Рішення № 21203840, 16.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/52616.01.12 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Папернянський карєр скляних пісків»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авеста Трейд»

про стягнення коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1. (довіреність від 01.12.2011р.);

від відповідача: не зявились.

В судовому засіданні 16 січня 2012 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Папернянський карєр скляних пісків»(позивач, Покупець або Отримувач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авеста Трейд»(відповідач, Продавець або Постачальник) з вимогами:

- визнати договір купівлі - продажу неукладеним та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авеста Трейд»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Папернянський кар'єр скляних пісків»суму безпідставно отриманих коштів в розмірі - 85200,00 грн.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авеста Трейд»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Папернянський кар'єр скляних пісків»безпідставно отриманих коштів - 696 800,00 грн., втрат від інфляції - 343,84 грн., 3% річних - 2 624,42 грн., а всього загальну заборгованість на суму - 784 968,26 грн.

Під час перебування справи на розгляді в суді позивач, користуючись передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, подав заяву уточнення позовних вимог та просить суд:

- визнати договір купівлі - продажу неукладеним та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авеста Трейд»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Папернянський кар'єр скляних пісків»суму безпідставно отриманих коштів в розмірі - 85200,00 грн.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авеста Трейд»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Папернянський кар'єр скляних пісків»безпідставно отриманих коштів - 596 800,00 грн., втрат від інфляції - 343,84 грн. та 3% річних - 2 624,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Папернянський карєр скляних пісків»помилково перерахувало на рахунок ТОВ «Авеста Трейд»грошові кошти, які відповідач, незважаючи на вимоги позивача щодо повернення таких коштів, в повному обсязі не повернув, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечував. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 «Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)»передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2011 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 08.12.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2011 року судом, за клопотанням позивача, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів, розгляд справи, у звязку з повторною неявкою в судове засідання представників відповідача було відкладено до 16.01.2012 року.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та обєктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2011 року Продавець виставив Покупцю рахунок-фактуру № СФ-0001510 від 22.08.2011р. на оплату дизельного двигуна 1Д12 В-400 на суму 85200,00 грн.

Позивач зазначає, що Покупець, в оплату виставленого Продавцем на продаж товару згідно рахунку-фактури № СФ-0001510 від 22.08.2011р. перерахував на користь відповідача грошові кошти в сумі 852000,00 грн. чим надмірно перерахував на користь позивача 766800,00 грн., при цьому, позивач стверджує, що відповідач частково повернув надмірно сплачені позивачем грошові кошти в розмірі 170000,00 грн., однак, договір про придбання товару згідно рахунку-фактури № СФ-0001510 від 22.08.2011р. між ТОВ «Папернянський карєр скляних пісків»та ТОВ «Авеста Трейд»укладено не було, у звязку з чим позивач просить суд визнати договір купівлі - продажу неукладеним та стягнути з відповідача 85200,00 грн., як коштів за товар та 596 800,00 грн., як безпідставно отриманих коштів, що складає 766800,00 грн. 170 00,00 грн.

Судом встановлено, що в порядку досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу лист про повернення помилково перерахованих коштів, а 29.08.2011р. звернувся до ЦРУ ВАТ «Банку фінанси та кредит»з листом № 1874 в якому просив повідомити ТОВ «Авеста Трейд»про помилкове зарахування коштів на рахунок № 260021664 в сумі 852000,00 грн. (належним чином засвідчені копії документів містяться в матеріалах справи). Позивач зазначає, що грошових коштів в повному обсязі відповідач не перерахував, внаслідок чого у відповідача існує заборгованість перед ТОВ «Папернянський карєр скляних пісків».

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як вже було встановлено судом, в серпні 2011 року Продавець виставив Покупцю рахунок-фактуру № СФ-0001510 від 22.08.2011р. на оплату дизельного двигуна 1Д12 В-400 на суму 85200,00 грн.

23 серпня 2011 року позивач перерахував на користь відповідача 852000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2603 від 23.08.2011р. (оригінал платіжного доручення міститься в справі).

Частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень Указу Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України»від 16.03.1995р. підприємства, незалежно від форми власності, мають повертати в 5-денний термін платникам помилково зараховані кошти.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з листом № 1407 від 26.08.2011р. з вимогами повернути помилково перераховані кошти, а 29.08.2011р. звернувся до ЦРУ ВАТ «Банку фінанси та кредит»з листом № 1874 в якому просив повідомити ТОВ «Авеста Трейд»про помилкове зарахування коштів на рахунок № 260021664 в сумі 852000,00 грн. та просив повернути відповідну суму коштів на рахунок ТОВ «Папернянський карєр скляних пісків».

Відповідач частково перерахував на користь позивача грошові кошти в сумі 170000,00 грн., що підтверджується виписками по рахунку ТОВ «Папернянський карєр скляних пісків»(копії виписок містяться в справі).

З тверджень позивача зясовано, що на час розгляду справи сума безпідставно набутих коштів, що становить: 682000,00 грн. і складається з 85200,00 грн. + 596800,00 грн. відповідачем позивачу не перерахована, що підтверджується довідкою № 2098 від 07.12.2011р. (копія довідки міститься в справі).

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 09.11.2011р. та 08.12.2011р. відповідача було зобовязано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч вимогам ухвал суду від 09.11.2011р. та 08.12.2011р. контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

Згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зважаючи на викладене, дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що будь-яких доказів щодо повернення позивачу безпідставно отриманих коштів у більшому розмірі, аніж вказано позивачем в заяві, станом на січень 2012 року, відповідачем до суду не представлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 682000,00 грн., як безпідставно отримані грошові кошти з розрахунку 852000,00 грн. 170000,00 грн.

Положннями статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, правова конструкція зазначеної статті виокремлює випадки за яких строк (термін) виконання боржником взятого на себе обов'язку може бути не встановлений сторонами або ж визначений моментом пред'явлення вимоги, у звязку з чим законодавець встановив, що у таких випадках, кредитор має право вимагати виконання такого обовязку у будь-який час. При цьому, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Обставини щодо наявності вимоги кредитора до боржника у випадку прострочення останнім виконання грошового зобовязання також кореспондує до положень статті 625 Цивільного кодексу України за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Доказів надсилання на адресу відповідача в порядку ст.ст. 530, 625 Цивільного кодексу України вимог щодо сплати втрат від інфляції та 3% річних за прострочення останнім виконання грошового зобовязання позивачем до суду не представлено.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що недоведеними, в силу ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, є вимоги позивача стягнення 343,84 грн. втрат від інфляції та 2 624,42 грн. 3% річних.

Щодо заявлених позивачем вимог про визнання договору купівлі - продажу неукладеним.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

визнання наявності або відсутності прав;

визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

присудження до виконання обов'язку в натурі;

відшкодування збитків;

застосування штрафних санкцій;

застосування оперативно-господарських санкцій;

застосування адміністративно-господарських санкцій;

установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

іншими способами, передбаченими законом.

Отже, чинне законодавство не передбачає такого способу захисту цивільних прав, як визнання договору (правочину) укладеним чи неукладеним за результатами розгляду відповідних позовних вимог.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»розяснив, що вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п'ятої ЦК.

Таким чином, визнання договору (правочину) укладеним чи неукладеним по суті є встановленням факту, що має юридичне значення, та може мати місце лише при розгляді спору про право цивільне. А тому, заявлені позивачем вимоги про визнання договору купівлі - продажу неукладеним не підлягають задоволенню.

Щодо розподілу господарських витрат по справі.

В інформаційному листі від 20.10.2006р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року»Вищий господарський суд України з приводу запитання: «Якими є правові наслідки зменшення розміру позовних вимог?»довів до відома Господарським судам України наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Загальна сума ціни позову, з урахування поданої представником позивача заяви про зменшення позовних вимог, становить 684968,26 грн.

Таким чином, судові витрати позивача по сплаті судового збору, залежно від нової ціни позову, пропорційно розміру задоволених вимог в розмірі 13640,47 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авеста Трейд»(ідентифікаційний код: 34295994, адреса: 03148, м. Київ, проспект Леся Курбаса, буд. 2-Д, кім. 26, р/р 26006211044980 в ф-я «Центр РУ ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», МФО 300937, р/р 26005002950401 в АТ «Астра Банк», МФО 380548), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Папернянський карєр скляних пісків» (ідентифікаційний код: 22830723, адреса: 15030, Чернігівська обл., Ріпкинський р-н, с. Олешня, вул. Партизанська, буд. 31) грошові кошти: основного боргу - 682000,00 грн. (шістсот вісімдесят дві тисячі гривень) та судові витрати в сумі 13640,47 грн. (тринадцять тисяч шістсот сорок гривень 47 копійок). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 23.01.2012р.