Постанова № 21207269, 30.01.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

30.01.2012

Постанова

Іменем України

25.01.2012 р. справа №19/164/2011

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Бойченка К.І.

Суддів: Черноти Л.Ф., Шевкової Т.А.

Розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Ровенькиантрацит" м.Ровеньки Луганська область

на рішення господарського суду Луганської області від 02.12.2011р. по справі № 19/164/2011 (суддя Косенко Т.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерофіс Лімітед" м.Київ

до відповідача Державного підприємства "Ровенькиантрацит" м.Ровеньки Луганська область

про стягнення 59 915,96грн.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1-довіреність №11/01-12 від 11.01.2012р.

від відповідача ОСОБА_2-довіреність №1-3/3д-20 від 30.12.2011р.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерофіс Лімітед" м.Київ звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Ровенькиантрацит" м.Ровеньки Луганська область 59 915,96грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 02.12.2011р. по справі № 19/164/2011 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерофіс Лімітед" м.Київ до Державного підприємства "Ровенькиантрацит" м.Ровеньки Луганська область задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Ровенькиантрацит" Луганська область на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерофіс Лімітед" м.Київ заборгованість в сумі 41353,00грн., інфляційні нарахування в сумі 14514,90грн., 3% річних в сумі 4041,26грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 599,09грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,97грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Повернено з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерофіс Лімітед" м.Київ зайве сплачене за платіжним дорученням №361 від 29.09.2011р. державне мито в сумі 13,46грн.

Дане рішення мотивовано наступним:

- умовами договору зберігання №302/18-426 від 29.02.2008р., актом здачі- приймання робіт (надання послуг) №00000357; рахунком-фактурою №0002337 від 30.05.2008р.; умовами договору уступки права вимоги №435/06 від 04.06.2009р., актом звірення розрахунків від 01.07.2009р.;

-положеннями ст.193 Господарського кодексу України, ст.509, ст.11, ст.629, ст.936, ч.1 ст.946, ст.526, ст.525, ст.530, ст.610, ст.516, ст.514, ст.518, ст.256, ст.257, ст.264, ст.612, ст.611, ст.625 Цивільного кодексу України, ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні";

- частковою обгрунтованістю позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 02.12.2011р. у справі № 19/164/2011, відповідач до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на те, що:

- рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права;

- акт взаєморозрахунків від 01.07.2009р., підписаний представниками первісного кредитора та головним бухгалтером відповідача, не перериває строку позовної давності, отже позивачем строк позовної давності пропущено;

-головний бухгалтер відповідача не має повноважень щодо визнання кредиторської заборгованості від імені підприємства, такі повноваження має лише керівник підприємства.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач просить рішення господарського суду Луганської області від 02.12.2011р. по справі №19/164/2011 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи Закрите акціонерне товариство "Луганська вугільна компанія", як "Зберігач" та державне підприємство "Ровенькиантрацит", як "Поклажодавець", 29.02.2008р. уклали договір зберігання №302/18-426 (далі-договір зберігання).

За умовами п.1.1. договору зберігання, в порядку та на умовах, визначених цим договором, Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку цього договору вугільну продукцію надалі іменується "майно") у кількості, загальною вартістю, що визначена у акті здачі-приймання, що є невідґємною частиною цього договору. Показники якості враховуються на підставі посвідчень якості, виданих збагачувальними фабриками Поклажодавця.

Згідно п.4.1. договору зберігання, вартість послуг по зберіганню вугільної продукції складає 6,5грн. з ПДВ за 1 тону на місяць.

Відповідно до умов п.4.2. договору зберігання, не пізніше 5 числа місяця, наступного за тим, в якому надавались послуги. Сторони за ініціативою Зберігача підписують Акт приймання-здачі виконаних робіт (надання послуг). Даний акт є підставою для виставлення Зберігачем рахунку на оплату та для оплати наданих послуг.

Оплата за послуги по зберіганню вугільної продукції здійснюється щомісячно у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунка Поклажодавця на поточний рахунок Зберігача протягом 10 банківських днів з моменту виставлення Зберігачем рахунку.

Згідно п.7.1. договору зберігання, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Пунктом 7.2. договору зберігання встановлено, що строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.7.1. цього договору та закінчується 31 грудня 2008 року. У випадку, якщо ні одна зі сторін за місяць до закінчення дії договору не заявить у письмовій формі про його припинення, дія договору вважається подовженою на наступний рік.

04.06.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерофіс Лімітед" (позивач у справі), як "Правонабувач" та ЗАТ "Луганська вугільна компанія", як "Кредитор" уклали договір №435/06 уступки права вимоги (далі договір №435/06) за умовами якого ЗАТ "Луганська вугільна компанія" уступило ТОВ "Інтерофіс Лімітед" право вимоги заборгованості в сумі 41353,00грн. з боржника (ДП "Ровенькиантрацит") за договором зберігання (а.с.17).

Позивачем до позовної заяви додано Акт №00000357 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.05.2008р., який від імені ЗАТ "Луганська вугільна компанія" підписаний технічним директором, а від імені ДП "Ровенькиантрацит" невідомою особою, зі змісту якого слідує, що за договором зберігання перший останньому надав послуги зі зберігання на суму 41353,00грн., що відповідачем не оспорюється.

Для оплати зазначених послуг ЗАТ "Луганська вугільна компанія" виписало відповідачу рахунок-фактуру №0002337 від 30.05.2008р., який у подальшому останній отримав по пошті 17.06.2008 року.

Даний рахунок-фактуру відповідач повинен був оплатити протягом десяти банківських днів з дня отримання, тобто, не пізніше 01.07.2008р., але залишив його без оплати.

Таким чином, строк позовної давності за вимогами щодо стягнення заявленої до стягнення заборгованості розпочався з 02.07.2008 року.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовґязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовґязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовґязку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовґязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення містить ст.193 Господарського кодексу України.

За змістом п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є одними з підстав виникнення цивільних прав та обовґязків.

Згідно ч.1 ст.513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобовґязанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобовґязання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст.514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовґязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобовґязанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобовґязанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обовґязку первісному кредиторові є наладженим виконанням.

Відповідно до ст.262 Цивільного кодексу України, заміна сторін у зобовґязанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

ЗАТ "Луганська вугільна компанія" надіслало повідомлення про уступку права вимоги №276/17/22 від 04.06.2009р. на адресу ДП "Ровенькиантрацит", про те, що відповідно до договору уступки права вимоги боргу №435/06 від 04.06.2009р., укладеного між ЗАТ "Луганська вугільна компанія" (Кредитор) та ТОВ "Інтерофіс Лімітед" (Правонабувач), керуючись ст.ст.512, 513, 514, 516, 517 Цивільного кодексу України, кредитор уступив право набувачу право вимоги боргу з ДП "Ровенькиантрацит", у подальшому "боржник", перед кредитором по договору №302/18-426 від 29.02.2008р. на загальну суму 41353,00грн. (договору зберігання).

Повідомленням про заміну кредитора у зобовґязанні за договором №302/18-426 від 29.02.2008р. від 10.09.2009р. №10-09/09-03 ТОВ "Інтерофіс Лімітед" повідомило ДП "Ровенькиантрацит" про те, що згідно договору №435/06 від 04.06.2009р. ЗАТ "Луганська вугільна компанія", керуючись ст.ст.512, 513, 514, 516, 517 Цивільного кодексу України, уступило ТОВ "Інтерофіс Лімітед" право вимоги боргу з ДП "Ровенькиантрацит" за договором №302/18-426 від 29.02.2008р. на загальну суму 41353,00грн. Таким чином, ТОВ "Інтерофіс Лімітед" є новим кредитором по відношенню до ДП "Ровенькиантрацит" за договором №302/18-426 від 29.02.2008р. (договором зберігання).

Відповідно до вищезазначеного, ТОВ "Інтерофіс Лімітед" просить ДП "Ровенькиантрацит" внести відповідні зміни до бухгалтерського обліку ДП "Ровенькиантрацит" та підписати Акт звіряння взаєморозрахунків ТОВ "Інтерофіс Лімітед" та ДП "Ровенькиантрацит" за договором №435/06 станом на 10.09.2009р., доказів підписання якого, з боку останнього, позивачем не надано.

Позивач додав до позову акт звірки взаємних розрахунків, складений та підписаний 01.07.2009р., від імені ЗАТ "Луганська вугільна компанія" генеральним директором та головним бухгалтером, а від імені ДП "Ровенькиантрацит" головним бухгалтером, який не є належним доказом переривання строку позовної давності, оскільки з боку відповідача він підписаний лише головним бухгалтером та, крім того, цей акт звірки підписаний з боку ЗАТ "Луганська вугільна компанія" вже після укладання договору №435/06.

Під час розгляду справи позивач надав до матеріалів справи: 1) акт звірки взаємних розрахунків від 01.05.2009р., в якому відображено, що відповідно до договору зберігання №302/18-426 від 29.02.2008р., залишок складає 41353,00грн. Даний акт підписаний від імені ЗАТ "Луганська вугільна компанія" генеральним директором та головним бухгалтером, а від імені ДП "Ровенькиантрацит" головним бухгалтером; 2) акт звірки взаємних розрахунків від 01.06.2009р., в якому відображено, що відповідно до договору зберігання №302/18-426 від 29.02.2008р., залишок складає 41353,00грн. Даний акт підписаний від імені ЗАТ "Луганська вугільна компанія" генеральним директором та головним бухгалтером, а від імені ДП "Ровенькиантрацит" - головним бухгалтером.

У запереченнях на пояснення позивача щодо переривання перебігу позовної давності, відповідач щодо дій головного бухгалтера ДП "Ровенькиантрацит" при підписанні згаданих актів звірки взаємних розрахунків зазначає, що в акті відсутній підпис генерального директора ДП "Ровенькиантрацит", а підпис головного бухгалтера відображає забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства і не містить безумовного визнання відповідачем свого боргу в розумінні ч.1 ст.264 ЦК України. Акт звіряння підписаний без посилання на довіреності, Статуту підприємства чи інші установчі документи.

Головний бухгалтер ДП "Ровенькиантрацит" не має повноважень щодо визнання кредиторської заборгованості від імені підприємства, такі повноваження у ДП "Ровенькиантрацит" має лише керівник підприємства.

Матеріали справи свідчать про те, що у відзиві на позов та у запереченнях на пояснення позивача щодо переривання перебігу позовної давності відповідач просив суд застосувати позовну давність.

Відповідно до ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зі Статуту відповідача та Положення про бухгалтерію ДП "Ровенькиантрацит" слідує, що головний бухгалтер відповідача не наділений від імені ДП "Ровенькиантрацит" повноваженнями вчиняти правочини без відповідного доручення або довіреності.

Судова колегія, з урахуванням зазначеного, дійшла що вищезазначені акти звірки не є допустимими та належними доказами переривання строку позовної давності.

Таким чином, строк позовної давності закінчився 02.07.2011р., а позивач звернувся з позовом до суду 04.10.2011р., тобто після спливу строку позовної давності.

Згідно ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин заявлений до стягнення борг в сумі 41353,00грн. до стягнення не підлягає.

Позивач також заявив позовні вимоги про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 14514,90грн. та 3% річних в сумі 4048,06грн.

Відповідно до ст.266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Таким чином, вимоги щодо стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних також до задоволення не підлягають.

Судові витрати за позовом та за апеляційною скаргою покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

1) Апеляційну скаргу Державного підприємства "Ровенькиантрацит" м.Ровеньки Луганська область на рішення господарського суду Луганської області від 02.12.2011р. по справі №19/164/2011 задовольнити.

2) Рішення господарського суду Луганської області від 02.12.2011р. по справі №19/164/2011 скасувати.

3) У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерофіс Лімітед" м.Київ до Державного підприємства "Ровенькиантрацит" м.Ровеньки Луганська область про стягнення 59 915,96грн. відмовити.

4) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерофіс Лімітед" м.Київ (пров.Киянівський, б.3-7, м.Київ, 04053, код ЄДРПОУ 32962368) на користь Державного підприємства "Ровенькиантрацит" (вул.Комуністична, б.6, м.Ровеньки, Луганська область, 94700, код ЄДРПОУ 32320704) витрати зі сплати судового збору за апеляційною скаргою в сумі 705,75грн.

5) Доручити господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий К.І.Бойченко

Судді Л.Ф.Чернота

Т.А.Шевкова

Надіслано 5 примірників:

1-позивачу

1-відповідачу

1-до справи

1-ДАГС

1-госп.суду