Постанова № 21209454, 25.01.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2012 р. Справа № 5023/5678/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Губенко Н.М.

суддівГольцової Л.А.

Євсікова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 10.11.2011 у справі№ 5023/5678/11

господарського судуХарківської області

за позовомПершого заступника прокурора міста Харкова в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради

доФізичної особи підприємця ОСОБА_1

пророзірвання договору та стягнення неустойки в сумі 5 376,00 грн.

за участю представників сторін:

позивача: повідомлений, але не зявився;

відповідача: повідомлений, але не зявився;

прокуратури: Рудак О.В., прокурор відділу Генеральної прокуратури України, посв. від 14.04.2008 № 72

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 24.01.2012 № 03.07-05/31 для розгляду касаційної скарги у справі №5023/5678/11, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 25.01.2012, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Губенко Н.М., судді Гольцова Л.А., Євсіков О.О.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.08.2011 у справі №5023/5678/11 (суддя Шатерніков М.І.) позовні вимоги задоволено повністю. Розірвано договір купівлі-продажу від 08.04.2011 № 4678-В-С, зобовязано відповідача передати позивачу нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-4, загальною площею 39,3 кв.м. в літ. "Б-1", які розташовані за адресою: АДРЕСА_1; стягнуто з відповідача на користь позивача неустойку в сумі 5 376,00 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2011 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Шепітько І.І., судді Білоконь Н.Д., Пелипенко Н.М.) рішення Господарського суду Харківської області від 17.08.2011 у справі №5023/5678/11 скасовано в частині задоволення позовних вимог про розірвання договору та зобовязання передати нежитлові приміщення та в цій частині прийнято нове рішення, яким в частині задоволення позовних вимог про розірвання договору та зобовязання передати нежитлові приміщення, відмовлено, в іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення Господарського суду Харківської області від 17.08.2011 залишити без змін.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Між Територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради від імені якого діяло Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП ОСОБА_1 08.04.2011 укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень № 4678-В-С, за умовами якого позивач (Продавець) продав відповідачу (Покупцю) нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-4, загальною площею 39,3 кв.м., в літ. "Б-1", розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які були орендовані відповідачем за договором оренди від 06.08.2008 №1785.

Умовами договору передбачено, що Покупець сплачує Продавцю вартість нежитлових приміщень в сумі 26 880,00 грн. протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення Договору. При умові внесення Покупцем не менше 50 відсотків від ціни продажу, термін оплати продовжується ще на 30 календарних днів (п. 3.2 договору);

Покупець зобов'язався сплатити ціну продажу об'єкта приватизації згідно з умовами та в термін, що передбачено розділом 3 цього договору (п. 5.1.1 договору); у разі, якщо протягом 60 днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору Покупцем не буде внесена на розрахунковий рахунок Продавця встановлена в договорі ціна продажу об'єкта приватизації, то він сплачує неустойку в розмірі 20 відсотків від ціни продажу нежитлових приміщень. При цьому, Продавець порушує питання про розірвання цього договору (п. 6.3 договору).

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з положень ст.ст. 550, 651 ЦК України та дійшов висновку про наявність істотного порушення умов спірного договору, оскільки відповідачем не надано суду доказів сплати заборгованості. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку, а тому несплата заборгованості по спірному договору є істотним порушенням умов вказаного вище договору.

При перегляді рішення в апеляційному порядку, Харківський апеляційний господарський суд послався на відсутність істотних порушень відповідачем умов договору на час прийняття рішення судом першої інстанції, обґрунтовуючи свій висновок документами, наданими відповідачем (заявник апеляційної скарги) до матеріалів апеляційної скарги, зокрема, копією квитанції від 27.07.2011 № 20/1 про перерахування 26 880,00 грн. вартості нежитлових приміщень та рахунка від 02.08.2011 № 4 про перерахування 870,75 грн. пені за порушення строків оплати вартості обєкта приватизації за договором від 08.04.2011.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем порушено строки оплати коштів за нежитлові приміщення, проте своєчасно не надано доказів сплати заборгованих коштів, оскільки відповідач не був присутнім в суді першої інстанції при прийнятті судового рішення. Оскільки факт наявності порушення строків оплати за спірним договором є доведеним матеріалами справи, то рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача суми неустойки, є цілком обґрунтованим.

Зважаючи на те, що відповідач не був присутнім в суді першої інстанції при прийнятті рішення у справі та враховуючи приписи ст. 101 ГПК України, судом апеляційної інстанції мотивовано прийнято і долучено до матеріалів справи докази оплати вартості нежитлових приміщень.

Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, - підстав позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні матеріали справи в їх сукупності та додатково подані відповідачем докази на стадії звернення до суду із апеляційною скаргою, вірно встановив, що на час прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного рішення, істотних порушень відповідачем умов договору не існувало.

Відповідно до ст. 1115 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).

Суд апеляційної інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення повно і всебічно з'ясував фактичні обставини справи, дослідив та надав оцінку як доводам позивача та прокурора, так і запереченням відповідача.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених апеляційним господарським судом обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені прокурором у касаційній скарзі є необґрунтованими, оскільки вони, фактично, стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2011 у справі №5023/5678/11 без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

О.О. ЄВСІКОВ