Ухвала суду № 21210434, 31.01.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 101

УХВАЛА

< Список (При необходимости выбрать) >

< Список (При необходимости выбрать) >

31.01.2012

Справа №5002-7/3878-2011

За заявою Державного підприємства «Агрофірма «Магарач» Національного інституту винограду і вина «Магарач» (98433, Бахчисарайський район, с. Віліне, вул. Чапаєва, 9, ідентифікаційний код 31332064) про відстрочку виконання рішення ГС АР Крим від 18.10.2011 р. у справі №5002-7/3878-2011.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Літлтон ЛТД» (99008, м. Севастополь, вул. Тургенєва, 27, ідентифікаційний код 31042627)

До відповідача Державного підприємства «Агрофірма «Магарач» Національного інституту винограду і вина «Магарач» (98433, Бахчисарайський район, с. Віліне, вул. Чапаєва, 9, ідентифікаційний код 31332064)

Про стягнення 190 016,05 грн.

Суддя І. І. Дворний

представники:

Від заявника (відповідача) – не з’явився.

Від позивача – не з’явився.

Суть спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Літлтон ЛТД» звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з Державного підприємства «Агрофірма «Магарач» Національного інституту винограду і вина «Магарач» 190 016,05 грн.

Рішенням ГС АР Крим від 18.10.2011 р. позов був задоволений. Стягнуто з Державного підприємства «Агрофірма «Магарач» Національного інституту винограду і вина «Магарач» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Літлтон ЛТД» 190 016,05 грн. заборгованості, 1900,16 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

02.11.2011 р. на примусове виконання рішення був виданий наказ.

17 січня 2012 року Державне підприємство «Агрофірма «Магарач» Національного інституту винограду і вина «Магарач» звернулося до ГС АР Крим із заявою про відстрочку виконання рішення ГС АР Крим від 18.11.2011 р. строком на 7 місяців.

Заява відповідача мотивована тим, що на теперішній час наявні обставини, що ускладнюють виконання рішення, про що свідчать преюдиціальні факти, викладені в ухвалі Господарського суду АР Крим від 11.01.2012 р. у справі №5002-11/3555-2011.

Ухвалою ГС АР Крим від 20.01.2012 р. заява була призначена до розгляду на 31.01.2012 р. о 12 год. 10 хв.

Заявник у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, однак направив до суду телеграму з проханням відкласти розгляд заяви про відстрочку у зв’язку з неможливістю забезпечити явку свого представника у судове засідання.

Однак, з цього приводу суд зазначає, що явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду заяви.

При цьому, суд зазначає, що статтею 121 Господарського процесуального кодексу України встановлений десятиденний строк для розгляду заяви про відстрочку виконання судового рішення, який не може бути продовжений в порядку ст. 69 ГПК України, про що зазначено в пункті 7 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів» від 13.02.2002 р. N 01-8/155 та пункті 25 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» від 11.04.2005 р. N 01-8/344.

Верховний суд України в Листі від 27.10.2008 р. N 6-3/2008 зазначив, що неухильне дотримання всіма судами згаданого десятиденного строку, а також процесуального порядку розгляду заяв (подань) державних виконавців є невід'ємною складовою законності, як однієї з основних засад судочинства, та передбаченого ч. 2 ст. 19 Конституції України обов'язку суду, як органу державної влади, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи документи та фактичні обставини, суд дійшов висновку, що заява відповідача про надання відстрочки виконання рішення не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до пункту 2 Роз’яснень Президії Вищого Арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України» від 12.09.1996 № 02-5/333 (зі змінами та доповненнями) підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до Роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в Постанові від 26.12.2003 № 14 „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження” при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 351 Цивільного процесуального кодексу України і статті 121 Господарського процесуального кодексу України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Із вказаного вище випливає, що відстрочка виконання судового рішення можлива лише у виняткових випадках, при наявності доказів обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

Як вже було вказано вище, заява боржника про надання відстрочки мотивована тим, що наявність обставин, необхідних для надання відстрочки, підтверджується ухвалою Господарського суду АР Крим від 11.01.2012 р. у справі №5002-11/3555-2011, яка містить в собі преюдиціальні факти.

Однак, вказані твердження відповідача не є переконливими та засновані та вільному суб’єктивному тлумаченні норм Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідно до положень статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з пунктом 2. 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Варто зазначити, що при вирішенні питання про надання відстрочки виконання рішення суд в кожній конкретній справі надає оцінку наданим сторонами доказам та визначає, чи є зазначені обставини винятковими в розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України. Отже, винесена Господарським судом АР Крим у справі №5002-11/3555-2011 ухвала від 11.01.2012 р. про надання відстрочки не містить в собі преюдиціальних фактів, оскільки пов’язана виключно з наданням судом правової оцінки зазначеним заявником фактів на їх відповідність вимогам, що висуваються статтею 121 ГПК України. Більш того, за даними програми «Документообіг господарських судів» на ухвалу ГС АР Крим від 11.01.2012 р. у справі №5002-11/3555-2011 позивачем 13.01.2012 р. була подана апеляційна скарга, що також унеможливлює врахування цієї ухвали при розгляді питання про надання відстрочки виконання рішення в іншій справі.

В свою чергу, суд звертає увагу на те, що згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

При цьому, суд зазначає, що вирішення питання про надання відстрочки виконання рішення потребує порівняння фінансового стану боржника з фінансовим станом стягувача, оскільки врахування майнових інтересів лише однієї зі сторін суперечить проголошеному статтею 4-2 Господарського процесуального кодексу України принципу рівності учасників процесу перед законом і судом.

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду. Вказані положення засновані на принципах рівності сторін в господарському процесі та змагальності. Так, статтями 4-2 та 4-3 ГПК України закріплені принципи рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та здійснення судочинства на засадах змагальності. Аналогічні положення про принцип рівності закріплені в статті 129 Конституції України та ст. 9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Принцип рівності перед законом і судом означає рівність суб’єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу. З принципу рівності перед законом і судом випливає, що правосуддя здійснюється незалежно від правового статусу учасників процесу, їхнього майнового стану, форми власності й інших критеріїв; процесуальне становище учасників судочинства визначається тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим; процесуальний порядок вирішення справ визначається процесуальною формою. Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторін, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень, звільнення суду від обов’язку збирання доказів. Принцип змагальності вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав, тобто обумовлює мотивацію поведінки сторін під час розгляду справи. Як вже було вказано вище, відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи – учасники процесу обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими господарському суду доказами. Саме у цьому полягає активність сторін та інших учасників процесу в змагальності. Оскільки суд зобов’язаний попередити про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, ризик настання цих наслідків покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі. З урахуванням викладеного, суд вважає, що збирання судом будь-яких доказів в обґрунтування правомірності вимог заявника є фактично перекладанням обов’язку сторони на суд, що суперечить принципам рівності та змагальності.

За таких обставин, враховуючи ненадання заявником належних та допустимих доказів наявності виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, у суду відсутні правові підстави для надання відстрочки виконання рішення ГС АР Крим від 18.10.2011 р. у справі №5002-7/3878-2011.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 121, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Державного підприємства «Агрофірма «Магарач» Національного інституту винограду і вина «Магарач» про відстрочку виконання рішення ГС АР Крим від 18.10.2011 р. у справі №5002-7/3878-2011.

Ухвалу суду направити на адресу сторін.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Дворний І.І.

31.01.12 12:10