за вересень 2007р. та за листопад 2007р., у відповідності до п. 3.3. Договору № 0109/1 від 01.09.2006р.

Про зазначене свідчить також і наданий суду Акт звірки взаємних розрахунків № 20739 від 30.10.2009р., оригінал якого було надано суду для огляду в судовому засіданні і копія якого залучена до матеріалів справи. Даний акт підписано директором та гол. бухгалтером відповідача, що не заперечувалось і представником відповідача в судовому засіданні, хоча відповідач і зазначає, що даний акт не є первинним бухгалтерським документом.

Також, відповідач повідомив суд, що всі первинні документи знищені в звязку із закінченням терміну зберігання, про що надав відповідний акт погоджений з Державним архівом м. Києва.

Проте, зазначені посилання не позбавляють відповідача обовязку згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином відповідачем не доведено заперечень та не спростовано обставин, повідомлених позивачем.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Івік" (03115, м. Київ, вул. Крамського Івана/Котельникова, 14/34; код ЄДРПОУ 19071913) на користь Приватного підприємства "Олнайт" (87505, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Гегеля, 12, код ЄДРПОУ 24065501) 46 843 (сорок шість тисяч вісімсот сорок три) грн. 38 коп. сума основного боргу, 3% річних у розмірі 5 349 (пять тисяч триста сорок дев'ять) грн. 51 коп., збитки від інфляції у розмірі 21 313 (двадцять одну тисячу триста тринадцять) грн. 74 коп., 735 (сімсот тридцять пять) грн. 07 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяЮ.В. Картавцева

Дата складання

повного рішення: 23.01.2012 р.