Рішення № 21203945, 24.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/20324.01.12 За позовом Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України

ДоПублічного акціонерного товариства «Київгаз»

Про стягнення штрафу 17 000,00грн. та пені 7905,00грн.

Суддя Палій В.В.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1.- предст. (дов. від 27.12.2011р.)

ОСОБА_2.- предст. (дов. від 27.12.2011р.)

Від відповідача не зявився

Обставини справи:

Київське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Київгаз»про стягнення 17000,00грн. штрафу та 7905,00грн. пені. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протягом 2-х місяців з дня одержання рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу не сплатив суму штрафу за вчинення порушення, передбачене п. 14 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.10.2011р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/203, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 17.10.2011р.

13.10.2011р. судом одержано заяву від позивача про збільшення розміру позовних вимог, а саме, позивач просить суд стягнути з відповідача 17000,00грн. штрафу, 12495,00грн. пені за прострочення сплати штрафу.

У судовому засіданні 17.10.2011р. збільшені позовні вимоги прийняті судом до розгляду.

Представник відповідача надав суду відзив, у якому просить суд у позові відмовити повністю, оскільки в діях відповідача відсутні будь-які ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, відповідно, висновки Адмінколегії позивача не відповідають вимогам чинного законодавства, а прийняте рішення від 23.06.2011р. №38/01-П у справі №03-01/02.11 є незаконним. У відзиві відповідач просив суд зобовязати позивача надати суду доручення КМУ України від 24.01.2011р. №3.2/62, доручення КМУ України дорученням від 24.01.2011р. №3536/0/1-11, на підставі яких, за твердженням позивача, було проведено перевірку.

Викладене у відзиві клопотання судом не задоволено, оскільки до предмету доказування у межах даної справи не входить правомірність проведення перевірки позивачем, так як предмет розгляду справи не стосується оскарження прийнятого позивачем рішення за результатом проведеної перевірки.

У судовому засіданні 17.10.2011р. судом оголошено перерву до 31.10.2011р., для надання можливості представнику відповідача ознайомитись із заявою позивача про збільшення розміру позовних вимог.

24.10.2011р. судом одержано заяву від позивача про збільшення розміру позовних вимог, а саме, позивач просить суд стягнути з відповідача 17000,00грн. штрафу, 16065,00грн. пені за прострочення сплати штрафу.

У судовому засіданні 31.10.2011р. збільшені позовні вимоги прийняті судом до розгляду.

Представник відповідача звернувся до суду із клопотанням про зупинення провадження у справі №20/203 до вирішення повязаної з нею справи №24/430 за позовом Публічного акціонерного товариства «Київгаз»до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.06.2011р. №38/01-П у справі №03-01/02.11.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку про обґрунтованість клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №20/203 до вирішення Господарським судом міста Києва справи №24/430 відповідно, суд задовольнив подане клопотання, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі необхідно зясувати: як повязана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Так, у справі №24/430 за позовом Публічного акціонерного товариства «Київгаз»до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України, яка розглядається Господарським судом міста Києва, предметом спору є визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.06.2011р. №38/01-П у справі №03-01/02.11, пунктом 2 резолютивної частини якого за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції на ПАТ «Київгаз»було накладено штраф у розмірі 17000,00грн. Відповідно, у межах справи №24/430 встановлюються обставини, які повязані із дійсністю рішення Антимонопольного комітету від 23.06.2011р. №38/01-П та впливають на збирання та оцінку доказів у справі №20/203, оскільки у межах справи №20/203 позивач просить суд стягнути з відповідача 17000,00грн. штрафу, який покладено на відповідача у відповідності до вищевказаного рішення Антимонопольного комітету.

Неможливість розгляду справи №20/203 до вирішення справи №24/430 Господарським судом міста Києва полягає у тому, що обставини, які повязані із дійсністю рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.06.2011р. №38/01-П у справі №03-01/02.11 (на підставі якого на відповідача було покладено штраф у сумі 17000,00грн.), не можуть бути встановлені судом самостійно у межах справи №20/203, у звязку з обмеженістю предмету позову.

За наведених обставин, ухвалою від 31.10.2011р. суд зупинив провадження у справі №20/203 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи №24/430 за позовом Публічного акціонерного товариства «Київгаз»до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.06.2011р. №38/01-П у справі №03-01/02.11, що розглядається Господарським судом міста Києва та набрання процесуальним документом, прийнятим за результатом розгляду судом справи №24/430, законної сили.

Згідно одержаної судом інформації із Програми «Документообіг господарських судів», рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2011р. у справі №24/430 (дата підписання рішення -28.11.2011р.) у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.06.2011р. №38/01-П у справі №03-01/02.11 відмовлено повністю. Інформація про оскарження вказаного рішення в апеляційному та/або касаційному порядку відсутня.

У звязку з усуненням обставин, які стали підставою для зупинення провадження у справі №20/203, ухвалою від 10.01.2012р. суд поновив провадження у справі та призначив справу до судового розгляду на 17.01.2012р.

17.01.2012р. судом одержано заяву від позивача про збільшення розміру позовних вимог, а саме, позивач просить суд стягнути з відповідача 17000,00грн. штрафу, 17000,00грн. пені за прострочення сплати штрафу.

У судовому засіданні 17.01.2012р. збільшені позовні вимоги прийняті судом до розгляду.

У судовому засіданні 17.01.2012р. судом оголошено перерву до 24.01.2012р. для надання відповідачу можливості ознайомитись із заявою позивача про збільшення розміру позовних вимог.

У судовому засіданні 24.01.2012р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) у повному обсязі. Представник відповідача у судове засідання не зявився, про розгляд справи 24.01.2012р. відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується особистим підписом представника відповідача на розписці від 17.01.2012р. про повідомлення про оголошену перерву у судовому засіданні та визначену дату наступного судового засідання (в матеріалах справи).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали документів, суд, -

ВСТАНОВИВ

23.06.2011р. розглянувши матеріали справи №03-01/02.11 про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку Публічного акціонерного товариства «Київгаз»та накладення штрафу, Адміністративна колегія Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України, прийняла рішення №38/01-П (надалі Рішення), яким визнала дії ПАТ «Київгаз»порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п. 14. ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»у вигляді подання інформації в неповному обсязі територіальному відділенню Антимонопольному комітету України у встановлені головою територіального відділення строки.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції на ПАТ «Київгаз»накладено штраф у розмірі 17000,00грн.

Також, у рішенні зазначено, що останнє підлягає виконанню у двомісячний строк з дня його одержання, про виконання рішення повідомити Відділення у пятиденний термін з дня його виконання.

Проте, відповідач у встановлений строк рішення не виконав, повідомлення про виконання не надіслав.

На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача 17000,00грн. штрафу.

Згідно з п. 1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства»правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.

До того ж відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду. З огляду на зміст наведеної норми, статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення, справи зі спорів про оскарження рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).

Це стосується й розгляду справ за позовами органів Антимонопольного комітету України про стягнення з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства, оскільки таке стягнення здійснюється згідно саме з рішеннями відповідних органів, прийнятими на підставі приписів названого Закону. Водночас і пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК встановлено, що справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.

Відповідно до статті 251 Господарського кодексу України Антимонопольний комітет України накладає штрафи на суб'єктів господарювання - юридичних осіб за:

вчинення дій, передбачених статтями 29, 30 і 32 цього Кодексу, ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень Антимонопольного комітету України чи його територіальних відділень про припинення порушень антимонопольно-конкурентного законодавства, відновлення первинного стану або зміну угод, що суперечать антимонопольно-конкурентному законодавству;

створення, реорганізацію (злиття, приєднання), ліквідацію суб'єктів господарювання, вступ одного або декількох суб'єктів господарювання в об'єднання, придбання чи набуття будь-яким іншим способом у власність, одержання в управління (користування) часток (акцій, паїв) та активів (майна) у вигляді цілісних майнових комплексів підприємств чи їх структурних підрозділів, а також в оренду цілісних майнових комплексів підприємств чи їх структурних підрозділів без згоди на це Антимонопольного комітету України чи його органів у випадках, якщо законом передбачено необхідність одержання такої згоди;

неподання чи несвоєчасне подання передбаченої законом інформації, або подання завідомо недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальним відділенням.

Вчинення дій, визначених цим Кодексом як недобросовісна конкуренція, юридичними особами, що не є суб'єктами господарювання, тягне за собою накладення на них Антимонопольним комітетом України або його територіальними відділеннями штрафу в розмірі, передбаченому законом.

В силу ч. 1 ст. 3 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України “Про Антимонопольний комітет України”, “Про захист від недобросовісної конкуренції”, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно ст. 1 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно ст. 5 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України “Про захист економічної конкуренції”, “Про захист від недобросовісної конкуренції”, цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” одними з основних завдань Антимонопольного комітету України, в тому числі є: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції та запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ст. 25 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” з метою захисту інтересів держави, споживачів та субєктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у звязку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобовязання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Згідно ст. 48 Закону України “Про захист економічної конкуренції” за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надаються для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в іншій спосіб. Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обовязковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішеннями органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двохмісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до вказаних норм позивач має право приймати рішення про визнання вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, який повинен бути сплачений відповідачем у двохмісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому рішення Відділення є обовязковим для виконання.

Копія Рішення надіслана відповідачу супровідним листом Відділення №26-01/1747 від 23.06.2011р., що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення за офіційною адресою місцезнаходження відповідача. Дане повідомлення було вручено відповідачеві 29.06.2011р.

Згідно ч. 3 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Дане рішення Антимонопольного комітету України на даний час є чинним, не скасовано та не визнано судом недійсним, що підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2011р. у справі №24/430 (дата підписання рішення -28.11.2011р.), що набрало законної сили, яким у позові ПАТ «Київгаз»про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення АКУ від 23.06.2011р. №38/01-Пу справі №03-01/01/02.11 відмовлено повністю.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства»вирішуючи спори, пов'язані із зобов'язанням виконати рішення Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення або про стягнення коштів (штрафу, пені) на підставі такого рішення, господарським судам необхідно мати на увазі, що сам по собі факт неоскарження рішення особою, якої воно стосується, не є безумовним свідченням законності відповідного акта державного органу. Тобто для того, щоб дійти висновку про обов'язковість виконання рішення названого Комітету чи його територіального відділення, господарському суду потрібно досліджувати це рішення на предмет його відповідності вимогам законодавства, якщо така відповідність заперечується іншою стороною у справі. Однак господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні статті 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених частиною другою статті 47 та частиною першою статті 60 названого Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2011р. у справі №24/430 ПАТ «Київгаз»у позові було відмовлено саме з тих підстав, що позивачем було пропущено встановлений статті 60 Закону строк для оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України, який не може бути відновлений, отже, у межах справи №20/203 суд не зобовязаний брати до уваги доводи відповідача, стосовно прийнятого рішення, з приводу його незаконності та необґрунтованості.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач накладений на нього штраф, ані в двомісячний строк, ані станом на час вирішення спору, не сплатив, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції”.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 17000,00грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 17000,00грн. за прострочення сплати штрафу.

Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.

Відповідно до ч. 7 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 17000,00грн. пені, що не перевищує розміру накладеного штрафу, вважається обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню відповідно до розрахунку позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Відповідно до п.-п. а) п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 р. "Про державне мито" розмір ставки держмита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України, становить 1% ціни позову, але не менше 6 та не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (Декрет Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993р. в редакції чинній станом на час звернення позивача з позовом до суду).

Ціна позову становить 34000,00грн., сума державного мита з якої складає 340,00грн.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідач не оспорив ціну позову, позовні вимоги визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київгаз»(м. Київ, вул. Кіквідзе, 4-Б, код ЄДРПОУ 03346331) 17 000,00грн. штрафу, 17 000,00грн. пені до Державного бюджету України, зарахувавши кошти до доходів загального фонду Державного бюджету України за кодом бюджетної класифікації доходів 21081100, на р/р 31110106700007, код банку 820019, код ЗКПО 26077922, отримувач: УДК у Печерському районі м. Києва.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київгаз»(м. Київ, вул. Кіквідзе, 4-Б, код ЄДРПОУ 03346331) в доход Державного бюджету України 340,00грн. державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його оголошення.

Суддя В.В. Палій