Постанова № 21209228, 17.01.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"17" січня 2012 р. Справа № 19/103пд/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого

Н. Волковицької

Л. Рогач

за участю представників:

позивачане з’явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)

відповідачівне з’явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю " Торгівельний дім "Все для шиття" на постановувід 09.11.2011 р. Донецького апеляційного господарського суду у справі№ 19/103пд/2011 господарського суду Луганської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Все для шиття"

до - Виконавчого комітету Луганської міської ради

- Луганської міської ради

про визнання договору частково недійсним В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Торгівельний дім "Все для шиття" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Виконавчого комітету Луганської міської ради та Луганської міської ради про визнання недійсним з моменту укладення пункту 2.3 договору оренди землі від 31.05.2000 р. в частині: "у разі зміни земельного податку, ціни земельної ділянки пропорційно змінюється й розмір орендної плати, про що Орендодавець письмово повідомляє Орендаря".

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 215, 651 Цивільного кодексу України та статті 15, 30 Закону України "Про оренду землі" обґрунтовані тим, що чинним законодавством чітко встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін, тобто одностороння зміна умов договору, яка передбачена спірним пунктом 2.3 договору суперечить закону, оскільки вказаним пунктом передбачена можливість зміни розміру орендної плати у разі зміни земельного податку і ціни земельної ділянки тільки шляхом здійснення Орендодавцем повідомлення Орендаря без внесення відповідних змін в договір, тобто передбачена можливість зміни істотної умови договору в односторонньому порядку.

У відзиві на позовну заяву Виконком Луганської міської ради та міська рада просили відмовити у її задоволенні вказуючи на те, що Законом України "Про оренду землі" в редакції, яка діяла на момент укладення договору оренди землі, не було встановлено неможливості односторонньої зміни умов договору, тобто вказаний Закон при укладенні договору не порушений. При цьому, за приписами статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, а в даному випадку такі умови встановлені у договорі.

На думку відповідачів є неможливим визнання недійсним частково пункту договору з моменту його укладення в силу норм законодавства, оскільки договір оренди землі може бути припинений лише на майбутнє.

Відповідачі також зазначали, що відповідно до пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше, а за приписами статті 71 ЦК УРСР, який діяв на момент укладення спірного договору оренди, такий строк становив 3 роки.

Тобто, позивач мав право звернутися до суду до 31.05.2003 р., проте, позов подано більш ніж через 8 років, у зв'язку з чим відповідачі просили суд застосувати строк позовної давності.

Рішенням господарського суду Луганської області від 14.09.2011 р. (суддя Косенко Т.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо відсутності підстав для визнання недійсним спірного пункту 2.3. договору оренди землі встановивши його відповідність нормам закону.

При цьому, суд першої інстанції посилаючись на пункт 7 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та статті 71, 76, 80 ЦК УРСР зазначив, що закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову також є підставою для відмови в позові.

За апеляційною скаргою ТОВ "Торгівельний дім "Все для шиття" Донецький апеляційний господарський суд (судді: Малашкевич С.А., Азарова З.П., Геза Т.Д.) переглянувши рішення господарського суду Луганської області від 14.09.2011 р. в апеляційному порядку, постановою від 09.11.2011 р. залишив його без змін.

Суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими доводи товариства щодо недійсності спірного пункту договору оренди землі, оскільки в даному випадку має місце одностороння зміна істотної умови договору оренди землі –орендної плати, що не відповідає положенням Закону України "Про оренду землі".

Разом з цим, як зазначив суд апеляційної інстанції, позивачем було пропущено строк позовної давності, що є наслідком відмови у задоволенні позову.

ТОВ "Торгівельний дім "Все для шиття" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, не погоджуючись з висновком судів про пропуск позивачем строку позовної давності, вважаючи, що в силу статті 264 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 79 Цивільного кодексу УРСР позовна давність переривалась у зв'язку із зверненням товариства до адміністративного суду з приводу неправомірності дій Управління нерухомим майном Луганської міської ради по наданню даних для розрахунку орендної плати.

У відзиві на касаційну скаргу відповідачі просили залишити її без задоволення, а судові рішення у справі без змін, звернувши увагу, зокрема, на те, що спірний пункт договору встановлює лише порядок виконання зобов'язань за договором, які встановлені іншими положеннями цього договору.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування норм права в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 31.05.2000 р. між виконавчим комітетом Луганської міської ради (орендодавець) та ТОВ "Торгівельний дім "Все для шиття" (орендар) був підписаний договір оренди земельної ділянки № 692, державна реєстрація за № 3261 від 09.06.2000, за умовами якого орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 24.03.2000 за № 77/4 за плату передав в оренду, а орендар прийняв земельну ділянку загальною площею 0,0169 га, розташовану в місті Луганську, вул. Шелкового, згідно з проектом відведення земельної ділянки (пункт 1.1 договору).

Земельна ділянка надається на умовах оренди строком на сорок дев'ять років під проектування, будівництво та розміщення магазину (пункт 1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору сторони передбачили, що орендна плата встановлюється у розмірі земельного податку з коефіцієнтом 2,5.

Відповідно до пункту 2.2 договору орендна плата сплачується щомісячно до 15 числа місяця наступного за звітним, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця.

У пункті 2.3 договору сторони договору дійшли згоди стосовно того, що розмір орендної плати розраховується орендарем самостійно. А у разі зміни земельного податку, ціни земельної ділянки пропорційно змінюється й розмір орендної плати, про що орендодавець письмово повідомляє орендаря, або робить оголошення в місцевих засобах масової інформації. Орендна плата за кожний наступний рік сплачується орендарем з урахуванням індексу інфляції за попередній рік, згідно з діючим законодавством.

Судами також встановлено, що 26.12.2006 між сторонами був підписаний договір № 2175 про внесення змін в договір оренди землі, зареєстрований 07.08.2007 за № 040740200191, за умовами якого на підставі рішення Луганської міської ради № 11/35 від 28.11.2006 в договір оренди землі внесено відповідні зміни та доповнення, у тому числі: в пункт 2.2 розділу 2 договору слова та цифри "щомісячно до 15 числа місяця наступного за звітним шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця ГОРФО:254293000156 в ЛОД АППБ "Аваль" МФО 304007, код платежу 13050200, код 02311909" замінити на слова та цифри "рівними частками за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, у грошовій безготівковій формі щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця".

За приписами статті 5 Цивільного кодексу України (2004 р.) акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Пунктом 9 Прикінцевих та Перехідних положень цього Кодексу встановлено, що До договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ТОВ "Торгівельний дім "Все для шиття" про визнання недійсним з моменту укладення пункту 2.3 договору оренди землі від 31.05.2000 р. в частині: "у разі зміни земельного податку, ціни земельної ділянки пропорційно змінюється й розмір орендної плати, про що Орендодавець письмово повідомляє Орендаря", з посиланням на приписи статей 215, 651 Цивільного кодексу України та статті 15, 30 Закону України "Про оренду землі" з огляду на невідповідність вказаного пункту договору закону, оскільки законодавством не передбачена можливість односторонньої зміни умов договору щодо орендної плати.

Статтею 48 Цивільного кодексу УРСР (1963 року, який діяв на момент укладення спірного договору) встановлено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Згідно зі статтею 153 цього Кодексу договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

У частині 2 статті 14 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) визначені умови договору оренди землі, зокрема, орендна плата (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду).

Приписами частини 1 цієї норми передбачено, що умови договору оренди земельної ділянки не можуть суперечити законам України.

Згідно з частинами 4, 5 статті 14 цього Закону за згодою сторін у договорі оренди земельної ділянки можуть бути зазначені й інші умови (якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення договору оренди тощо). Умови договору оренди земельної ділянки діють у випадках, коли після набрання договором чинності законами України встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені договором, крім випадків, визначених статтею 21 цього Закону, а також випадків, визначених законами України, якщо вони підвищують рівень захисту прав орендарів, орендодавців, третіх осіб.

Статтею 19 цього Закону визначено, що орендна плата за земельну ділянку - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати встановлюються за угодою сторін у договорі оренди.

Умови договору оренди про розмір орендної плати можуть переглядатися за згодою сторін.

У разі збільшення відповідно до законів України розміру земельного податку орендодавець має право вимагати збільшення орендної плати, якщо інше не передбачено умовами договору оренди (стаття 21 Закону України "Про оренду землі").

Здійснюючи судовий розгляд справи судом першої інстанції було встановлено, що спірний пункт 2.3 договору в частині: "у разі зміни земельного податку, ціни земельної ділянки пропорційно змінюється й розмір орендної плати, про що орендодавець письмово повідомляє орендаря" відповідає вимогам закону, а підстави для визнання його недійсним відсутні, взявши до уваги, що у вказаному пункті не має посилань на будь –які положення договору, які мають бути змінені та на текст таких змін, а також врахувавши, що спірним пунктом встановлено порядок виконання зобов'язань за договором, які встановлені іншими положеннями цього договору.

Разом з цим, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що встановивши відсутність порушеного права у особи, яка звернулася за захистом такого права, судам слід відмовляти у задоволенні позовних вимог саме з підстав відсутності порушеного права, а не через пропуск позивачем строку позовної давності. Проте, вказане не є підставою для скасування судових рішень у даній справі, з огляду на встановлення судом першої інстанції обставин щодо відсутності у позивача порушеного права.

Статтею 105 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову. у якій мають бути зазначені, зокрема, обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів, а у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції та висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Проте, дійшовши висновку про невідповідність спірного пункту 2.3 договору судом апеляційної інстанції не було зазначено в чому саме полягає така невідповідність приписам законодавства, однак, враховуючи висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене та приписи законодавства, колегія суддів вважає, що судові рішення у даній справі про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ "Торгівельний дім "Все для шиття" підлягають залишенню без змін з підстав, викладених у цій постанові.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Луганської області від 14.09.2011 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.11.2011 р. у справі № 19/103пд/2011 залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

                                                                                          Л. Рогач