Рішення № 21211159, 16.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/481

16.01.12

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Комунального підприємства "Управління житлового господарства "Дарницького району міста Києва

про стягнення 27 593, 63 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники :

від позивача: Півень Д.О.

від відповідача: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Управління житлового господарства "Дарницького району міста Києва про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 22 739, 68 грн., 3 579, 45 грн. –інфляційних та 1 274, 50 грн. –3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором № 1310305 від 01.06.2001 р. щодо оплати вартості спожитої теплової енергії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 05.12.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2011 р. строк вирішення спору продовжено на п’ятнадцять днів.

У судовому засіданні 05.12.2011 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 16.01.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2012 р. припинено провадження у справі № 51/481 за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Комунального підприємства "Управління житлового господарства "Дарницького району міста Києва в частині стягнення боргу у розмірі 22 739, 68 грн.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав позов.

Представник відповідача на виклик суду не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 16.01.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2001 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»та Комунальним підприємством "Управління житлового господарства "Дарницького району міста Києва укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1310305, за умовами якого позивач зобов’язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення та гарячого водопостачання, а відповідач –отримати теплову енергію та оплатити її відповідно до, викладених у цьому договорі.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов’язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії.

Відповідно до п. 2.3.1 договору відповідач зобов’язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Згідно з п. 2.3.5 відповідач зобов’язався забезпечувати:

- своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру (ГІОЦ) КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію;

- своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок позивача за теплову енергію, спожиту орендарями;

- прийняття всіх заходів (в т. ч. примусових) для стягнення коштів з боржників згідно з чинним законодавством України;

- безперешкодний цілодобовий доступ представників позивача до тепловикористовуючих установок та приладів обліку відповідача для виконання ними службових обов’язків.

Договір, відповідно до п.п. 4.1., 4.3., набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2001 р. та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами термін дії договору № 1310305 від 01.06.2001 р. неодноразово автоматично пролонговувався на підставі п. 4.3 договору та станом на день розгляду справи у суді є чинним

Згідно з п. 4.4 договору пропозиції про зміну договірних величин теплопостачання та послуг подаються сторонами не пізніше ніж за 30 днів до початку кварталу.

Відповідно до звертання-доручення про укладання договору на постачання теплової енергії у гарячій воді облік споживання теплової енергії проводитиметься по приладах обліку та розрахунковим способом згідно договірних навантажень (до встановлення приладів обліку).

Пунктом 12 додатку № 2 до договору № 1310305 від 01.06.2001 р. передбачено можливість змінення тарифів в період дії договору.

Відповідно до п. 9 додатку № 2 до договору № 1310305 від 01.06.2001 р. відповідач щомісяця з 12 до 15 числа має самостійно отримувати у МВРТ-4 за адресою: вул. Драгоманова, 40-В оформлену платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяця; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно з п. 10 додатку № 2 до договору № 1310305 від 01.06.2001 р. відповідач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок позивача згідно з його розрахунком.

Розрахунки за теплову енергію здійснюються згідно з тарифами, затвердженими Київською міською адміністрацією.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував умови договору № 1310305 від 01.06.2001 р. щодо оплати за теплову енергію за 01.11.2009 р. до 01.10.2011 р., у зв’язку з чим позивачем нараховано інфляційні втрати за весь час прострочення у розмірі 3 579, 45 грн. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 1 274, 50 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши положення договору № 1310305 від 01.06.2001 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою зазначений договір є договором поставки.

Поданим позивачем розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі зазначених даних облікових карток (табуляграм) стверджується факт поставки позивачем відповідачу протягом спірного періоду з 01.11.2009 р. до 01.10.2011 р. за договором теплової енергії на загальну суму 22 739, 68 грн., а також факт користування відповідачем цією тепловою енергію.

Разом з тим, зазначена заборгованість за період з 01.11.2009 р. до 01.10.2011 р. на загальну суму 22 739, 68 грн. погашена відповідачем у процесі провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тож, з огляду на те, що умовами договору № 1310305 від 01.06.2001 р. вставлено обов’язок відповідача забезпечувати не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА та до 25 числа поточного місяця –вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок позивача згідно з його розрахунком, а також враховуючи, що відповідач розрахувався за спожиту за період з 01.11.2009 р. до 01.10.2011 р. теплову енергію лише у процесі провадження у даній справі, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 1310305 від 01.06.2001 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому ж місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця –червня.

У постанові Вищого господарського суду України № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від’ємного, так і позитивного значення.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов’язані із встановленням рівня інфляції у квітні –липні 2010 року включно на рівні 99,7 %, 99,4 %, 99,6 %, 99,8 %.

Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені Приватним акціонерним товариством «Київенерго».

Згідно розрахунку суду розмір інфляційних втрат позивача від суми заборгованості за період з 01.11.2009 р. до 01.10.2011 р. складає 3 365, 47 грн.

Правомірність нарахування трьох відсотків річних за користування несплаченими грошовими коштами ґрунтується на вимогах статті 625 Цивільного кодексу України незалежно від встановлення факту користування даними коштами, і дана правова позиція підтверджується у постанові Вищого господарського суду України № 20/29 від 13.09.2011 р.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання за договором № 1310305 від 01.06.2001 р. за період з 01.11.2009 р. до 01.10.2011 р. з нього, в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 3% річних від простроченої суми, що за розрахунком суду становить 1 274, 50 грн.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: інфляційні нарахування у розмірі 3 365, 47 грн. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 1 274, 50 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ч. 5 ст. 49 (в редакції станом на момент звернення до суду) Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Управління житлового господарства "Дарницького району міста Києва (02091, м. Київ, Харківське шосе, 148-А, код ЄДРПОУ 31722755), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) інфляційні втрати у розмірі 3 365, 47 (три тисячі триста шістдесят п’ять грн. 47 коп.) грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 1 274, 50 (одна тисяча двісті сімдесят чотири грн. 50 коп.) грн., 46, 13 (сорок шість грн. 13 коп.) –державного мита та 39, 45 (тридцять дев’ять грн. 45 коп.) грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині у задоволені позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пригунова А.Б.

Повне рішення складено: 23.01.2012 р.