Рішення № 21205889, 24.01.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.01.12 р. Справа № 37/196

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при помічнику судді ЛазаренкоН.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосоюз СЕЗ", м. Сімферополь АР Крим, ідентифікаційний код 31470185

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство "ЕS Полімер", м. Артемівськ, ідентифікаційний код 31279430

про: стягнення за договором безпроцентної позики №16/07 від 17.12.2007р. заборгованості в розмірі 2100000,00грн., 3% річних в розмірі 161728,77грн., інфляційної індексації в розмірі 625800,00грн. та пені в розмірі 252115,07 грн.

за участю у повноважених осіб:

від Позивача ОСОБА_1 (за довіреністю від 08.07.2011р.);

від Відповідача не зявився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд відбувається з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалося з 13.09.2011р. на 27.09.2011р., проте 27.09.2011р. провадження у справі було зупинено і поновлено 10.01.2012р. з призначенням до розгляду на 24.01.2012р.

У судовому засіданні 24.01.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергосоюз СЕЗ", м. Сімферополь АР Крим (далі Позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "ЕS Полімер", м. Артемівськ (далі Відповідач) про стягнення за договором позики №16/07 від 17.12.2007р. заборгованості в розмірі 2100000,00грн., 3% річних в розмірі 161728,77грн., інфляції в розмірі 625800,00грн. та пені в розмірі 252115,07грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань за договором позики №16/07 від 17.12.2007р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, інфляційної індексації та 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір безпроцентної позики №16/07 від 17.12.2007р., платіжне доручення №2 від 19.12.2007р., правоустановчі документи, нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланням на ст.ст. 216, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 16, 526, 610, 625, 1046, 1049 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

На виконання вимог ухвал суду Позивач надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 43-72, 88-98, 114-126) та заявами від 05.09.2011р. (а.с.а.с.35-37) і від 15.09.2011р. (а.с.а.с.82-85) в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України двічі змінював розмір позовних вимог, остаточно вимагаючи стягнення у первісно заявленому розмірі.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, своєї позиції по суті спору до відома суду не довів, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.а.с.43, 44), достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”.

Обізнаність Відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з відмітками про отримання ухвали (а.с.74), участю у судовому засіданні 27.09.2011р. (а.с.111) та поданим клопотанням з додатками (а.с.а.с. 99-109).

Представник Позивача у судовому засіданні 24.01.2012р. наполягав на задоволені позовних вимог та вирішенню спору в цьому судовому засіданні.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин представника належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для подальшого відкладання розгляду справи, оскільки 25.01.2012р. закінчується процесуальний строк її розгляду.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

17.12.2007р. між Позивачем (Позикодавець) та Відповідачем (Позичальник) укладено договір безпроцентної позики №16/07 (а.с.а.с.30,31), п.п.1.1. та 2.2. якого Позичальник передає Позичальнику безпроцентну позику на суму 2100000 грн., а Позичальник зобовязується повернути зазначену суму позики на строк до 16.12.2008р.

Пунктом 3.1. встановлено відповідальність сторін та передбачено сплату пені у розмірі 0,2% від простроченої суми займу за кожен день прострочи, але не більш подвійної облікової ставки НБУ та у разі невиконання або неналежного виконання одною із сторін зобовязань за договором, вона зобовязана відшкодувати іншій стороні заподіяні таким невиконанням шкоди.

Позивачем на виконання умов договору безпроцентної позики №16/07 від 17.12.2007р., відповідно до банківської виписки від 24.12.2007р. (а.с. 95 ) та платіжного доручення №2 від 19.12.2007р. (а.с.96), було перераховано 2100000 грн. на рахунок Відповідача.

У звязку із неповерненням суми позики у встановлений строк Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, остаточно вимагаючи згідно заяви від 15.09.2011р. стягнення заборгованості в сумі заборгованості в розмірі 2100000,00грн., 3% річних в розмірі 161728,77грн., інфляції в розмірі 625800,00грн. та пені в розмірі 252115,07 грн.

Відповідач своєї позиції по суті спору до відома суду не довів та ухилився від підписання акту звірення розрахунків (а.с.134), складеного та надісланого (а.с.а.с.132, 133) Позивачем на виконання вимог ухвали суду.

Як вбачається із вказаного акту звірення та довідки від 20.01.2012р. за підписом генерального директора та головного бухгалтера Позивача позика у розмірі 2100000 грн. за договором безпроцентної позики №16/07 від 17.12.2007р. в перебігу розгляду справи повернута не була.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 21.11.2011р. у справі №7/248пд (а.с.а.с.117-122), залишеним без змін Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.12.2011р. (а.с.а.с.123-126), відмовлено у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство "ЕS Полімер", м. Артемівськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосоюз СЕЗ", м. Сімферополь АР Крим про визнання недійним договору безпроцентної позики №16/07 від 17.12.2007р.

При цьому, із змісту означеного рішення вбачається встановлення судом факту отримання Позичальником позики в сумі 2100000грн.

Суд розглядає справу в контексті всіх вимог, викладених у заяві від 15.09.2011р. (а.с.а.с.82- 85), оскільки за змістом ст.ст. 22, 58 Господарського процесуального кодексу України позивач управнений обєднувати такі вимоги в межах одного позову з огляду на єдність підстав виникнення і доказової бази (порушення грошових зобовязань за одним договором) і таке обєднання не ускладнює вирішення спору, а також змінювати до прийняття рішення розмір позовних вимог у звязку з усуненням недоліків у розрахунках.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобовязань за договором позики і застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення 3% річних і інфляційної індексації та пені.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та Цивільним кодексом України.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Виходячи із змісту прав та обовязків сторін, визначених договором безпроцентної позики №16/07 від 17.12.2007р., його предмету, такий договір кваліфікується судом як договір позики. Як встановлено ст.ст. 1046, 1049 Цивільного кодексу України Позикодавець передає у власність Позичальникові грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а Позичальник зобовязується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Зважаючи на наданої до матеріалів справи банківської виписки від 24.12.2007р. та платіжного доручення №2 від 19.12.2007р. Позивач свої зобовязання з надання позики у розмірах і строках, встановлених договором виконав належним чином. Отже, в контексті зазначених норм та обставин укладений між Позивачем та Відповідачем договір безпроцентної позики №16/07 від 17.12.2007р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами, з повернення отриманої суми позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України про обовязковість договору для виконання сторонами.

За таких обставин Відповідач не мав правових підстав ухилятися від повернення до 16.12.2008р. позики у сумі 2100000 грн. за договором безпроцентного займу №16/07 від 17.12.2007р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем станом на момент прийняття цього рішення грошові кошти повернуто не було належних у розмінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів іншого до справи не надано, що дає підстави для кваліфікації Відповідача, як такого, що прострочив виконання грошового зобовязання у розумінні ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України.

За змістом ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. В свою чергу, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та у разі прострочення виконання має сплатити кредитору на його вимогу суму боргу, а також 3% річних і інфляційну індексацію за весь час прострочення.

Перевіривши складені Позивачем розрахунки, суд дійшов висновку про їх відповідність встановленим в межах цієї справи обставинам і арифметичну вірність та правомірність задоволення позовних у повному обсягу: заборгованість - 2100000,00грн., інфляційна індексація - і 625800,00 грн. та 3% річних - 161728,77грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати орендних платежів сформульована безпосередньо у п.3.1 договору безпроцентної позики №16/07 від 17.12.2007р. вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобовязання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги висновок щодо наявності заборгованості Відповідача, яка сформувалась протягом вказаного Позивачем періоду нарахування, тривалість прострочення платежу, суд, з урахуванням визначення розміру заявленої до стягнення пені із дотриманням ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, та за період стягнення, визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, здійснивши перерахунок за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог про стягнення пені у повному обсягу в сумі 252115,07 грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосоюз СЕЗ", м. Сімферополь АР Крим (ідентифікаційний код 31470185) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство "ЕS Полімер", м. Артемівськ (ідентифікаційний код 31279430) про стягнення за договором позики №16/07 від 17.12.2007р. заборгованості в розмірі 2100000,00грн., 3% річних в розмірі 161728,77грн., інфляційної індексації в розмірі 625800,00грн. та пені в розмірі 252115,07 грн. задовольнити в повному обсягу.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство "ЕS Полімер", м. Артемівськ (ідентифікаційний код 31279430) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосоюз СЕЗ", м. Сімферополь АР Крим (ідентифікаційний код 31470185) заборгованості в сумі 2100000,00грн., 3% річних в розмірі 161728,77грн., інфляційну індексацію в розмірі 625800,00грн. та пеню в розмірі 252115,07 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство "ЕS Полімер", м. Артемівськ (ідентифікаційний код 31279430) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосоюз СЕЗ", м. Сімферополь АР Крим (ідентифікаційний код 31470185) у якості компенсації судових витрат державного мита в сумі 25500грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 24.01.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.01.2012р.

Суддя Попков Д.О.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >