Постанова № 21209594, 25.01.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"25" січня 2012 р. Справа № 5019/1024/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Губенко Н.М.

суддівГольцової Л.А.

Євсікова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дарницький завод залізобетонних конструкцій" на рішення від

та на постанову

відгосподарського суду Рівненської області

14.06.2011

Рівненського апеляційного господарського суду

24.11.2011

у справі

господарського суду№ 5019/1024/11

Рівненської області

за позовомПублічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"

до1.          Відкритого акціонерного товариства "Завод залізобетонних виробів"

2.          Публічного акціонерного товариства "Дарницький завод залізобетонних конструкцій"

простягнення 899 911,27 грн.

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача повідомлений, але не з'явився;

- відповідачів1. повідомлений, але не з'явився;

2. Яромій А.В.;

Згідно з розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України Кота О.В. від 23.01.2012 №03.07-05/24 розгляд справи №5019/1024/11 господарського суду Рівненської області здійснюється у складі колегії суддів: Губенко Н.М. – головуючий суддя, судді Гольцова Л.А., Євсіков О.О.

ВСТАНОВИВ:

17.05.2011 Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі –позивач) звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Завод залізобетонних виробів" (далі –відповідач 1) та Відкритого акціонерного товариства "Дарницький завод залізобетонних конструкцій" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Дарницький завод залізобетонних конструкцій") (далі –відповідач 2) про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором № 11263792000 від 06.12.2007 у розмірі 899 911, 27 грн.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 14.06.2011 у справі № 5019/1024/11 (суддя Войтюк В.Р.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.11.2011 (колегія суддів у складі: Юрчук М.І. –головуючий суддя, судді Дужич С.П., Василишин А.Р.), позов задоволено. За рішенням стягнуто солідарно з Відкритого акціонерного товариства "Завод залізобетонних виробів" та Відкритого акціонерного товариства "Дарницький завод залізобетонних конструкцій" на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором № 11263792000 від 06.12.2007 у розмірі 892 864, 36 грн., неустойку за порушення зобов'язань у розмірі 5 000, 00 грн., пеню за порушення термінів повернення кредиту у розмірі 1 374, 07 грн., комісію у розмірі 672, 84 грн.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Дарницький завод залізобетонних конструкцій" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 14.06.2011 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.11.2011 у справі № 5019/1024/11 в частині позовних вимог, заявлених до Публічного акціонерного товариства "Дарницький завод залізобетонних конструкцій".

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга відповідача 2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для стягнення солідарно з відповідача 1 та з відповідача 2 визначеної позивачем заборгованості за кредитним договором № 11263792000 від 06.12.2007 у розмірі 899 911, 27 грн.

Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Згідно з ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 ЦК України).

При прийнятті оскаржуваних судових рішень місцевий та апеляційний господарські суди, згідно з приписами статей 11, 525, 526, 553, 554, 610, 629, 1049, 1054 ЦК України та статті 193 ГК України, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дослідивши умови кредитного договору № 11263792000 від 06.12.2007; дослідивши умови договору поруки № 163272 від 06.12.2007, укладеного між позивачем, відповідачем 1 та відповідачем 2; встановивши, що Відкрите акціонерне товариство "Завод залізобетонних виробів" прострочило виконання зобов’язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами в установлені кредитним договором № 11263792000 від 06.12.2007 строки; позивачем на адресу відповідачів 1 та 2 надіслано вимоги № 132/11-607 та № 132/11-624 від 05.01.2011 про погашення простроченої заборгованості за кредитним договором № 11263792000 від 06.12.2007; заборгованість ні позичальником ні поручителями не була погашена; дійшли правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на ту обставину, що договір поруки № 163272 від 06.12.2007 припинив свою дію відповідно до ст. 559 ЦК України, оскільки між позивачем та відповідачем 1 укладено додаткові угоди до кредитного договору № 11263792000 від 06.12.2007, якими було змінено його умови, що зокрема зумовило збільшення обсягу відповідальності Публічного акціонерного товариства "Дарницький завод залізобетонних конструкцій" як поручителя за договором поруки, не приймаються колегією суддів касаційної інстанції до уваги з огляду на таке.

Частиною 1 статті 559 Цивільного кодексу України встановлено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Як вбачається із матеріалів справи відповідно до пункту 1. 1 договору поруки № 163272 від 06.12.2007 поручитель поручається перед банком за виконання позичальником усіх зобов’язань, що виникли з кредитного договору № 11263792000 від 06.12.2007, як існуючих у теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Тобто, із змісту пункту 1.1 договору поруки вбачається, що поручитель повністю поручився перед кредитором за зобов'язаннями позичальника, які виникли за кредитним договором № 11263792000 від 06.12.2007, так і за зобов'язаннями, які можуть виникнути у майбутньому з будь-яких додаткових угод до кредитного договору № 11263792000 від 06.12.2007.

Всі інші доводи Публічного акціонерного товариства "Дарницький завод залізобетонних конструкцій", викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дарницький завод залізобетонних конструкцій" залишити без задоволення, рішення господарського суду Рівненської області від 14.06.2011 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.11.2011 у справі № 5019/1024/11 залишити без змін.

Головуючий суддя                     Н.М. ГУБЕНКО

Судді           Л.А. ГОЛЬЦОВА

          О.О. ЄВСІКОВ