Рішення № 21203846, 16.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/41016.01.12 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кезер Компрессорен»

до Приватного підприємства «Меріт Альянс»

про стягнення коштів

та

за зустрічним позовом Приватного підприємства «Меріт Альянс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кезер Компрессорен»

про визнання договору розірваним

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом):

ОСОБА_1. (довіреність від 02.09.2011р.);

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом):

ОСОБА_2 (довіреність від 17.10.2011р.).

В судовому засіданні 16 січня 2012 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кезер Компрессорен»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства «Меріт Альянс» (відповідач) грошових коштів в сумі 85 591,28 грн. з них основного боргу 80130,00 грн., пені 2229,15 грн. та процентів за користування чужими грошовими коштами 3232,13 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконав взятих на себе зобовязань за договором про надання бухгалтерських послуг б/н від 01 грудня 2009 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив у повному обсязі виконання попередньо оплачених позивачем робіт, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач за первісним позовом надав до суду відзив на первісну позовну заяву в якому проти позову заперечував та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2011 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 20.10.2011 року.

В судовому засіданні 20.10.2011 року оголошено перерву до 31.10.2011р., про що сторони повідомлені під розписку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2011 року судом прийнято зустрічну позовну заяву Приватного підприємства «Меріт Альянс»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кезер Компрессорен»про визнання договору бухгалтерських послуг б/н від 1 грудня 2009 року розірваним.

Під час перебування справи на розгляді в суді позивач неодноразово подавав заяви про уточнення зустрічного позову та в кінцевій редакції від 12.12.2011р. просить суд встановити та визнати договір про надання бухгалтерських послуг б/н від 01 грудня 2009 року, укладений між Приватним підприємством «Меріт Альянс»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кезер Компрессорен», таким, що фактично був розірваний з вини та ініціативи Товариства з обмеженою відповідальністю «Кезер Компрессорен».

Відповідач за зустрічним позовом надав до суду заперечення на зустрічну позовну заяву в яких просив суд відмовити повністю у зустрічному позові.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2011 року розгляд справи було відкладено до 17.11.2011 року.

В судових засіданнях 17.11.2011 року та 12.12.2011 року оголошувались перерви, про що сторін було повідомлено під розписку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2011 року судом, за клопотанням відповідача, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів, в судовому засіданні оголошено перерву до 16.01.2012 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кезер Компрессорен»(надалі Замовник) та Приватним підприємством «Меріт Альянс» (далі по тексту Виконавець) (разом - сторони), було укладено договір про надання бухгалтерських послуг б/н (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі Договір або Договір послуг), згідно п. 2.2. якого Виконавець надає, а Замовник приймає комплекс бухгалтерських послуг в межах Абонентського обслуговування (п. 1) Кошторису Виконавця, який є невід'ємною частиною Договору та письмово оформлений Додатком 1.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Замовник перерахував на користь Виконавця грошові кошти в розмірі 80130,00 грн., як передоплату послуг за Договором в період: у жовтні 2010 року та травні-червні 2011 року, однак, як стверджує позивач, послуг відповідач не надав, внаслідок чого у відповідача, за розрахунками позивача, утворилась заборгованість за Договором на суму - 80130,00 грн.

З тверджень позивача за зустрічним позовом зясовано, що в порядку досудового врегулювання спору Замовник 08.07.2011р. звернувся до Виконавця з листом № 1/0807 в якому вимагав повернути кошти у розмірі 60730,00 грн. (належним чином засвідчена копія листа міститься в матеріалах справи). Факт надання відповідного листа позивачем та отримання його відповідачем 15.07.2011р. підтверджується відміткою про вручення на поштовому повідомленні реєстр. № 03061 0191386 6 (копія міститься в справі). Позивач стверджує, що коштів на його рахунок відповідач не провів.

З викладеними у первісній позовній заяві вимогами відповідач не погоджувався та у своєму відзиві на позовну заяву вказав, що 06.06.2011р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Кезер Компрессорен»було вилучено у Приватного підприємства «Меріт Альянс»усю наявну базу первісних облікових документів та попередніх бухгалтерських документів, що призвело до призупинення умов Договору щодо надання послуг Замовнику.

Окрім цього, відповідач за первісним позовом зауважив, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Кезер Компрессорен»фактично вирішено розірвати договір, у звязку з чим, в свою чергу, Приватне підприємство «Меріт Альянс»звернулося до суду з зустрічною позовною заявою з вимогами встановити та визнати договір про надання бухгалтерських послуг б/н від 01 грудня 2009 року, укладений між Приватним підприємством «Меріт Альянс»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кезер Компрессорен», таким, що фактично був розірваний з вини та ініціативи Товариства з обмеженою відповідальністю «Кезер Компрессорен».

З відповідним твердженнями позивача за зустрічним позовом відповідач за зустрічним позовом не погоджувався та у своїх запереченнях на зустрічну позовну заяву зазначив, що зустрічна позовна заява Приватного підприємства «Меріт Альянс»є безпідставною, а позовні вимоги не відповідають визначеним законодавством формам захисту порушеного права.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню, а зустрічні позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Щодо первісних позовних вимог.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вже було встановлено судом, 01 грудня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кезер Компрессорен»та Приватним підприємством «Меріт Альянс»укладено договір про надання бухгалтерських послуг б/н відповідно до п. 2.2. якого Виконавець надає, а Замовник приймає комплекс бухгалтерських послуг в межах Абонентського обслуговування (п. 1) Кошторису Виконавця, який є невід'ємною частиною Договору та письмово оформлений Додатком 1.

Зі змісту Додатку № 1 до Договору вбачається кошторис комплексу бухгалтерських послуг, що надаються в межах абонентського обслуговування Виконавцем Замовнику, додатком яких, в тому числі, можуть виступати бухгалтерські послуги з податкового обліку, прогнозу податкових зобовязань та проходження перевірок за період діяльності попереднього бухгалтера.

Пунктами 10.1, 10.2 Договору встановлено, що Замовник що місяця здійснює оплату наданого комплексу бухгалтерських послуг в межах Абонентського обслуговування (п. 2.2) та бухгалтерські послуги за індивідуальним замовленням (п. 2.3) послуг Виконавця. Оплата здійснюється шляхом 100% передоплати послуг, вказаних у п. 2.2, на розрахунковий рахунок Виконавця, не пізніше 5 (п'ятого) числа звітного місяця. Підставою оплати є виставлений рахунок-фактура Виконавця.

З матеріалів справи слідує, що Замовник перерахував на користь Виконавця грошові кошти в сумі 80130,00 грн., як передоплату послуг за Договором, що підтверджується банківськими виписками (копії виписок містяться в матеріалах справи).

Водночас, перерахування грошових коштів здійснювалося позивачем відповідачу з чітко встановленим призначенням платежу відповідних коштів. Так, Замовник перерахував:

- 26.10.2010р. 23730,00 грн. призн. плат. «Оплата рахунку № 196 від 22.10.2010р.»;

- 19.10.2010р. 10500,00 грн. призн. плат. «За юридичні послуги, зг. рах. № 186 від 18.10.2010р.;

- 25.05.2011р. 22950,00 грн. призн. плат. «Оплата бухг. послуг за травень 2011р., зг. рах. № 097 від 04.05.2011р.»;

- 06.06.2011р. 22950,00 грн. призн. плат. «Оплата бухг. послуг за червень 2011р., зг. рах. № 135 від 01.06.2011р.».

Позивач стверджує, що попередньо оплачених по рахункам №№ 196, 186, 097 та 135 послуг відповідач не надав.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3.2.1.Договору передбачено, що Виконавець зобов'язаний добросовісно та своєчасно надавати бухгалтерські послуги, вказані у п. 2.2 та 2.3.

Виконавець зобов'язаний здавати виконану роботу згідно Акту наданих бухгалтерських послуг (п. 3.2.2. Договору).

Бухгалтерські послуги на суму 22950,00 грн. за травень 2011р. зг. рах. № 097 від 04.05.2011р. оплачені Замовником в повному обсязі. Доказів надання послуг в межах Абонентського обслуговування за теревень 2011 року згідно Акту наданих бухгалтерських послуг Виконавцем до суду не надано, що свідчить про невиконання умов Договору в цій частині, а відтак, доведеними є вимоги позивача щодо існування заборгованості у відповідача за Договором в розмірі 22950,00 грн., яка виникла внаслідок ненадання послуг в травні 2011 року.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 3.4.4. Договору Замовник зобовязаний, зокрема, вчасно та у повному обсязі, згідно графіку документообігу, передавати Виконавцю первинні документи для обробки та бухгалтерської звітності.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.07.2011р. позивач направив на адресу відповідача лист № 1/0807 з вимогами повернути кошти. При цьому, 10.06.2011р. звернувся до Виконавця з листом зі змісту якого встановленим є факт того, що 06 червня 2011 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Кезер Компрессорен»було вилучено у Приватного підприємства «Меріт Альянс»первинну бухгалтерську та іншу документацію.

У відповідності до п. 13.1.3. Договору виконання завдань за Договором може бути призупинене за ініціативою Виконавця, якщо не надані необхідні відомості або документи, - до моменту надання відомостей або документів.

Так, у звязку з вилученням Замовником 06.06.2011р. документів Виконавець 01.07.2011р. своїм листом № 257 повідомив Замовника, що відповідно до п. 13.1.3. Договору виконання завдань за договором може бути призупинене за ініціативою Виконавця, якщо не надані необхідні відомості або - до моменту надання відомостей або документів та просив Замовника в 10-денний строк письмово повідомити про можливе подальше співробітництво.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що надання послуг Виконавцем Замовнику в період червня 2011 року було призупинено останнім з підстав вилучення 06.06.2011р. позивачем у відповідача первинної бухгалтерської і іншої документації, що унеможливило надання виконавцем послуг вартість яких становить 22950,00 грн. згідно рахунку № 135. Послуги в червні 2011 року з ініціативи Виконавця були зупинені, право на що Виконавцю надано п. 13.1.3. Договору. А тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором по невиконаним Виконавцем послуг в період червня 2011 року згідно оплаченого Замовником рахунку № 135 на суму 22950,00 грн. є необґрунтованими.

Оплата відповідачем рахунків від 22.10.2010р. за № 196 на суму 23730,00 грн. та рахунку № 186 від 18.10.2010р. в розмірі 10500,00 грн. не може вважатися попередньою оплатою бухгалтерських послуг за Договором, оскільки призначення здійснених платежів спрямовувалися в оплату саме юридичних послуг, що не входить до предмет послуг за Договором /бухгалтерських послуг/ та розцінюється судом як перерахування коштів на банківський рахунок відповідача, що не є предметом поданого позивачем позову в аспекті заборгованості за Договором та не обмежує останнього звернутися до суду з відповідно обраним способом захисту права, передбаченого чинним законодавство України.

Про обставини невідповідності юридичних послуг бухгалтерським послугам, що є предметом Договору також зазначено позивачем за первісним позовом в додаткових поясненнях б/н від 17.11.2011р.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що доказів надання послуг в травні 2011 року відповідачем до суду не представлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги Замовника про стягнення з Виконавця заборгованості за Договором в розмірі - 22950,00 грн. (вартість ненаданих послуг за Договором в травні 2011р.).

Щодо заявлених за первісним позовом вимог про стягнення пені та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбечено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В розясненнях від 29.04.1994р. «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань»Вищий арбітражний суд України довів до відома судам України, що якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства. У разі встановлення сторонами розміру пені меншого ніж передбачено чинними законодавчими актами, пеня підлягає стягненню у межах, визначених чинними актами законодавства. Конкретний розмір пені, що підлягає стягненню з платника, який порушив строки виконання зобов'язання, встановлено, зокрема, частиною третьою статті 14 Закону України «Про зв'язок».

За таких обставин, зважаючи на існування не грошового зобовязання відповідача перед позивачем, а також те, що сторонами в Договорі не встановлено пені, як виду відповідальності Виконавця за невиконання чи неналежне виконання умов Договору, недоведеними є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 2229,15 грн.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

При цьому, положеннями ст. 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Позивач стверджує, що до відносин щодо нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами за аналогією застосовується ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, яка, в свою чергу, визначає розмір процентів на рівні облікової ставки Національного банку України.

Дослідивши зазначені позивачем підстави щодо стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 3232,13 грн. з розрахунку облікової ставки Національного банку України, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині є необґрунтованими з огляду на наступне.

Правова конструкція положень ст. 536 Цивільного кодексу України трансформуються до встановлення факту договірних відносин саме між фізичними, а не юридичними особами.

Як вбачається зі змісту Договору, договір був укладений між двома юридичними особами, що унеможливлює нарахування позивачем процентів на суму попередньо зробленої ним оплати грошових коштів на користь Виконавця.

Щодо заявлених позовних вимог по зустрічному позову.

01 грудня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кезер Компрессорен»та Приватним підприємством «Меріт Альянс»укладено договір про надання бухгалтерських послуг б/н відповідно до п. 2.2. якого Виконавець надає, а Замовник приймає комплекс бухгалтерських послуг в межах Абонентського обслуговування (п. 1) Кошторису Виконавця, який є невід'ємною частиною Договору та письмово оформлений Додатком 1.

Додатками №№ 1, 2 та 3 до Договору сторони встановили кошторис комплексу бухгалтерських послуг, що надаються в межах абонентського обслуговування, протокол погодження та графік документообігу (належним чином засвідчені копії додатків містяться в матеріалах справи).

01 лютого 2010 року та 27 серпня 2010 року між сторонами були укладені Додаткові угоди № 1 та № 2 відповідно (належним чином засвідчені копії угод містяться в матеріалах справи).

Позивач зазначає, що вилучення відповідачем 06.06.2011р. первинної бухгалтерської та іншої документації, а також направлення 10.06.2011р. Замовником на адресу Виконавця листа-вимоги з додатком додаткової угоди від 31.05.2011р. є фактичне припинення і розірвання Договору.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Пункт 15.1. Договору визначає порядок внесення змін і/або доповнень до договору, який /порядок/ за своїм змістом не є тотожним встановленому пунктом 14.3. Договору порядку щодо розірвання договору за ініціативою однієї із його сторін.

Так, пунктом 15.1. Договору передбачено внесення змін і/або доповнень до договору, що оформлюється у вигляді додаткових угод. Розірвання ж договору з ініціативи однієї із сторін відбувається шляхом повідомлення іншої сторони про таке розірвання за 2 повних квартали з письмовим поясненням причин такого рішення. Доказів надсилання відповідачем позивачу повідомлення про розірвання за 2 повних квартали з письмовим поясненням причин такого рішення позивачем за зустрічним позовом до суду не представлено. Окрім цього, позивачем за зустрічним позовом не представлено до суду доказів акцептування Приватним підприємством «Меріт Альянс»пропозиції про укладення додаткової угоди від 31.05.2011р. Відтак, сторонами не дотримано договором встановленої процедури щодо розірвання договору (п. 14.3), а також законом встановленого порядку щодо акцептування пропозиції про зміну умов договору, зокрема, ст. 642 Цивільного кодексу України. Доказів вчинення Виконавцем дій відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (надання послуг тощо), які засвідчують бажання укласти договір, що є прийняттям пропозиції суду не надано.

Наявні в матеріалах справи листи з вимогами повернути кошти не свідчать про обставини звернення Замовника до Виконавця про розірвання /припинення дії/ договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

визнання наявності або відсутності прав;

визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

присудження до виконання обов'язку в натурі;

відшкодування збитків;

застосування штрафних санкцій;

застосування оперативно-господарських санкцій;

застосування адміністративно-господарських санкцій;

установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

іншими способами, передбаченими законом.

Отже, чинне законодавство не передбачає такого способу захисту цивільних прав, як встановлення та визнання договору (правочину) таким, що фактично був розірваним за результатами розгляду відповідних позовних вимог.

Встановлення та визнання договору (правочину) таким, що фактично був розірваним з вини та ініціативи іншої сторони договору по суті є встановленням факту, що має юридичне значення, та може мати місце лише при розгляді спору про право цивільне.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, зустрічні позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, у звязку з чим, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для їх задоволення.

Судові витрати позивача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 294,37 грн. (231,10 грн. державного мита та 63,72 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача за первісним позовом.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Меріт Альянс»(ідентифікаційний код: 36100798, адреса: 04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 14-А, оф. 44), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кезер Компрессорен»(ідентифікаційний код: 36203151, адреса: 03061, м. Київ, вул. Пост-Волинська, буд. 5), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 22950,00 грн. (двадцять дві тисячі девятсот пятдесят гривень) та судові витрати в сумі - 294,37 грн. (двісті девяносто чотири гривні 37 копійок). Видати наказ.

3. В іншій частині первісного позову відмовити.

4. В позовних вимогах за зустрічними позовом відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 23.01.2012р.