Постанова № 21209215, 23.01.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"23" січня 2012 р. Справа № 5019/1080/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:           Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:          

головуючого - судді Карабаня В.Я.

суддів                     Доповідач –Жаботина Г.В.Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Захватаєв Р.А.

від відповідачів: Гуменюк О.С., Дворак Т.Б.

розглянувши касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Оіл-Сервіс"

на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 09.11.2011р.

у справі№5019/1080/11 Господарського суду Рівненської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Оіл-Сервіс"

ДоВідкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор"

Простягнення 2 157 034 грн. 39 коп. ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Оіл-Сервіс" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" 2 157 034грн. 39коп. на підставі договору поставки від 16.10.2008р. № 3/16/10, з якого 1 750 007грн. 34коп. основного боргу; 202 994грн. 55коп. пені; 165 288грн. 95коп. інфляційних; 38 743 грн. 55коп. 3% річних. В ході розгляду справи позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 2 044 810грн., в тому числі 1 680 007грн. 34коп. основного боргу; 160 770грн. 16коп. пені; 38 743грн. 55коп. 3% річних; 165 288грн. 95коп. інфляційних витрат.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 29.07.2011р. (суддя Крейбух О.Г.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.11.2011р. (судді: Бригінець Л.М., Демидюк О.О., Щепанська Г.А..), позов задоволено частково, стягнуто з Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Оіл-Сервіс" 1 210 007грн. 34 коп. основного боргу; державне мито за подання позовної заяви у сумі 16 800 грн. 07коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 193грн. 90коп. В частині стягнення 470 000грн. основного боргу –провадження у справі припинено. В позові про стягнення ; 165 288грн. 95коп. інфляційних; 38 743 грн. 55коп. 3% річних та 160 770грн. 16коп. пені –відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Оіл-Сервіс" подало касаційну скаргу до Вищого господарського суду України в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. В обгрунтування вимог касаційної скарги заявник посилається на те, що судами попередніх інстанцій не досліджено обставин справи, що мають значення для справи, а саме –господарськими судами неправомірно не взято до уваги фіскальні чеки, які, на думку заявника, свідчать про надіслання відповідачеві рахунків на оплату поставленого товару.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

16.10.2008р. був укладений договір поставки № 3/16/10 (далі –договір поставки), за яким постачальник передає у власність покупцю –мазут, дизельне пальне, бензин, бітум марок БНД-60-90, БНД-90/130 у кількості 1000т щороку протягом дії даного договору, а покупець приймає і оплачує їх повну вартість.

Кількість кожної партії товару зазначається у специфікаціях, що складаються постачальником та підтверджуються шляхом підписання на умовах даного договору. Кожна специфікація є невід’ємною частиною даного договору.

В пункті 3.1 договору поставки сторони узгодили, що ціна товару обумовлюється сторонами і зазначається у специфікаціях та додаткових угодах.

Згідно п. 3.2 договору передбачено, що покупець має право на відстрочку по платежу за поставлений товар до 30 календарних днів за відповідно виставленого постачальником рахунку, якщо інше не передбачено специфікаціями.

Наявні специфікації в матеріалах справи не передбачають інший порядок оплати за поставлений товар, ніж передбачено п.3.2 договору.

Пунктом 4.3. Договору поставки сторони передбачили відповідальність покупця у випадку ненадходження повної оплати за товар протягом терміну,зазначеному у п.3.2 даного договору у вигляді сплати неустойки, пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості за кожний день прострочення виконання грошового зобов’язання.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази отримання рахунків на оплату товару, вимоги на оплату боргу, то неможливо визначити строк виконання грошового зобов’язання відповідачем, а саме час прострочення, за який нараховується пеня, 3% річних та інфляційні витрати.

Даним договором не передбачено виставлення рахунків-фактур за допомогою факсимільного зв’язку, з деталізації дзвінків поданою позивачем не вбачається якого змісту було направлено факс відповідачу.

Господарськими судами встановлено, що позивачем на виконання умов договору поставлений товар на суму 1 210 007грн. 34 коп., який відповідач не оплатив. При цьому відповідач отримав лише Рахунки-фактури № СФ-0000018 від 12.06.2009р., та № СФ-0000003 від 28.05.2010р. Але встановити дату отримання даних рахунків не є можливим, оскільки вона на них не зазначена. При цьому судами попередніх інстанцій відхилено посилання позивача на фіскальні чеки Укрпошти, відповідно до яких надіслано відповідачеві рахунки на оплату поставленого товару, оскільки лише за наявності такого чека неможливо визначити вміст поштового відправлення.

У відповідності до ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з статтею 612 ЦК України Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами частин 1,2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товари, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовується загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З урахуванням норм наведеного законодавства та обставин справи, господарські суди правомірно задовольнили позов лише в частині основного боргу, відмовивши в решті позовних вимог.

При вирішенні спору господарські суди не залишили поза увагою визначені укладеним між сторонами договором умови передачі (поставки) постачальником та прийняття товару покупцем, а також обставини щодо оплати товару відповідачем.

З урахуванням приписів наведеного законодавства вказані обставини мають важливе значення для правильного вирішення спору.

З урахуванням викладеного, оскаржене рішення та постанова не підлягають скасуванню як такі, що прийняті без порушення норм вищенаведених норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст.ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Оіл-Сервіс" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського від 09.11.2011р. у справі № 5019/1080/11 без змін.

Головуючий суддяКарабань В.Я.

СуддяЖаботина Г.В.

СуддяКовтонюк Л.В.