Постанова № 21209457, 25.01.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2012 р. Справа № 5004/791/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Губенко Н.М.

суддівГольцової Л.А.

Євсікова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Заступника прокурора Рівненської області та Рожищенської міської ради на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 23.11.2011 у справі№ 5004/791/11

господарського судуВолинської області

за позовомРожищенської міської ради

доРожищенської районної спілки споживчих товариств

пророзірвання договору оренди земельної ділянки

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1., ОСОБА_2, дов. від 24.01.2012 № 67/2-23/2-12;

відповідача: ОСОБА_3, дов. від 24.01.2012; №18, ОСОБА_4, дов. від 24.01.2012 №19;

прокуратури: Рудак О.В., прокурор відділу Генеральної прокуратури України, посв. від 14.04.2008 № 72

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 24.01.2012 № 03.07-05/31 для розгляду касаційної скарги у справі № 5004/791/11, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 25.01.2012, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Губенко Н.М., судді Гольцова Л.А., Євсіков О.О.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 11.10.2011 у справі №5004/791/11 (суддя Шум М.С.) позов задоволено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.11.2011 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., судді Сініцина Л.М., Гудак А.В.) рішення Господарського суду Волинської області від 11.10.2011 у справі №5004/791/11 скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.11.2011, Заступник прокурора Рівненської області та Рожищенська міська рада звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять її скасувати, а рішення Господарського суду Волинської області від 11.10.2011 залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційними скаргами, скаржники послались на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідач надав відзив на касаційні скарги, в якому заперечує проти їх задоволення, просить прийняту у даній справі постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційних скарг.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Між позивачем (Орендодавець) та відповідачем (Орендар) 01.04.2005 укладено договір оренди землі, за умовами якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування ринку ("Універмаг", "Ринок", магазин "Запчастини-бакалія"), яка знаходиться на території Рожищенської міської ради по вул. Героїв УПА, 2 загальною площею 7565 кв.м. з нормативною грошовою оцінкою 479919,66 гривень строком на 49 років.

Пунктом 9 договору сторони погодили, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі в сумі 5246,16 грн. Орендна плата вноситься щомісячно в суі 437,18 грн. Платіж повинен поступати не пізніше 5 числа наступного місяця.

Відповідно до п.13 договору, розмір орендної плати переглядається один раз на два роки у разі зміни розміру земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої ділянки не з вини Орендаря та у інших випадках, передбачених законом.

Як зазначено судами, в лютому 2010 року позивач направив відповідачу для підписання додаткову угоду до договору оренди, датовану 22.02.2010, в якій встановлювалася нормативна грошова оцінка земельної ділянки на рівні 1378910,98 грн. та визначалася орендна плата в сумі 41367,36 грн. на рік, що становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка підлягала сплаті щомісячно в сумі 3447,28 грн.

Протоколом розбіжностей до додаткової угоди відповідач погодився із пропозиціями щодо внесення змін до договору оренди в частині визначення грошової оцінки земельної ділянки 1378910,98 грн., однак запропонував розмір орендної плати на рівні 20683,67 грн., що становить 1,5% нормативної грошової оцінки землі та яка підлягатиме сплаті щомісячно в сумі 1723,64 грн. (а.с.25, т.с. 1).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд, виходячи з положень ст. ст.2, 14, 15, 21, 31, 32, 36 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 525, 526, 611, 632, 652, 792 ЦК України, ст.ст. 92, 96, 141 ЗК України та ст.ст. 9, 288.5, 289.1, 275.3, 290 Податкового кодексу України зазначив про порушення відповідачем істотних умов договору в частині своєчасної сплати орендної плати та відмови щодо внесення змін до договору оренди землі в частині розміру орендної плати, що стало підставою для розірвання спірного договору оренди.

Здійснюючи перегляд рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд встановив відсутність обставин для задоволення позову і розірвання договору з підстав, наведених позивачем, а саме не виконання відповідачем своїх обовязків по договору від 01.04.2005. При цьому, судом досліджено, що позивачем не доведено факту звернення до суду з позовом про внесення змін до договору в частині розміру орендної плати, яку останній вважав за необхідне встановити та яку частково заперечував відповідач.

Підстави та умови розірвання договору оренди земельної ділянки передбачено статтями 31 та 32 Закону України "Про оренду землі", зокрема, договір може бути достроково розірваний за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 та 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншим законами України.

Статтею 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтями 141, 143, 144 ЗК України визначені підстави припинення права користування земельною ділянкою, підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку та порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства.

Судом апеляційної інстанції обґрунтовано спростовано висновок суду першої інстанції про наявність обставин для розірвання спірного договору з підстав порушення умов п. 9 договору в частині своєчасної орендної плати.

Пунктом 2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" визначено, що розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Апеляційний господарський суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, підставно звернув увагу на факт відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів (обовязкових платежів), в тому числі по орендній платі за землю, що вбачається з довідок Рожищенського відділення Луцької ОДПІ від 10.10.2011 № 73та від 18.11.2011 № 89 (а.с.137, т.с.1, а.с. 39, т.с.2). До того ж, судом дано належну оцінку наявним у справі платіжним дорученням (а.с.110-126, т.с.1) та акту звірки сплати орендної плати за земельні ділянки станом на 01.10.2011 (а.с.36, т.с.2). Мотивовано не взято до уваги лист начальника Рожищенського РВ УМВС України в Волинській області від 14.06.2011 № 128 та доводи відповідача щодо незастосування місцевим господарським судом при розгляді даної справи висновків цього суду по іншій справі (справа № 7/43-88).

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, суд апеляційної інстанції обґрунтовано та мотивовано дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання спірного договору оренди, які зазначені позивачем.

Відповідно до ст. 1115 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).

З урахуванням наведених правових положень та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявниками у касаційних скаргах є необґрунтованими, оскільки вони, фактично, стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Заступника прокурора Рівненської області та Рожищенської міської ради залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.11.2011 у справі № 5004/791/11 без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

О.О. ЄВСІКОВ