Рішення № 21210585, 31.01.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

31.01.2012Справа №5002-33/28-2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Авто-комплект»

(99029, м. Севастополь, вул. Шабаліна, 19-А)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Фасадні системи»

(95048, м. Сімферополь, вул. Балаклавська, 67, кв. 17)

Представники сторін

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 75 від 05.01.12, представник ТОВ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Авто-комплект».

Від відповідача: не з'явився, ТОВ "Виробниче підприємство «Фасадні системи».

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Авто-комплект» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Фасадні системи» та просить суд стягнути безпідставно отримані кошті у розмірі 10000.00 грн.

Підставою для звернення позивача до суду зявилася відмова відповідача виконати свої обовязки з монтажу системи фасадного скління та вентиляції. При цьому, позивач стверджує, що ці роботи ним були оплачені. Свої вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на статті 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Відповідач в судове засідання не з'явився, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, про день, час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином за адресою, зазначеною у витягу з ЄДРПОУ (а.с. 30-32).

Відповідно до пункту 3.6 Розяснень Вищого арбітражного суду України від 18 вересня 1997 року № 02-5/289 (зі змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

Одночасно статтею 64 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судова кореспонденція у разі ненадання сторонами іншої адреси надсилається за адресою, що зазначена в ЄДРПОУ. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала суду вручена їм належним чином.

В пункті 11 Інформаційного листа «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» Вищий господарський суд України зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обовязку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У звязку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка представників сторін не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представнику позивача роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

За твердженням позивача, між сторонами у справі було досягнуто згоди про виконання відповідачем на користь позивача робіт з монтажу системи фасадного скління і вентиляції.

Згідно з виставленим рахунком-фактурою № СФ-0000002 від 24 жовтня 2011 року, за умови оплати, відповідач зобовязався виконати роботи з монтажу системи фасадного скління і вентиляції на загальну суму 10000.00 грн. (а.с. 8).

На виконання зобовязання, позивачем було перераховано кошти, що підтверджується платіжним дорученням № 00003263 від 25 жовтня 2011 року (а.с. 9).

Також, як стверджує позивач, всупереч усний домовленості, згідно з якою відповідач повинен був розпочати роботи з монтажу не пізніше наступного дня з моменту перерахування передплати, взяти на себе обовязки щодо здійснення робіт ним виконані не були, у зв'язку з чим 12 листопада 2011 року позивач направив на адресу відповідача вимогу про повернення необґрунтовано отриманих грошових коштів в розмірі 10 000.00 грн. (а.с. 10).

Залишення відповідачем поза увагою вимог, викладених у вказаній претензії, зявилося підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Авто-комплект» до господарського суду АР Крим із даним позовом.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Так, позивач стверджує, що спір виник у звязку з відмовою відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Фасадні системи», повернути грошові кошти, які він зберігає за відсутності на те правових підстав.

Як вже зазначалося, судом було встановлено факт досягнення між сторонами у даній справі згоди щодо виконання відповідачем на користь позивача робіт з монтажу системи фасадного скління і вентиляції.

Відповідач зобовязався виконати роботи з монтажу системи фасадного скління і вентиляції на загальну суму 10000.00 грн., що підтверджується виставленим ним рахунком - фактурою № СФ-0000002 від 24 жовтня 2011 року (а.с.8).

На виконання зобовязання, позивачем було перераховано кошти, що підтверджується платіжним дорученням № 00003263 від 25 жовтня 2011 року (а.с. 9).

Однак, взяти на себе обовязки щодо здійснення робіт відповідачем виконані не були.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів виконання робіт з монтажу, як і доказів повернення грошових коштів позивачу відповідачем суду надано не було.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлені правові наслідки порушення зобовязання. Так, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1)припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2)зміна умов зобовязання;

3)сплата неустойки;

4)відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 3 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобовязання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

У відповідності до статті 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобовязання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобовязання або воно припиняється.

Так, роботи, які відповідач зобовязався виконати після перерахування на його рахунок грошових коштів, виконані не були, у зв'язку з чим 12 листопада 2011 року позивач направив на адресу відповідача вимогу про повернення грошових коштів в розмірі 10 000.00 грн. та відмовився від його послуг (а.с. 10).

Отже, товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Авто-комплект» відмовилося від виконання зобовязання у звязку з тривалим простроченням виконання зі сторони відповідача, що мало наслідком припинення зобовязання між сторонами, відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набуте майно повертається також і у випадках , коли має місце повернення виконаного однією зі сторін у зобовязанні.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи відсутність доказів виконання відповідачем взятих на себе зобовязань, як і доказів повернення коштів, суд дійшов висновку про те, що у звязку з невиконанням робіт з монтажу системи фасадного скління і вентиляції, товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Авто-комплект» відмовилося від виконання зобовязання, внаслідок чого кошти в сумі 10000.00 грн. перебувають у товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Фасадні системи» безпідставно.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Оплата судового збору покладається на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засідання оголошена вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 02 лютого 2012 року.

З огляду на викладене, керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Фасадні системи» (95048, м. Сімферополь, вул. Балаклавська, 67, кв. 17, р\р 26003059100057 в АТ «ПІРЕУС БАНК», м. Київ, МФО 300658, ЄДРПОУ 37230076) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Авто-комплект» (99029, м. Севастополь, вул. Шабаліна, 19-А, р\р 260068 ПАТ ПУМБ Севастопольська філія, МФО 308092, ЄДРПОУ 23662883) кошти в сумі 10 000.00 грн. та 1 411.50 грн. судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримРадвановська Ю.А.