Постанова № 21209459, 24.01.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"24" січня 2012 р. Справа № 5023/5541/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т.Б. Дроботової - головуючого

Н.О. Волковицької, Л.І. Рогач

за участю представників: позивачане з’явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно) відповідачане з’явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Торгівельна мережа "Добрий купець"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 18.10.2011 року

у справі№ 5023/5541/11

господарського судуХарківської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Солодкий світ"

до Приватного підприємства "Торгівельна мережа "Добрий купець"

простягнення 29726,61 грн. ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Солодкий світ" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Торгівельна мережа "Добрий купець" 29726,61 грн. (в тому числі 28910,15 грн. заборгованості за товар та 816,46 грн. пені), оскільки відповідач всупереч умовам договору не розрахувався за одержаний товар у визначений строк; позов подано на підставі положень статей 536, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідач відхилив позов, як необґрунтований, зазначивши, що позивачем не надано до матеріалів справи необхідні докази в підтвердження позовних вимог, відтак вину відповідача у порушенні зобов'язання та суму заборгованості не доведено.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.08.2011 року (суддя Присяжнюк О.О.) позов задоволено повністю; з відповідача стягнуто на користь позивача 28910,15 грн. боргу, 816,46 грн. пені, 533,26 грн. судових витрат.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.10.2011 року (судді: Істоміна О.А. - головуючий, Барбашова С.В., Білецька А.М.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін як законне та обґрунтоване; доводи апеляційної скарги відхилено, як не підтверджені документально.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Приватне підприємство "Торгівельна мережа "Добрий купець" подало до Вищого господарсько го суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову та рішення у даній справі скасувати, прийнявши нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення господарськими судами статей 627, 628 Цивільного кодексу України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ними не взято до уваги узгоджені сторонами умови договору щодо порядку та строків оплати товару та реалізації відповідачем права на його повернення, не враховано, що позивач не надав відповідачу визначені договором товаросупровідні документи, відтак строк оплати товару у відповідача не настав.

Позивач не надав відзив на касаційну скаргу; сторони не скористалися правом на участь належно уповноважених представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як встановлено господарським судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 10.01.2011 року позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 115, відповідно до умов якого постачальник зобов’язався постачати покупцю продовольчі товари, а покупець зобов'язався приймати товар та своєчасно оплачувати на умовах, визначених договором.

За пунктом 1.2. Договору товар постачається позивачем окремими партіями на підставі заявок відповідача (Покупця). Найменування та кількість товару узгоджується сторонами в заявках та зазначається в накладних, що є невід'ємними частинами Договору. Доставка товару покупцю здійснюється транспортом постачальника та за його рахунок. Адреса доставки товару вказується покупцем у заявці на поставку товару. Датою поставки вважається дата приймання товару покупцем та підписання накладної уповноваженими представниками сторін. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент підписання покупцем накладної. Претензії по кількості товару пред'являються покупцем в момент приймання товару Претензії по якості пред'являються покупцем і приймаються постачальником на протязі всього терміну придатності товару, в порядку, передбаченому чинним законодавством України. У разі виявлення при прийманні товару його невідповідності вимогам чинного законодавства або умовам Договору, покупець має право відмовитись від приймання всієї партії товару або неякісного (невідповідного) товару (пункти 2.1., 2.2., 2.3., 2.5. Договору).

Відповідно до п. 6.1.1. Договору оплата за поставлену продукцію повинна бути здійснена на умовах відстрочки платежу, протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару відповідачу та підписання уповноваженими представниками сторін відповідної накладної. Пунктом 8.2. Договору сторонами передбачено, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ, від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення.

Також судами на підставі завірених копій двосторонніх видаткових накладних, підписаних сторонами та скріплених печатками підприємств позивача та відповідача, доказів часткової оплати відповідачем товару, наявних у матеріалах справи, встановлено, що на виконання умов договору та взятих на себе зобов'язань позивач поставив відповідачеві товар у період з 10.01.2011 року по 24.03.2011 року на загальну суму 45023,80 грн. Поставлений товар по видатковим накладним та за вказаною в них вартістю прийнятий відповідачем без жодних зауважень або заперечень щодо належності виконання позивачем своїх договірних зобов'язань.

Натомість відповідач частково оплатив поставлений товар, внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 28910,15 грн.; судами зазначено, що доказів повернення іншої, неоплаченої, частини товару з будь-яких причин, чи звернення до позивача з вимогою забрати нереалізований товар, як і доказів того, що спірний товар не є реалізованим, відповідач не надав.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з доведеності матеріалами справи фактичних обставин, що полягають у належному виконані позивачем договірних зобов'язань, настання у відповідача строку виконання грошового зобов'язання по оплаті товару відповідно до положень договору та приписів наведеного вище законодавства та порушення відповідачем цього зобов'язання; доводи відповідача судами відхилено, як не підтверджені належними доказами.

В силу приписів частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, за статтею 525 цього ж Кодексу одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору.

Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому за положеннями статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладено обов'язок доведення належними та допустимими доказами обставин, на які вони посилаються у підтвердження своїх вимог та заперечень.

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1994 року господарські операції господарюючих суб'єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення; належне виконання позивачем своїх договірних зобов'язань підтверджено документами, складеними відповідно до зазначених положень.

Натомість, посилаючись на відстрочення оплати товару за умовами договору з огляду на відсутність доказів надання позивачем необхідних товаросупровідних документів, відповідач залишив поза увагою, що загальний порядок прийняття товару за кількістю та якістю передбачає здійснення прийняття товару на підставі визначених сторонами товаросупровідних документів, направлення цих документів разом з товаром; відсутність необхідних товаросупровідних документів при прийнятті товару фіксується шляхом складання відповідного документа; необхідність фіксації недоліків переданого товару, невідповідність виконання постачальником своїх зобов'язань вимогам законодавства передбачено також умовами договору.

Апеляційним судом встановлено, а доводами касаційної скарги не спростовано, що відповідач не надав жодних доказів неналежного виконання позивачем зобов'язання по поставці товару (тому числі й щодо ненадання документів, на які посилається відповідач); також відповідач не довів наявність у нього залишків нереалізованого товару та направлення позивачу вимоги забрати нереалізований товар.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарський суд в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об’єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізував спірні правовідносини, та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що їх регулюють.

Доводи скаржника про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків суду, фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанції та не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 1117 Господарського процесуального кодексу України; підстав для скасування законних та обґрунтованих судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Торгівельна мережа "Добрий купець" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.10.2011 року у справі № 5023/5541/11 Господарського суду Харківської області та рішення Господарського суду Харківської області від 09.08.2011 року залишити без змін.

Головуючий           Т. Дроботова

Судді:           Н. Волковицька

                     Л. Рогач