Постанова № 21209443, 26.01.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2012 р. Справа № 5021/1546/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Першиков Є.В.,

судді: Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.

розглянувши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 08.12.2011р.

у справі

господарського суду№5021/1546/2011

Сумської області

за позовомкомунального підприємства Сумської міської ради "Електроавтотранс"

допублічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе"

про

за участю представників сторін:

позивача

відповідача стягнення 81 993,72грн.

пр. ОСОБА_1 дов. №130 від 17.01.12р.

пр. ОСОБА_2 дов. №18-49/680 від 11.05.11р. В С Т А Н О В И В:

У червні 2011 року комунальне підприємство Сумської міської ради "Електроавтотранс", звернулося до господарського суду Сумської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе" про стягнення з відповідача на користь позивача 81993,72грн., з яких 81053,87грн. боргу та 939,85грн. пені.

Рішенням господарського суду Сумської області від 06.09.2011р. (суддя Лугова Н.П.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2011р. (судді Істоміна О.А., Барбашова С.В., Білецька А.М.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача суму заборгованості у розмірі 81053,87грн., 939,85грн. пені та судові витрати.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення і постанову, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що 31.12.2009р. між сторонами був укладений договір перевезення пасажирів №3/176, відповідно до умов якого виконавець (позивач) прийняв на себе зобов'язання надавати замовнику (відповідач) послуги по перевезенню пасажирів працівників відповідача електротранспортом (тролейбуси) в робочі дні, за маршрутами зазначеними у Договорі, а відповідач зобов'язується оплатити надані послуги.

Відповідно до п.3.2 Договору загальна вартість договору орієнтовно складає 368 776,20грн. та визначена як загальна вартість послуг виконаних виконавцем замовнику, відповідно умов договору на підставі розрахунків та актів приймання-передачі виконаних послуг. Замовник здійснює оплату послуг щомісячними платежами на підставі рахунків на оплату, кожний із яких в розмірі 100 % вартості послуг, наданих позивачем відповідачу на протязі звітного місяця, - до 10-го числа місяця, наступного за місяцем наданих послуг, на підставі рахунку на оплату.

Вирішуючи справу по суті, суди керувались ст.901 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що у договорі про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Закону.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У 2011 році Головним контрольно-ревізійним управлінням України проводилась перевірка діяльності позивача за 2009-2010 роки та завершений звітний період 2011 року. За результатами даної перевірки було складено Акт №07-24/38 від 25.05.2011р., яким встановлено, що в помісячному розрахунку впродовж 2010 року спеціалістами позивача помилково був врахований час 7,24год. замість 9,29год. по договору виконання спеціальних рейсів, який був складовою частиною розрахунку витрат від перевезення працівників у 2009 році, а тому були невірно виставлені рахунки за виконану роботу за період з січня по грудень 2010 року та недоотримано позивачем доходу в розмірі 81 053,87грн.

В квітні 2011 року позивач звернувся до відповідача з претензією №1 щодо сплати боргу та пені за несплату послуги по перевезенню пасажирів по договору №3/176 від 31.12.2009р. в сумі 37042,09грн.

15.04.2011р. позивач звернувся до відповідача з листом про перерахування недоотриманих коштів за вказаним договором за виконані спецрейси у 2010 році в сумі 81 053,87грн.

Відповідач на претензію позивача відповів листом від 06.05.2011р., яким зазначив, що в бюджеті на 2011 рік не передбачено грошові кошти на вирішення даного питання, але враховуючи всю значимість співпраці та необхідність оперативного вирішення спору перерахує позивачу 45000,00грн.,

За таких підстав, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач фактично листом від 06.05.2011р. підтвердив та визнав факт недоотримання позивачем доходів на суму 81 053,87грн., а тому заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 81 053,87грн. є обґрунтованою і підлягає стягненню. В свою чергу, відповідач доказів сплати або аргументованих заперечень про причини ухилення від виконання зобов'язання судами не надав.

Щодо посилання скаржника в касаційній скарзі на виконання своїх зобов'язань по оплаті наданих йому послуги в повному обсязі, то колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що вони були предметом розгляду судів попередніх інстанції і визнані безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи, оскільки відповідно розрахунку вартості перевезення робітників Замовника за звітний місяць (довідка) про виконання спеціальних рейсів по перевезенню робітників відповідача розраховувався щомісяця за кількістю рейсів, по маршрутам, відповідно предмету договору та згідно розрахунку вартості перевезення працівників ПАТ СМНВО ім. Фрунзе на 2010 рік до договору, час виконання спеціальних рейсів складало 9,29 годин у розрахунку на день, всього підлягало компенсації за місяць 30 731,35грн. (тобто 30731,35грн. х 12 місяців = 368776,20грн.).

При цьому судами попередніх інстанцій встановлено, що внаслідок механічної помилки в помісячному розрахунку впродовж 2010 року спеціалістами КП СМР "Електроавтотранс" був врахований час виконання спеціальних рейсів у розмірі 7,24 годин у розрахунку на день, який був складовою частиною розрахунку витрат від перевезення працівників у 2009 році, про що свідчить договір перевезення №1/5 від 02.01.2008р., де вартість послуг складає 183528,00грн. Внаслідок чого були невірно виставлені рахунки за виконану роботу за період з січня по грудень 2010 року та недоотримано позивачем 81053,87грн.

Відповідно до п.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суди попередніх інстанцій правомірно дійшли висновку, що посилання відповідача на виконання своїх зобов'язань в повному обсязі є необґрунтованими та спростовується матеріалами справи, зокрема що відповідачу при підписанні договору №3/176 від 31.12.2009р була відома зазначена сума в п.3.2 про загальну вартість договору 368 776,20грн., тобто вартість даного договору збільшена в порівнянні з попереднім договором перевезення №1/5 від 02.01.2008року, де вартість послуг складала 183 528,00грн.

Також, судами встановлено, що відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що у разі несвоєчасної оплати по Договору, а саме прострочення платежів відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 2-х облікових ставок НБУ від недоплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 231 ГК України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язання може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно із Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

За таких підстав, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про стягнення пені у сумі 939,85грн.

Статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, а судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2011р. у справі №5021/1546/2011 залишити без змін.

Головуючий Є. Першиков

Судді Т. Данилова

І. Ходаківська