Постанова № 21209450, 23.01.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"23" січня 2012 р. Справа № 5023/7192/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді

суддівКота О.В.

Кролевець О.А.

Шевчук С.Р.

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові

на рішення господарського суду Харківської області від 05.09.2011р. та

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.11.2011р.

у справі № 5023/7192/11

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Сінтафарм"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Здоров’я"

провідшкодування шкоди та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Здоров’я"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Сінтафарм"

про визнання договору дійсним за участю представників:

позивача: не з’явився

відповідача: не з’явився

скаржника: не з’явився

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Сінтафарм" (надалі –"ТОВ"Сінтафарм") звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Здоров’я" (надалі –"ТОВ"Здоров’я") про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину до укладеного між сторонами Договору №SIN-03/10 від 18.03.2010р. і стягнення 15000,00грн. збитків в порядку ст.216ЦК України.

До господарського суду Харківської області із зустрічним позовом звернулось ТОВ"Здоров’я", яке просило суд визнати дійсним Договір №SIN-03/10 від 18.03.2010р. як такий, що відповідає вимогам ст.ст.638, 655 ЦК України та ст.180 ГК України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.09.2011р. (суддя ПогореловаО.В.) в задоволенні первісного позову відмовлено;

зустрічний позов задоволено повністю та визнано дійсним Договір №SIN-03/10 від 18.03.2010р., укладений між ТОВ"Сінтафарм" та ТОВ"Здоров’я", стягнуто судові витрати.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на відповідності укладеного сторонами договору нормам ст.638 ЦК України та відсутності доказів недосягнення контрагентами згоди щодо його істотних умов, що унеможливлює застосування наслідків ч.2 ст.216 ЦК України.

При вирішенні спору в частині вимог зустрічного позову, суд послався на ст.16 ЦК України, а також положення укладеного між сторонами правочину, і дійшов висновку про можливість захисту цивільного права ТОВ"Здоров’я" шляхом визнання Договору №SIN-03/10 від 18.03.2010р. дійсним.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.11.2011р. (судді МогилєвкінЮ.О., ПушайВ.І., ПлужникО.В.) частково задоволено апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові;

рішення місцевого господарського суду в частині задоволення зустрічного позову скасовано із прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні вимог про визнання дійсним Договору №SIN-03/10 від 18.03.2010р.; в решті рішення місцевого господарського суду залишене без змін.

Позиція суду апеляційної інстанції ґрунтується на неправильному застосуванні місцевим господарським судом норм ст.ст.15, 16 ЦК України.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Харкові звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 05.09.2011р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.11.2011р. у зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ"Сінтафарм".

Сторони, згідно з приписами ст.1114 Господарського процесуального кодексу України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст.1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.03.2010р. між ТОВ"Сінтафарм" (продавець) та ТОВ"Здоров’я" (покупець) підписано Договір №/10 (надалі –"Договір").

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.626, ст.627, ч.1ст.628 ЦК України). Крім того, ч.3 ст.180 ГК України встановлює, що при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

З матеріалів справи та встановлених господарськими судами обставин випливає, що укладений між сторонами Договір є договором поставки в розумінні ст.712 ЦК України, до якого, в силу закону, застосовуються загальні умови про купівлю-продаж.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судами встановлено, що за умовами Договору продавець зобов’язався передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити вартість сировини, допоміжних та пакувальних матеріалів (товар) у номенклатурі, кількості і за цінами, зазначеними у специфікаціях та накладних, що є невід’ємними частинами даного договору.

Пунктом 2.1. Договору погоджено, що впродовж терміну дії даного договору продавець здійснює поставку товару партіями, на підставі попередніх письмових заявок покупця. Днем виконання продавцем зобов’язань щодо поставки товару вважається дата фактичної передачі товару, засвідчена підписом особи, уповноваженої у встановленому порядку покупцем на його отримання (п.2.4. Договору).

Сторони також погодили, що оплата за кожну партію товару здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця на умовах, вказаних у специфікаціях або виставленого рахунку. Умови оплати –100% передплата або інші умови, зазначені у специфікаціях, які є невід’ємною частиною договору. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок продавця (п.п.5.1., 5.2. Договору).

Як з’ясовано судами та підтверджується матеріалами справи, на виконання зазначених умов Договору сторонами підписані відповідні специфікації (із зазначенням порядку та строків постачання та оплати отриманого товару), на підставі яких ТОВ"Сінтафарм" поставило, а ТОВ"Здоров’я" за видатковими накладними прийняло товар на загальну суму 12123670,33грн.

В той же час, ТОВ"Сінтафарм" звернулось до господарського суду з позовом, зазначивши що при укладенні Договору сторонами не було досягнуто згоди за всіма суттєвими умовами цього договору, в зв’язку з чим порушені вимоги чинного законодавства, а Договір, відповідно, є нікчемним. У зв’язку з цим ТОВ"Сінтафарм" просило суд застосувати до правовідносин сторін наслідки недійсності нікчемних правочинів на підставі ч.5 ст.216 ЦК України та стягнути з ТОВ"Здоров’я" 15000,00грн. в якості відшкодування шкоди.

Згідно норм, закріплених ч.2ст.180 ГК України та ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо ж згода сторін щодо істотних умов відсутня, договір вважається неукладеним (таким що не відбувся), а між сторонами не виникають зобов’язання, тобто правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (ст.509ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України під нікчемним правочином розуміють недійсний правочин, недійсність якого встановлено законом. При цьому до нікчемних правочинів застосовуються відповідні правові наслідки недійсності правочину, встановлені ст.216 ЦК України. Зокрема, ч.1 ст.216 ЦК України визначає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Втім, судами як першої, так і апеляційної інстанцій правомірно зазначено про неможливість застосування вказаних норм законодавства до спірних правовідносин, оскільки на виконання Договору сторони вчинили певні дії, спрямовані на його часткове чи повне виконання, що свідчить про домовленість сторін укласти договір на відповідних умовах, зафіксованих у Договорі та підтверджуються їх власними діями.

Доказів спростування факту виконання Договору матеріали справи не містять і в порядку ст.ст.32 –34 ГПК України ТОВ"Сінтафарм" до суду не подавались.

Крім того, ч.2 ст.216 ЦК України закріплює, що якщо у зв’язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Дійсно, застосування даної норми можливе і до неукладених правочинів. Однак, наявність збитків доказується в загальному порядку ст.22ЦК України та обов’язково потребує доведення вини, в даному випадку, ТОВ"Здоров’я". Даного ТОВ"Сінтафарм" здійснено не було, рівно як і не доведено розмір завданих збитків в сумі 15000,00грн.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку про правильне вирішення судами спору в частині первісного позову. Щодо розгляду судами зустрічного позову ТОВ"Здоров’я" судова колегія зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. В той же час, ст.16 ЦК України визначає способи такого захисту цивільних прав та інтересів, а саме: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов’язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Дійсно, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Втім, задовольняючи позовні вимоги ТОВ"Здоров’я" про визнання Договору дійсним, місцевий господарський суд не врахував, що дані вимоги є фактично вимогами про встановлення юридичного факту. Дане виходить за межі повноважень господарських судів, оскільки розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин. Тому обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не відповідає способам, встановленим чинним законодавством, і, як наслідок, не призводить до поновлення його порушеного права, про що правильно зазначено судом апеляційної інстанції.

Твердження, викладені заявником в касаційній скарзі, даних висновків судів не спростовують

Отже, перевіривши у відповідності до ч.2 ст.1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції ст.ст.43, 106 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов’язки сторін, враховано положення ст.ст.32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119,11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.11.2011р. у справі №5023/7192/11 залишити без змін.

Головуючий суддяО.Кот СуддіО.Кролевець С.Шевчук