Постанова № 21209453, 25.01.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"25" січня 2012 р. Справа № 5024/1050/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Губенко Н.М.

суддівГольцової Л.А.

Євсікова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Херсонської області на рішення та на постановуГосподарського суду Херсонської області від 09.09.2011

Одеського апеляційного господарського суду від 01.11.2011

у справі№ 5024/1050/2011

господарського судуХерсонської області

за позовомЗаступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі:

1. Державної екологічної інспекції в Херсонській області

2. Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства

до1. Державного підприємства "Великокопанівське лісомисливське господарство"

2. Фірми "SALETEAM INC"

провизнання недійсним контракту від 04.03.2010 № 33-2010

за участю представників сторін:

позивача 1: повідомлений, але не з’явився;

позивача 2: повідомлений, але не з’явився;

відповідача 1: повідомлений, але не з’явився;

відповідача 2: повідомлений, але не з’явився;

прокуратури: Рудак О.В., прокурор відділу Генеральної прокуратури України, посв. від 14.04.2008 № 72

          Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 24.01.2012 № 03.07-05/31 для розгляду касаційної скарги у справі №5024/1050/2011, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 25.01.2012, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя –Губенко Н.М., судді –Гольцова Л.А., Євсіков О.О.

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням Господарського суду Херсонської області від 09.09.2011 у справі №5024/1050/2011 (суддя Александрова Л.І.) у задоволенні позову відмовлено.

          Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.11.2011 (колегія суддів у складі: головуючий суддя –Мишкіна М.А., судді –Сидоренко М.В., Будішевська Л.О.) рішення Господарського суду Херсонської області від 09.09.2011 у справі №5024/1050/2011 залишено без змін.

          Не погоджуючись з вказаними судовими актами, Заступник прокурора Херсонської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

          Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

          Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

          Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

          Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

          Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що 04.03.2010 між ДП "Великокопанівське лісомисливське господарство" та Фірмою "SALETEAM INC" (Британські Віргінські Острови) укладено контракт №33-2010 щодо купівлі деревини для технологічних потреб (сосна) в кількості 500 куб.м.

Умовами контракту визначено, що ціна одного кубічного метра деревини складає 23 долари США; загальна вартість орієнтовно складає 11500 доларів США.

В подальшому, сторонами укладено ряд додаткових угод, якими встановлено коефіцієнт переводу деревини, яка буде відвантажуватись в порту для покупця (не менш, ніж 0,85мт/м3) та збільшено об'єм деревини, яка підлягає продажу, а також збільшено загальну вартість контракту.

          Предметом спору у даній справі є вимога прокурора про визнання контракту від 04.03.2010 № 33-2010 недійсним з підстав його невідповідності вимогам наказу Державного комітету лісового господарства України від 19.02.2007 №42 "Щодо вдосконалення механізмів продажу необробленої деревини", яким затверджене Положення про організацію та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини (далі –Положення). До того ж, на думку прокурора, спірний контракт суперечить нормам Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", ст. 382 ГК України та ст. 203 ЦК України.

Судами досліджено, що в обґрунтування позовних вимог, прокурор послався на укладання відповідачами спірного зовнішньоекономічного контракту з порушенням вимог зазначеного вище Положення, оскільки необроблена деревина не була виставлена для продажу на аукціоні.

          Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Відповідно до приписів статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину складають як права та обов'язки, про набуття, зміну, припинення яких домовилися учасники правочину.

          Слід зазначити, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і за наслідками, визначеними законом, а тому слід встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

          Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, виходячи з положень ст.ст. 4, 10, 203 ЦК України, ч.3 ст. 382 ГК України, приписів Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", підпункту 1.6. п.1 Положення та зазначив, що дія вказаного Положення не розповсюджується на зовнішньоекономічну діяльність відповідачів по справі. До того ж, у зазначеному підпункті Положення йдеться про те, що учасником аукціону з продажу необробленої деревини - покупцем - може бути лише суб'єкт господарської діяльності незалежно від форми власності, резидент України, який бажає придбати необроблену деревину для забезпечення потреб власного деревообробного виробництва відповідно до умов аукціону від свого імені та за власний рахунок і не перебуває у стані ліквідації або проти якого не порушено справу про банкрутство. Відповідач 2 не є резидентом України.

          Під час перегляду рішення суду першої інстанції апеляційний господарський суд дійшов висновку, що оспорення контракту №33-2010 в зв’язку з його невідповідності вимогам вищезазначеного наказу №42 не є підставою для визнання його недійсним згідно з ч.1 ст. 203 ЦК України, оскільки даний нормативний акт є підзаконним та не містить положень, недотримання яких зумовлює недійсність зовнішньоекономічного контракту.

Господарськими судами попередніх інстанцій в ході розгляду справи встановлено, що сферою регулювання затвердженого наказом № 42 Положення є, згідно з п.1.1. Положення, порядок реалізації усієї необробленої деревини, заготовленої підприємствами із заготівлі деревини, отже реалізація за зовнішньоекономічним контрактом необробленої деревини, яка попередньо не була виставлена на аукціон підприємством, не може бути підставою недійсності зовнішньоекономічного контракту.

          Зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, та спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності. Договір (контракт) укладається відповідно до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України.

          Згідно ч. 3 ст. 382 ГК України зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнаний недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або чинним міжнародним договорам, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

          Статтею 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" встановлено, що Суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Для підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади, управління або вищестоящої організації, за винятком випадків, передбачених законами України.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

          Таким чином, як правильно визначили місцевий та апеляційний господарські суди, дія вище зазначеного Положення не розповсюджується на зовнішньоекономічну діяльність відповідачів по справі. Крім того, цей нормативний акт (наказ № 42, яким затверджено Положення) є підзаконним та не містить положень, недотримання яких зумовлює недійсність зовнішньоекономічного контракту.

          Беручи до уваги вказане вище, суди першої та апеляційної інстанції дійшли мотивованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

          Відповідно до ст. 1115 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).

          З урахуванням наведених правових положень та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі є необґрунтованими, оскільки вони, фактично, стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

          Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Херсонської області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Херсонської області від 09.09.2011 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.11.2011 у справі №5024/1050/2011 –без змін.

Головуючий суддя                     Н.М. ГУБЕНКО

Судді           Л.А. ГОЛЬЦОВА

          О.О. ЄВСІКОВ