Рішення № 21210475, 26.01.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

26.01.2012Справа №5002-24/2734.1-2011 За позовом Заступника прокурора м. Ялти (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Кірова, 18)

в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим (95000, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 114)

Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9)

До відповідачів: 1) Кореїзської селищної ради АР Крим (98600, м. Ялта, смт. Кореїз, Севастопольське шоссе, 27)

2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Аккорд» (м.Київ, вул.Дмитрієвська, 75).

Треті особи: 1) Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”(01001, м. Київ, вул.. Шота Руставелі, 39/41)

2) Дочірнє підприємство Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” “Санаторій “Ай-Петрі” (98671, м. Ялта, смт. Кореїз, вул.. Алупкінське шосе, 15)

Про визнання недійсним рішення та спонукання до повернення земельної ділянки

Суддя ГС АР Крим Колосова Г. Г.

п р е д с т а в н и к и:

Від позивача 1 ОСОБА_1., довіреність № 1376/10-29 від 26.08.10, посвідчення № 95.

Від позивача 2 не зявився.

Від відповідача 1 ОСОБА_2., довіреність № 02-13/968 від 30.09.11, посвідчення відине 01.09.2011р.;

Від відповідача 2 не зявився.

Від третьої особи 1 ОСОБА_3, довіреність № 12-01/04 від 12.01.12, посвідчення № 1458 видано 10.06.2010р.

Від третьої особи 2 ОСОБА_3, довіреність № 971 від 07.11.11, посвідчення № 1458 видано 10.06.2010р.

Прокурор Тітков К.С., , посвідчення № 11146 до 01.06.2016р.

Обставини справи: Заступник прокурора м. Ялти звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим та Фонду державного майна України до відповідача - Кореїзської селищної ради АР Крим, в якій просив суд визнати недійсним рішення Кореїзської селищної ради № 238 від 16.10.1996 р.; зобовязати Кореїзську селищну раду повернути земельну ділянку площею 0,03 га у користування дочірнього підприємства ЗАТ ЛОЗПУ “Укрпрофоздоровниця” “Санаторію “Ай-Петрі”.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.08.2011р., яка винесена суддею Білоус М.О. у справі № 5002-16/2734-2011, позов заступника прокурора м. Ялти залишено без розгляду.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.10.2011р. ухвалу Господарського суду АР Крим від 18.08.2011р. у справі № 5002-16/2734-2011 скасовано, справу направлено на розгляд до Господарського суду АР Крим.

Також постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.10.2011р. змінено найменування третьої особи з Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” на Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”.

Справу було передано на розгляд судді Колосовій Г.Г., справі привласнений № 5002-24/2734.1-2011.

Ухвалою від 15.11.2011 р. справу було прийнято до розгляду суддею ГС АР Крим Колосовою Г. Г.

Також ухвалою від 15.11.2011 р. було розглянуто клопотання прокурора про залучення до участі у справі в якості другого відповідача ТОВ «Аккорд» (м.Київ, вул.Дмитрієвська, 75) у звязку з тим, що спірна земельна ділянка знаходиться у користуванні ТОВ «Аккорд» та залучено в порядку ст. 24 Господарського процесуального кодексу України до участі у справі в якості іншого відповідача ТОВ «Аккорд» (м.Київ, вул.Дмитрієвська, 75). Позовні вимоги прокурора про зобовязання ТОВ «Аккорд» повернути земельну ділянку площею 0,0280 га, розташовану за адресою с. Місхор, вул. Алупкінське шосе, 15-Ж державі в особі Фонду державного майна України прийняті до розгляду.

19.12.2011р. у засіданні суду представником відповідача № 1 було заявлене письмове клопотання про продовження строку розгляду справи у порядку ст.69 ГПК України у межах передбачених чинним законодавством, на п'ятнадцять календарних днів.

Судом вказане клопотання було задоволено та ухвалою від 19.12.2011 р. строк розгляду справи було продовжено до 26.01.2012 р.

Позивач та прокурор позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідач №1 проти задоволення позовних вимог заперечував.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників позивача №1, відповідача №1, третіх осіб №№ 1, 2 та прокурора, суд

В С Т А Н О В И В :

16.10.1996 р. виконавчим комітетом Кореїзької селищної ради було прийняте рішення №238 «Про вилучення земельної ділянки площею 0,03 га. санаторія «Ай Петрі» з земель с. Кореїз і надання земельної ділянки площею 0,03 га. ТОВ «Фірма «Аккорд» у постійне коритстування» ( т. 1, а. с. 32).

Відповідно до п. 1 вказаного рішення відповідачем №1 було вирішено вилучити земельну ділянку площею 0,03 га. санаторія «Ай Петрі» в землі с. Кореїз.

Пунктом 2 спірного рішення було вирішено надати ТОВ «фірма «Аккорд» земельну ділянку площею 0,03 га., що знаходиться під забудовою і прилеглої до неї території по вул.. Алупкінське шосе, 15, літ. «Ж» в постійне землекористування.

Пунктом 3 спірного рішення було зобовязано ТОВ «фірма «Аккорд» скласти проект відводу земельної ділянки орієнтованою площею 0,03 га., узгодивши його зі службами міста та селища і отримати державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.

В матеріалах справи наявний державний Акт на право постійного користування землею І КМ №003035, який був виданий Кореїзькою селищною радою ТОВ «Аккорд». Відповідно до вказаного державного акту вбачається, що ТОВ «Аккорд» було надано у постійне користування 0,0280 га. землі в межах згідно з планом землекористування. Землю надано у постійне користування для обслуговування і експлуатації існуючої території відповідно до рішення Кореїзької селищної ради від 16.01.1996 р. №238. Вказаний акт було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №18. ( т. 1, а. с. 95 96 ).

Прокурор вважає, що вищевказане рішення виконавчого комітету Кореїзької селищної ради № 238 від 16.10.1996 р. не відповідає вимогам законодавства, в тому числі чинному на час прийняття вказаного рішення і підлягає визнанню недійсним. Прокурор вважає, що спірним рішенням відповідач №1 фактично розпорядився земельною ділянкою підприємства, у статутному фонді якого наявна частка державної власності.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

В матеріалах справи наявний Державний акт на право постійного користування землею І КМ №003001. Вказаний акт було видано санаторію «Ай Петрі» відповідно до рішення 31 ої сесії 21 ого скликання Кореїзської селиної ради від 09.11.1994 р. №287. Відповідно до вказаного акту санаторію «Ай Петрі» було надано у постійне користування 9,5062 га. землі в межах згідно з планом землекористування. Землю було надано у користування для лікувально оздоровчих цілей. ( т. 1, а. с. 66 67 ).

09.10.1996 р. відповідач №2 звернувся з письмовою заявою до відповідача №1 відповідно до якої в звязку з придбанням у власність будівлі за адресою: с.м.т. Кореїз, Алупкінське шосе, 15. Літ. «Ж», відповідач №2 просив вирішити питання передачі у користування фірмі «Аккорд» земельної ділянки площею 0,0261 га., що знаходиться під забудовою. ( т. 2, а. с. 147 ).

На вказаній заяві наявний напис головного лікаря санаторія «Ай Петрі» про те, що він не заперечує у відчуженні земельної ділянці площею 0,0262 га., на якому розташована будівля, яка була придбана у власність ТОВ «Фірма «Аккорд».

Саме розглянувши вказану заяву відповідача №2 та згоду санаторію «Ай Петрі» на відчуження земельної ділянки площею 0,03 га. в землі с. Кореїз, відповідачем №1 по справі було винесено спірне рішення та передано у постійне користування відповідачу №2 спірну земельну ділянку.

Відповідно до ст.. 9 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належало, зокрема, передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; припинення права власності або користування земельною ділянкою чи її частиною.

Відповідно до ст. 27 земельного кодексу України право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі, зокрема, добровільної відмови від земельної ділянки.

Відповідно до глави 3 статуту санаторія «Ай Петрі», зареєстрованого 13.01.1995 р. №11- р, закріплені за санаторієм «Ай Петрі» основні та оборотні засоби образують його уставний фонд, розмір якого відображається на його балансі. Основні засоби є власністю професійних спілок. Порядок володіння, користування та розпорядження нею визначається у відповідності до чинного законодавства.

З вказаного приводу суд вважає за необхідне вказати на наступне.

Відповідно до Постанови Верховної Ради Української PCP “Про захист суверенних прав власності Української PCP” від 29.11.90 р. № 506 введено мораторій на території республіки на будь - які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української PCP про роздержавлення майна.

Згідно з Указом Президії Верховної Ради України від 30.08.91 р. №1452-XII “Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави” та Законом України від 10.09.1991р. № 1540-XII “Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України” майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території нашої країни, є державною власністю України, а укладені після 29.11.1990р. майнові договори, якими змінено форму власності, визнаються недійсними.

З метою збереження в інтересах громадян України майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Верховна Рада України Постановою від 10.04.1992р. № 2268-XII “Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України” тимчасово, до визначення правонаступників, передала Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні громадських організацій.

У подальшому Постановою Верховної Ради України № 3943-XII від 04.02.1994р. постановлено, зокрема: Кабінетові Міністрів України визначити органи управління майном загальносоюзних громадських організацій, які тимчасово виконуватимуть ці функції до законодавчого визначення правонаступників.

За таких обставин, саме Фонд державного майна України уповноважений державою здійснювати функції щодо управління майном громадських організацій колишнього Союзу РСР, що розташоване на території України.

Згідно статті 1 Тимчасового Положення “Про Фонд державного майна України”, затвердженого постановою Верховної Ради України від 07.07.1992р., Фонд державного майна України здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна та виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

Належність профспілок до загальносоюзних громадських організацій підтверджується їх статутом. Згідно Статуту професійних спілок СРСР, який затверджено постановою XVIII зїзду профспілок СРСР від 01.01.1987р., професійні союзи СРСР складали масову громадську непартійну організацію, цілями діяльності якої, у тому числі, було управління соціальним страхуванням трудящих, а також управління оздоровницями, які перебували у їх віданні.

Відповідно до розділу другого Статуту, організаційна структура профспілок будувалася за територіальним та галузевим принципом. У республіках діяли республіканські, краєві, обласні ради.

Згідно розділу третьому Статуту, Вищим органом професійних спілок був зїзд, а також Всесоюзна центральна рада професійних союзів, яка діяла у період між зїздами.

У розділі сьомому Статуту чітко встановлено, що майно профспілок, яке необхідне їм для здійснення статутних задач, є соціалістичною власністю.

Після розпаду СРСР правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Рада федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, в свою чергу, є Федерація професійних спілок України.

Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної Ради міста Києва № 1971 від 23.12.1991р. зареєстровано закрите акціонерне товариство “Укрпрофоздоровниця”, яке створено на майні засновників Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності. При цьому, вкладом Федерації професійних спілок України є основні фонди та оборотні кошти санаторно-курортних закладів, підприємств і організацій профспілок загальною вартістю 751 234 350 грн., що становить 92,92 % розміру статутного фонду.

Згідно Законів України “Про власність” та “Про господарські товариства” при внесенні учасниками товариства майнових прав у такого товариства не виникає право власності на це майно.

Крім того, з 1992 року повноваження щодо розпорядження зазначеними обєктами санаторно - курортних закладів державою делеговано тільки Фонду державного майна України.

Таким чином, майно передане до статутного фонду ЗАТ ЛОЗПУ “Укрпрофоздоровниця” є державною власністю.

До такого висновку дійшов Верховний суд України, про що зазначав у прийнятих ним постановах у справі № 20-3-30/475-05-11719. Аналогічні положення містяться у постановах Верховного Суду України від 16.09.2008р., постанові Вищого господарського суду України від 01.09.2009 у справі № 38/303-40/223.

Необхідно зазначити, що рішенням Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997 р. № 137/7 не підтверджено факту належності ФПУ та ЗАТ ЛОЗПУ “Укрпрофоздоровниця” спірного майна на праві власності.

Згідно ст. 111-28 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

З вказаного приводу суд зазначає, що постановою Верховного суду України від 30.06.2009 року за результатами розгляду касаційної скарги ЗАТ ЛОЗП України “Укрпрофоздоровниця” на постанову Вищого господарського суду України від 25.03.2009 року у справі № 2-24/4765-2008 за позовом ТОВ “Альянс КС” до ДП “Санаторій “Ударник” для дітей з батьками” та ЗАТ ЛОЗПУ “Укрпрофоздоровниця”, про визнання права власності та стягнення 12500 000,00 грн., висловлено правову позицію Верховного Суду України щодо правового статусу майна ПАТ ЛОЗП України “Укрпрофоздоровниця”, згідно якої це майно є державною власністю.

Стаття 326 ЦК України передбачає, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна.

Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

На підставі вказаного суд робить висновок про те, що майно санаторія «Ай Петрі», в тому числі спірна земельна ділянка перебували у державної власності.

Таким чином санаторій «Ай Петрі» не уповноважений сам приймати рішення щодо відчуження майна та вилучення земельних ділянок для передачі іншим особам.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно Розяснень Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000, № 02-5/35 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі, а у даному випадку безпосередньо інтереси держави.

Згідно ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

З урахуванням всього вищевказаного суд робить висновок про те, що спірне рішення виконкому Кореїзької селищної ради не відповідає наведеним вище положенням законодавства та порушує право власності Держави на спірне майно, у звязку з чим підлягає визнанню недійсним.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовна вимога прокурора щодо визнання недійсним рішення виконкому Кореїзької селищної ради №238 від 16.10.1996 р. підлягає задоволенню.

Також прокурор просить зобовязати ТОВ «Аккорд» повернути земельну ділянку площею 0,0280 га, розташовану за адресою: с. Місхор, вул. Алупкінське шосе, 15 Ж, Державі в особі Фонду державного майна України.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З вказаної норми вбачається, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

-по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

-по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

-по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК).

При цьому вказана норма передбачає, що підставою виникнення зобов'язання із безпідставного збагачення можуть бути як дії набувача майна або потерпілого, так і події.

Відповідно до ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Враховуючи той факт, що спірне рішення на підставі якого відповідачу №2 було передано в постійне користування спірна земельна ділянка в судовому порядку визнано недійсним, то, відповідно, відсутня правова підстава для володіння відповідачем №2 вказаною земельною ділянкою і вона підлягає поверненню відповідачем №2 на користь власника Держави в особі Фонду державного майна України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 30.01.2012 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 34, 35, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним рішення Кореїзької селищної ради № 238 від 16.10.1996 р.

3. Зобовязати товариство з обмеженою відповідальністю «Аккорд», ( 01000, м. Київ, вул. Дмитрієвська, 75; 03062, м. Київ, Шевченківський район, вул. Невська, буд 37; ЗКПО 16467616 ) повернути земельну ділянку площею 0,0280 га., розташовану за адресою: с. Місхор, вул. Алупкінське шосе, 15 Ж, Державі в особі Фонду державного майна України.

4. Стягнути з Кореїзської селищної ради АР Крим (98600, м. Ялта, смт. Кореїз, Севастопольське шоссе, 27) на користь державного бюджету м. Сімферополя ( код класифікації доходів бюджету 22030001; р/р 31216206700002 в ГУ ДКСУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ отримувача 38040558 ) державне мито в розмірі 42,50 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Аккорд», ( 01000, м. Київ, вул. Дмитрієвська, 75; 03062, м. Київ, Шевченківський район, вул. Невська, буд 37; ЗКПО 16467616 ) на користь державного бюджету м. Сімферополя ( код класифікації доходів бюджету 22030001; р/р 31216206700002 в ГУ ДКСУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ отримувача 38040558 ) державне мито в розмірі 42,50 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКолосова Г.Г.