Постанова № 21207281, 31.01.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

31.01.2012

Постанова

Іменем України

30.01.2012 р. справа №5/161/2011

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:

суддів

Татенко В.М.

Бойко І.А., Марченко О.А.

За участю представників сторін:

від позивача:

не з’явився

від відповідача:

не з’явився

від третьої особи:

не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державного підприємства «Вугілля України», м. Київ

на рішення

господарського суду

Луганської області

від

20.12.2011 р.

у справі

№ 5/161/2011 (суддя: Т.В.Васильченко),

порушеній за позовом:

Державного підприємства «Вугілля України», м. Київ

до відповідача:

Державного підприємства «Донбасантрацит», м. Красний Луч

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго», м. Київ

про

стягнення 129’355,02 грн.

встановив:

Державне підприємство «Вугілля України», м. Київ (далі –«Позивач») звернувся до господарського суду Луганської області про стягнення з Державного підприємства «Донбасантрацит», м. Красний Луч (далі –«Відповідач») 117’929,34 грн. збитків за порушення взятих на себе зобов’язань: у зв’язку з поставкою неякісного вугілля та не дотримання правил завантаження вагонів за договором поставки № 20-01/2-К від 04.02.2004р., з залученням третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго», м. Київ.

Заявою від 20.12.2011 Позивач збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з Відповідача збитки в сумі 129’355,02 грн., які заподіяні поставкою неякісного вугілля та не дотриманням правил завантаження вагонів за договором поставки № 20-01/2-К від 04.02.2004р.

Рішенням господарського суду Луганської області від 20.12.2011р. у справі № 5/161/2011 у задоволені позовних вимог було відмовлено у повному обсязі.

Відповідач не погоджуючись з рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Луганської області від 20.12.2011р. у справі № 5/161/2011 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заявник скарги не погоджується із висновком господарського суду посилаючись на те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, наполягає на тому, що судом надана неправильна оцінка доказам зібраним по справі.

Сторони були апеляційним судом належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив, відзив до суду не надіслав/не надав на апеляційну скаргу.

Позивач у судове засідання не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив.

Третя особа у судове засідання не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив.

Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, які вже досліджувались судом, приймаючи до уваги те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників сторін.

Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з дотриманням встановлених до нього вимог, відтак –законним та обґрунтованим; а апеляційну скаргу –такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 04.02.2004р. між Сторонами був укладений договір поставки № 20-01/2-К, за яким постачальник зобов’язався поставити, а покупець прийняти та оплатити вугілля кам’яне енергетичне українського походження (далі-вугілля).

Розділом 2 договору сторони визначили умови поставки, а розділом 3 кількість, ціну та вартість вугілля.

Пунктом 5.1 розділу 5 „Приймання вугілля по кількості та якості” сторони визначили, що приймання вугілля по кількості та якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкцій держарбітражу при раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 №П6 та від 25.04.1966 №П7 з подальшими змінами і доповненнями, положенням про поставку продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 №888, ДСТУ 4096-2002 „Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробувань”, та/або іншими нормативними актами України, ГКД, прийнятими щодо цих питань на заміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечить даному договору. За одиницю виміру кількості вугілля приймається одна тонна.

За умовами п. 5.3 договору визначено, що у випадку, якщо показники якості вугілля, визначені в лабораторії вантажоотримувача мають розбіжності між показниками якості постачальника, покупець протягом 24 годин з моменту отримання результатів від вантажоотримувача направляє виклик постачальника, який зобов'язаний прибути до вантажоотримувача на протязі 24 годин з моменту отримання повідомлення. У випадку неприбуття представника постачальника у визначений строк, результати по якості та кількості отримані у вантажоотримувача є дійсними для сторін і вказуються у акті звірення. Кожна із сторін має право перевірити якість поставленої партії вугілля. Аналіз виконується у лабораторії ТЕС вантажоотримувача. Результати аналізів підтверджені актом, складеним експертом Торгово-промислової палати України є переважним для сторін над результатами лабораторії ТЕС вантажоотримувача (п.5.3.1 договору).

Відповідно до п.5.4 договору у разі надходження вугілля неналежної якості покупець повідомляє постачальника протягом 1-го робочого дня з дати отримання інформації від ТЕЦ вантажоотримувача.

У разі поставки вугілля, показники якості якого виходять за межі граничнодопустимих, покупець має право таке вугілля до поставки не зараховувати, не оплачувати і прийняти на відповідальне платне зберігання на складі ТЕЦ вантажоотримувача за рахунок постачальника, про що повідомить постачальника. Якщо представник постачальника не вивезе вугілля протягом 72 годин з моменту повідомлення, покупець (або ТЕЦ вантажоотримувача) може його використати, у цьому разі до ціни вугілля застосовується знижка у розмірі 20% додатково до надбавок/знижок, передбачених п.3.3 договору, а також постачальник зобов'язаний компенсувати всі витрати ТЕЦ вантажоотримувача та покупця, пов’язані з поставкою неякісного вугілля (п. 5.5 договору).

Пунктом 5.9 договору передбачено, що претензії надаються постачальнику по кількості –не пізніше 45 календарних днів з дати поставки вугілля, а по якості –не пізніше 60 календарних днів з дати поставки вугілля.

У травні 2006 року відповідач відвантажив на адресу Зміївської ТЕЦ ВАТ «Центренерго», вугілля марки АШ у вагонах № 60481314, № 68749167, № 68620160, № 64417587, № 67354950, № 67851675, № 65324170, №65742975, № 67394346, № 67175075, №66170507, № 64516016, № 67880229, №65284242, №65302465, № 64624505, № 67558163, № 68359702, № 66172883, № 65772345, № 67898965, № 68456284, № 68777739, № 66732025, № 68563527 та № 67195925 в загальній кількості 1798000, 00 кг. показники якості якого відповідно до додатків до договору не повинні перевищувати: зола –30%, волога –10%.

При прийманні вугілля за якістю на Зміївській ТЕЦ встановлено, що поставлене відповідачем у даній справі вугілля за своїми якісними характеристиками не відповідає вимогам договору та не може бути використане в технологічному процесі. Так, фактичний вміст золи у вугіллі становив від 32% до 35,1% проти 30% гранично допустимого вмісту золи для рядового вугілля, що підтверджується актами приймання вугілля за фактичною якістю № 3057 від 23.05.2006, № 3059 від 23.05.2006, № 3072 від 24.05.2006 та №3101 від 26.05.2006 року, які підписані повноважними представниками Зміївської ТЕЦ.

На виконання п.5.3 договору, телеграмами від 23.05.2006, від 24.05.2006 та від 26.05.2006було повідомлено ДП «Донбасантрацит»про постаку вугілля неналежної якості та викликано уповноважених представників для спільного випробування зазначеного вугілля, проте представники відповідача у справі своєї участі не забезпечили.

У зв'язку з надходженням вугілля із значним перевищенням встановлених договором граничнодопустимих критеріїв якості, 27.05.2006 та 03.06.2006 спірне вугілля було повернуто відповідачу в зазначених вище залізничних вагонах без вивантаження-навантаження, що підтверджується квитанціями про прийняття вантажу №43644046, №43644042, №43644047, №43644045, №43544048, №43644049, №43644053, №43644041, №43644040, №43644052, №43644054, № 43644044, № 43644043, №43644050, №43644055, №43644051, № 43644079, № 43644091, № 43644080, №43644083, №43644093, № 43644078, № 43644092, № 43644082, № 43644081 та № 43644077.

У результаті викладеного були понесені витрати, зокрема: провізна плата за перевіз вантажу до станції вантажоотримувача у сумі 41’886 грн. з ПДВ, що підтверджується залізничними накладними доданими до матеріалів справи; провізна плата по доставці вантажу до станції вантажовідправника в сумі 41’886 грн. з ПДВ, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу та плата за користування вагонами у сумі 36’283,68 грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується відомостями плати за користування вагонами та ТЕХПД-2 за переліком 48.

Також, в межах виконання умов договору № 20-01/2-К від 04.02.2004 відповідачем у травні 2006 на адресу вантажоотримувача Трипільської ТЕЦ ВАТ «Центренерго»надійшли вагони №67659839, №67396622 та №65348757, що підтверджується залізничними накладними №48211675, №48211663 та №48211664.

На проміжній станції «Миронівка»при контрольному переважуванні зазначених вагонів було виявлено розбіжності між фактичною масою вугілля і масою, зазначеною в накладних № 48211675, № 48211663 та № 48211664, про що складено комерційні акти АК 317351/128/144 від 01.06.2006 року, АК 317345/124/139 від 30.05.2006, АК 317346/125/140 від 30.05.2006 та акти загальної форми № 6422 від 01.06.2006, №6407 від 30.05.2006 та №6406 від 30.05.2006 року.

Відповідно до вимог п.25.2. §25 розділу Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (тарифне свідоцтво №1) надлишок вантажу з вагонів №67659839, № 67396622 та № 65348757 було перевантажено у вагони № 66446907 та №67388181.

За ці вагони нараховано додаткову провізну плату в сумі 6’249,60 грн. з урахуванням ПДВ та згідно актів загальної форми № 6422 від 01.06.2006 року, № 6406 від 30.05.2006 року та № 6407 від 30.05.2006 року нараховані витрати щодо виправлення комерційного браку в розмірі 1’849,74 грн. в т.ч. ПДВ, які складаються з плати за користування вагонами, плати за маневрові роботи, плати за оперативні повідомлення та плати за роботу МЧД-2.

У зв'язку з порушенням вимог щодо завантаження вагонів № 67659839, № 67396622, № 65348757 відповідно до його вантажопідйомності та без додержання Правил розміщення вантажу у вагонах Трипільською ТЕЦ ВАТ «Центренерго»на користь ДТГО «Південно-Західна залізниця»було сплачено 8’099,34 грн. (додаткова провізна плата та витрати на виправлення комерційного браку).

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.12.2009 у справі № 41/217 позовні вимоги ВАТ „Центренерго” задоволені частково, стягнуто з ДП „Вугілля України” збитки в сумі 451’475 грн. 51 коп. (до складу якої ввійшли заявлені у даній справі збитки), державне мито в сумі 4’514,76 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 106,13 грн.

ДП «Вугілля України»виконало вказане рішення суду виконало, уклавши угоду від 20.09.2010 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 456’096,40 грн.

Крім того, ДП „Вугілля України” власними коштами відповідно до п.6.6 договору була оплачена вартість перевезення вугілля від вантажовідправника до вантажоотримувача в сумі 41’886 грн. 00 коп. з ПДВ, що підтверджується залізничними накладними, які позивач також вважає своїми збитками, які завдані йому відповідачем по даній справі.

В обґрунтування вимог позову Позивач послався на ст. 22 Цивільного кодексу України, ст. ст. 218, 224, 228 Господарського кодексу України, просить стягнути з відповідача збитки в сумі 87’469 грн. 02 коп. з ПДВ, в т.ч. плату за переадресування вагонів, плату за користування вагонами, додаткову провізну плату, плату за виправлення комерційного браку, витрати на оплату державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено факт поставки позивачеві вугілля нижчої якості, ніж це передбачено умовами укладеного сторонами у справі договору. Договором передбачений обов’язок постачальника компенсувати всі витрати вантажоотримувача та покупця, пов’язані з поставкою неякісного вугілля (пункт 5.5 договору).

Відтак, місцевий господарський суд з урахування м норм ст.ст. 610, 611, 614, 623, ЦК України ч. 2 ст. 217, ст.. 224 ГК України дійшов правомірного висновку відносно обґрунтованості наявності вини Відповідача у завданих Позивачу збитках у заявленому розмірі.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Строки позовної давності мають загальний характер, оскільки поширюються на всі правовідносини за винятком спеціально обумовлених в законі.

За ч. 8 ГК України позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові .

Відзивом на позовну заяву Відповідачем заявлено клопотання про застосування до правовідносин сторін у справі позовної давності .

Зважаючи на те, що з моменту, коли Позивач дізнався про Постачання Відповідачем неякісного товару на момент пред’явлення позову минуло часу більше ніж 6 місяців, наявності поважних причин для відновлення цього строку з матеріалів справи не вбачається –місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про пропущення Позивачем зазначеного строку, через що –відмови у задоволенні позовних вимог.

Стосовно вимог Позивач про стягнення 8’099,34 грн. збитків, за недотримання правил завантаження вагонів, які складаються з додаткової провізної плати за договором поставки вугільної продукції на Трипільську ТЕЦ в травні 2006 року та витрат щодо відшкодування комерційного браку апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду про їх не обґрунтованість, адже Позивачем належними та допустимими доказами не довів порушення відповідачем зобов’язань за договору поставки № 20-01/2-К від 04.02.2004р.

Оплата Трипільською ТЕЦ залізниці за виправлення комерційного браку коштів, які випливає з договору перевезення, а не з договору поставки, тим більше, що за договором поставки оплата вартості послуг по перевезенню вугілля здійснюється покупцем –позивачем у справі. Договір перевезення у даному випадку, згідно залізничних накладних, укладений між ДП "Донбасантрацит" і Трипільською ТЕЦ ВАТ "Центренерго".

Отже, заявлені позивачем до стягнення збитки у вигляді плати за виправлення комерційного браку по суті є платою вантажоотримувача залізниці за послуги, які випливають з договору перевезення, тому не має підстав вважати наявність прямого причинного зв‘язку між платою за послуги та збитками за договором № 20-01/2-К від 04.02.2004, укладеним сторонами у цій справі.

Обґрунтованою є відмова місцевим судом у стягненні як збитків суми 1’200 грн. –судові витрати у справі № 41/217, які поніс позивач у даній справі, оскільки вказана сума не є збитками в розумінні вимог ст. 22 Цивільного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України і умовами договору не передбачено повернення саме таких витрат відповідачем позивачу.

При перевірці оскаржуваного рішення апеляційним судом не було встановлено порушення або неправильного застосування судом першої інстанції як норм матеріального, так і процесуального права.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги мають бути віднесені на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 –105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Вугілля України», м. Київ - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 20.12.2011р. у справі № 5/161/2011 - залишити без змін.

Головуючий суддя:

В.М. Татенко

Судді:

І.А. Бойко

О.А. Марченко

Надруковано примірників:

1 –позивачу;

1 –відповідачу

1 –до справи;

1 - ГСЛО

1 –ДАГС