Рішення № 21202854, 23.01.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.01.12 р. Справа № 37/367

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Гречух М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Богдан - Лізинг”, м. Київ, ідентифікаційний код 32960732

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „МЕТАЛЕКС М”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 35833097

про: стягнення за договором фінансового лізингу № 166/11-АВТ від 25.07.2011р. грошових коштів в загальній сумі 87 851, 25 грн., в тому числі: заборгованість по платежам, що відшкодовують вартість майна в сумі 41 182,92 грн.; комісійна винагорода в сумі 45 859,05 грн.; пеня за період з 03.10.2011р. по 03.12.2011р. в сумі 774, 75 грн.; інфляційні нарахування в сумі 35,53 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_1 (за довіреністю №68 від 23.06.2011р.);

від Відповідача - не зявився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно ст. 77 ГПК України розгляд справи відклався з 04.01.2012р. на 23.01.2012р.

У судовому засіданні 04.01.12р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Богдан - Лізинг”, м. Київ (далі Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „МЕТАЛЕКС М”, м. Донецьк (далі Відповідач) про стягнення за договором фінансового лізингу № 166/11-АВТ від 25.07.2011р. грошових коштів в загальній сумі 87 851, 25 грн., в тому числі: заборгованість по платежам, що відшкодовують вартість майна в сумі 41 182,92 грн.; комісійна винагорода в сумі 45 859,05 грн.; пеня за період з 03.10.2011р. по 03.12.2011р. в сумі 774, 75 грн.; інфляційні нарахування в сумі 35,53 грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобовязань за договором фінансового № 166/11-АВТ від 25.07.2011р. за період з 03.10.2011р. по 03.12.2011р. утворилась стягувана заборгованість по лізинговим платежам, та виникли підстави для нарахування пені та інфляції.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав розрахунок суми позовних вимог, договір фінансового лізингу № 166/11-АВТ від 25.07.2011р. з додатками; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; акт приймання передачі предмету лізингу; рахунки-фактури та правоустановчі документи, нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланням на ст.ст. 525, 526, 530, 549, 612, 624, 625, 806 Цивільного кодексу України та ст. 2 Закону України „Про фінансовий лізинг”.

На виконання ухвали суду і на підтвердження своєї позиції Позивачем були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.63, 64, 74, 75)

Відповідач у судове засідання не зявився, процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, доказів сплати стягуваних грошових коштів або відсутності грошового зобовязання з будь-яких інших підстав не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною у якості місце проживання згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.а.с.59-61), достовірність яких (відомостей) презюмується відповідно до ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”.

Обізнаність Відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання ухвали суду (а.с.74).

У судовому засіданні 23.01.2012р. представник Позивача підтримав позовні вимоги у повному обсягу та наполягав на вирішенні справи за наявними документами незважаючи на відсутність Відповідача.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а повторна неявка належним чином повідомленого Відповідача та ненаданням ним певних документів у світлі ст.ст. 4-3, 22, 3, 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є підставою для відкладання розгляду справи, адже для здійснення своєї процесуальних прав Відповідачеві було надано достатньо часу.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

25.07.2011р. між Позивачем (Лізингодавець) та Відповідачем (Лізінгоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № 166/11-АВТ (а.с.а.с. 9-19), згідно умов п.п. 1.1, 1.2, 1.3 якого Лізингодавець набуває у власність у постачальника (ТОВ „ТДС УКРАЇНА”.) предмет лізингу і передає їх Лiзингоодержувачу за плату в тимчасове володіння і користування на умовах, передбачених цим договором, строком на 36 місяців з моменту підписання акта приймання-передачі предмета лізингу. Найменування предмету лізингу і його технічні характеристики та загальна вартість, яка складає на момент укладання договору лізингу 686170грн. разом з ПДВ визначені п.1.1 (а.с.9).

Право власності Лізингодавця на Предмет лізингу підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.22).

Розділом 2 договору фінансового лізингу № 166/11-АВТ від 25.07.2011р. передбачено:

- Лізингоодержувач зобовязаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати Лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток №1 до договору - а.с.20) в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця (п.п.2.1., 2.2.);

- загальна сума договору в розмірі 951339,04 грн. разом з ПДВ, з якої авансовий платіж в розмірі 246970,24 грн. разом з ПДВ (п.2.3.) та винагорода (комісія) Лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет лізингу 265169,04 грн. без ПДВ (п.2.4.);

- якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий день, то Лізингоодержувач зобовязаний сплатити такий платіж не пізніше дня, який передує дню сплати. Датою виконання будь-якого платежу за договором вважається дата фактичного надходження грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця. Лізингодавець за 3 робочі дні до закінчення кожного поточного розрахункового періоду виставляє Лізингоодержувачу рахунок на оплату лізингового платежу за поточний розрахунковий період з урахуванням положень договору. Неотримання Лізингоодержувачем рахунку на оплату лізингового платежу не позбавляє Лізингоодержувача обовязку по сплаті чергового лізингового платежу, розрахованого у відповідності з договором, який Лізингоодержувач зобовязаний сплатити не пізніше строку, визначеного графіком лізингового платежу (п.2.5.);

- лізингоодержувач не має права вимагати від Лізингодавця жодного відшкодування, відстрочення терміну сплати або зменшення сум лізингових платежів за договором у випадку перерви експлуатації Предмету лізингу незалежно від причин виникнення причин такої перерви (п.2.8.)

Відповідно до розділу 6 сторонами передбачена відповідальність сторін, а саме - у випадку прострочення сплати лізингового платежу або сплати його не в повному обсязі, Лізингоодержувач виплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від дня виникнення такого прострочення до повного погашення заборгованості, та відшкодовує збитки, завдані Лізингодавцю, понад зазначену пеню (п.6.4.1.).

На момент укладання договору фінансового лізингу сторонами був складений графік нарахування лізингових платежів (а.с.20), за змістом якого лізингові періоди визначалися календарними місяцями з 05.08.2011р. по 03.09.2014р., а грошові зобовязання Лізингоодержувача визначалися сумами в гривнях, які мали здійснюватися Лізингоодержувачем 3 числа кожного оплачуваного місяця (чергові платежі), а авансовий платіж 05.08.2011р.

Відповідно до умов п.п.1.4. і 3.2. договору фінансового лізингу предмет лізингу вартістю 686170 грн. разом з ПДВ був переданий Відповідачу, про що сторонами складений відповідний акт передання-приймання предмету лізингу від 31.08.2011р. (а.с.21). В свою чергу, як вбачається із складеного Позивачем акту звірення розрахунків (а.с.63) на виконання грошових зобовязань Відповідач здійснив на користь Позивача лише авансовий платіж в сумі 246970,24грн.

Задля забезпечення виконання грошових зобовязань Позивачем складалися рахунки Відповідачу (а.с.а.с.22-33) відносно платежів, які мали бути здійснені (згідно графіку платежів) 03.10.2011р, 03.11.2011р. та 03.12.2011р. відповідно. У звязку із несплатою означених рахунків Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи стягнення грошових коштів в загальній сумі 87 851, 25 грн., в тому числі: заборгованість по платежам, що відшкодовують вартість майна в сумі 41 182,92 грн.; комісійна винагорода в сумі 45 859,05 грн., а також додатково нарахованих пені за період з 03.10.2011р. по 03.12.2011р. в сумі 774, 75 грн. і інфляційної індексації в сумі 35,53 грн.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався та ухилився від підписання (з зауваженнями або без) складеного та надісланого (а.с.75) Позивачем акту звірення розрахунків (а.с.63).

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених вимог, оскільки їх обєднання цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України вимоги повязані підставами виникнення та наданими доказами (порушення грошових зобовязань за договором фінансового лізингу).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобовязань за договором фінансового лізингу та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені та інфляційної індексації.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України „Про фінансовий лізинг” та умовами укладеного між ними договору № 166/11-АВТ від 25.07.2011р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч.2 ст.1, п.2 ч. 2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг”, ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України за користування майном на умовах фінансового лізингу лізингоодержувач має сплачувати лізингові платежі.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Приймаючи до уваги, що положення ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України передбачають можливість застосування до договору лізингу загальних положень про найм (оренду), суд зазначає, що у світлі ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України лізингові платежі мають здійснюватися незалежно від результатів господарської діяльності.

Таким чином, Відповідач не мав правових підстав ухилятися від сплати лізингових платежів згідно визначеного договором графіку не пізніше 3 числа кожного поточного місяця, в тому числі і за розглядуваний період з жовтня по грудень 2011р. включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання за загальним привалом припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і жодних доказів на підтвердження іншого Відповідачем згідно ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не надав, останнім окрім авансового платежу не були здійснені на користь Лізингоодержувача жодної з оплат, в тому числі три перші чергові платежі за графіком у жовтні, листопаді та груднів 2011р. з відшкодування частини вартості майна у загальному розмірі 41182,92грн. та визначеної винагороди в сумі 45859,05грн., а усього - 87 041,97 грн. Суд звертає увагу, що вказані складові стягуваних лізингових платежів цілком відповідають їх структурі, визначеної ч.2 ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг”.

Означені обставини дозволяють стверджувати про наявність порушення грошового зобовязання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України та вважати Відповідача таким, що прострочив ці грошові зобовязання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу з 3 числа жовтня, листопада та грудня 2011р. відносно відповідної частини лізингових платежів за графіком платежів.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та у разі прострочення на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, а також нараховану за весь період прострочення інфляційну індексацію.

Крім того, ст. 611 Цивільного кодексу України одним з наслідків порушення зобовязання, що можуть бути передбачені законом або договором, визначають сплату неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати лізингових та інших платежів сформульована безпосередньо у п. 6.4.1 договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобовязання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Перевіривши представлені Позивачем розрахунки заявлених вимог (а.с.а.с.6, 7) за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, суд дійшов висновку про можливість задоволення вимог щодо стягнення:

-заборгованості з відшкодування частини вартості майна в сумі 41182,92 грн.;

-заборгованості зі сплати винагороди (комісії) в сумі 45859,05грн.,

відмовляючи повністю у задоволені вимог щодо стягнення пені та інфляційної індексації за визначений Позивачем період, оскільки ним був невірно визначений момент прострочення оплати з боку Відповідача (а.с.6), замість з 04.11.2011р. (а не з 04.10.2011р.) відносно лізингового платежу в розмірі 28774,47грн., та з 04.12.2011р. (а не з 04.11.2011р.) відносно лізингового платежу в розмірі 28068,28грн., що призвело до розрахунку пені і інфляційної індексації за період, що передував простроченню оплати.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Богдан - Лізинг”, м. Київ,(ідентифікаційний код 32960732) до Товариства з обмеженою відповідальністю „МЕТАЛЕКС М”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 35833097) про стягнення за договором фінансового лізингу № 166/11-АВТ від 25.07.2011р. грошових коштів в загальній сумі 87 851, 25 грн., в тому числі: заборгованість по платежам, що відшкодовують вартість майна в сумі 41 182,92 грн.; комісійна винагорода в сумі 45 859,05 грн.; пеня за період з 03.10.2011р. по 03.12.2011р. в сумі 774, 75 грн.; інфляційні нарахування в сумі 35,53 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „МЕТАЛЕКС М”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 35833097) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Богдан - Лізинг”, м. Київ,(ідентифікаційний код 32960732) заборгованість в загальній сумі 87 041,97 грн., в тому числі: заборгованість по платежам, що відшкодовують вартість майна в сумі 41 182,92 грн. та заборгованість з комісійної винагороди в сумі 45 859,05 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволені решти вимог відмовити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „МЕТАЛЕКС М”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 35833097) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Богдан - Лізинг”, м. Київ,(ідентифікаційний код 32960732) відшкодування витрат по сплаті судового збору у сумі 1740,84 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 23.01.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.01.2012р.

Суддя Попков Д.О.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >