Постанова № 21209119, 24.01.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2012 р. Справа № 5015/4956/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,

за участю представників:

позивача -не з'явились,

відповідачів-не з'явились,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу СП ТОВ "КОМ-ЕКО-Львів" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2011 у справі№5015/4956/11

за позовомПАТ "АСК "ІНГО Україна"

до1.ТОВ "КОМ-ЕКО-Львів"

2.ПАТ "СК "АХА Страхування"

про стягнення 68691,24 грн. страхового відшкодування в порядку регресу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 27.10.2011 (суддя Костів Т.С.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2011 (судді: Кравчук Н.М., Кордюк Г.Т., Мирутенко О.Л.), позов задоволено повністю у зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог.

СП ТОВ "КОМ-ЕКО-Львів" у поданій касаційній скарзі просить скасувати рішення та постанову, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм процесуального права, а саме ст.ст.31,32,58,75 ГПК України. Зокрема, скаржник вказує на те, що судом першої інстанції було порушено правила об'єднання позовних вимог, передбачені ст.58 ГПК України, оскільки вимоги до відповідача-2 не підвідомчі господарському суду Львівської області. Також заявник зазначає, що судами було прийнято рішення про стягнення з відповідачів коштів в порядку регресу в сумі 68691,24 грн. за відсутності належних і допустимих доказів, що підтверджують заявлений розмір страхового відшкодування, оскільки жодних судових експертиз по даній справі проведено не було.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувані рішення та постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про задоволення позовних вимог, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

09.07.2010р. між ТОВ "КОМ-ЕКО-Львів" та страховою компанією "АХА Страхування" було укладено договір (поліс) обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №НОМЕР_1 з терміном дії до 08.07.2011р.

17.12.2010р. між ПАТ "АСК "ІНГО Україна" (страховик) та ОСОБА_1. (страхувальник) було укладено договір страхування засобів наземного транспорту №640518853.10. Відповідно до вказаного договору застрахованим транспортним засобом є TOYOTA LAND CRUISER 120, д.н. НОМЕР_2.

10.03.2011р. у м.Бориславі по вул.Братів Лисиків,3 сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортних засобів "КАМАЗ", д.н. НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2. та TOYOTA LAND CRUISER 120, д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1.

Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08.04.2011 у справі №3-794/11 ОСОБА_2. визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП.

З подорожнього листа вантажного автомобіля №001586 від 10.03.2011 та свідоцтва про право власності на транспортний засіб марки "КАМАЗ", д.н. НОМЕР_3, вбачається, що на момент вчинення ДТП ОСОБА_2. працював водієм у ТОВ "КОМ-ЕКО-Львів та керував вищезазначеним автомобілем, який належить ТОВ "КОМ-ЕКО-Львів".

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, що на відповідній правої підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди і т.п.) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання чи збереження якої створює підвищену небезпеку.

Як вбачається з полісу №НОМЕР_1, ПАТ "СК "АХА Страхування" (відповідач-2) застрахував цивільно-правову відповідальність ТОВ "КОМ-ЕКО-Львів", взявши на себе зобов'язання щодо відшкодування шкоди в межах ліміту відповідальності (25500 грн.), спричиненої забезпеченим транспортним засобом.

Внаслідок зазначеної ДТП застрахованому у ПАТ "АСК "ІНГО Україна" автомобілю TOYOTA LAND CRUISER 120, д.н. НОМЕР_2 було завдано механічних пошкоджень. Відповідно до висновку експертного товарознавчого дослідження №3596/11 від 06.04.2011 вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу становить 69688,37 грн. Згідно рахунку спеціалізованої СТО №Д-00002974 від 15.03.2011 ремонт пошкоджень визначено у розмірі 69847,07 грн.

Згідно з умовами договору страхування засобів наземного транспорту №640518853.10 від 17.12.2010 та на підставі страхового акту №57583 від 27.04.2011 позивачем було відшкодовано власнику пошкодженого автомобіля завдані збитки у розмірі 68691,24 грн. (за вирахуванням франшизи), що підтверджується платіжним дорученням №3964 від 13.05.2011.

У відповідності зі ст.993 ЦК України і ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, що виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, що страхувальник (чи інша особа, що одержала страхове відшкодування) має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Згідно зі ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином до позивача перейшло у порядку регресу право вимоги до відповідача-2 на суму в межах ліміту відповідальності за полісом №НОМЕР_1, що складає 24990 грн. та до відповідача-1 на суму, що перевищує згаданий ліміт та становить 43701,24 грн.

Колегія погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Згідно зі ст.993 ЦК України і ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, що виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, що страхувальник (чи інша особа, що одержала страхове відшкодування) має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08.04.2011р. у справі №3-794/11 ОСОБА_2. визнаний винним у скоєнні ДТП. Судом також встановлено, що ОСОБА_2. на час вчинення ДТП був працівником ТОВ "КОМ-ЕКО-Львів". Таким чином, відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, покладається на відповідача-1.

Згідно зі ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідач-2 застрахував цивільно-правову відповідальність відповідача-1, взявши на себе зобов'язання щодо відшкодування шкоди в межах ліміту відповідальності (25500 грн.), спричиненої забезпеченим транспортним засобом. Оскільки сума страхового відшкодування потерпілій особі становить 68691,24 грн., то суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про стягнення з відповідача-1 (роботодавця винної фізичної особи) різниці між фактичним розміром завданої шкоди і страховою виплатою в межах ліміту (68691,24-24990=43701,24).

Касаційна інстанція не приймає до уваги посилання скаржника на те, що суд першої інстанції за відсутності належних і допустимих доказів, що підтверджують заявлений розмір страхового відшкодування, повинен був призначити автотоварознавчу експертизу, оскільки виходячи зі змісту ст.41 ГПК України призначення судової експертизи є правом, а не обов'язком господарського суду. До того ж, в матеріалах справи відсутнє будь-яке клопотання скаржника про призначення автотоварознавчої експертизи під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій.

Колегія відхиляє помилкові твердження заявника про те, що судом першої інстанції було порушено правила об'єднання позовних вимог, передбачені ст.58 ГПК України. Адже, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, згідно з ч.3 ст.15 ГПК України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Таким чином, позивач у відповідності до вказаної статті скористався своїм правом та за власним вибором звернувся до господарського суду за захистом порушених справ за місцезнаходженням відповідача-2. Крім того, позивач звернувся з одним позовом до двох відповідачів, що в розумінні ст.58 ГПК України не слід ототожнювати з об'єднанням декількох однорідних позовних вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Інші наявні заперечення заявника зводяться передусім до посилань на неналежну оцінку судами доказів (висновок експертного автотоварознавчого дослідження №3596/11 від 06.04.2011), проте, згідно імперативних приписів ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 27.10.2011 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2011 у справі №5015/4956/11 залишити без змін, а касаційну скаргу СП ТОВ "КОМ-ЕКО-Львів" без задоволення.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун