Рішення № 21202853, 16.01.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.01.12 р. Справа № 37/352пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Тімченко М.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, ідентифікаційний код 23599040

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарнізонне ательє”, м. Маріуполь, ідентифікаційний код 31492078

про: розірвання договору оренди №2156-П від 01.01.2007р.

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_1 (за довіреністю б/н від 29.12.2011р.);

від Відповідача не зявився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався з 28.11.2011р. на 03.01.2012р., з 03.01.2012р. на 16.01.2012р.

У судовому засіданні 16.01.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь (далі Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарнізонне ательє”, м. Маріуполь (далі Відповідач) про розірвання договору оренди №2156-П від 01.01.2007р.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на істотне порушення відповідачем умов договору оренди №2156-П від 01.01.2007р. в частині сплати орендної плати та неможливість реалізувати право Орендодавця на односторонню відмову в порядку ст. 782 Цивільного кодексу України через неотримання Орендарем відповідного повідомлення.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір на оренду нежилого приміщення (будівлі), що знаходиться в комунальній власності міста Маріуполя №2156-П від 01.01.2007р., листи №05-4/1685 від 04.07.2011р., №05-4/2097 від 15.08.2011р., нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланням на ст.ст. 5, 10, 18, 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 324, 326, 615, 651, 782 Цивільного кодексу України, ст.ст. 26, 29, 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”.

На виконання вимог суду і підтвердження своєї позиції Позивач пояснення відносно тривалості орендних правовідносин з Відповідачем і приналежності обєкту оренди з доданням відповідних документів (а.с.а.с.22-37, 50-54).

Відповідач у судові засідання жодного разу без пояснення причин не зявлявся, витребуваних документів на надав, своєї позиції по суті розглядуваного позову до відома суду не довів, попри вжиті судом заходи з забезпечення належного повідомлення про судовий розгляд шляхом надсилання ухвал та телеграм за адресою місцезнаходження, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с.а.с.11-13), достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. № 01-8/1228 та в п. 11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обовязку щодо інформування Відповідача про судовий розгляд справи незалежно від повернення конвертів з ухвалами суду, які надсилалися Відповідачу, оскільки до компетенції суду не віднесено обовязку із фактичного встановлення місцезнаходження Відповідача.

У судовому засіданні 16.01.2012р. представник Позивача наполягав на задоволені позову і вирішені спору за наявними матеріалами справи.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неодноразова неявка належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним певних доказів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не може вважатися перешкодою для вирішення спору, тим більше, що 18.01.2012р. добігає кінця продовжений за клопотанням Позивача процесуальний строк розгляду справи.

Дійсно, встановлення правової визначеності довкола заявлених позовних вимог не може перебувати у залежності від бажання Відповідача здійснювати свої процесуальні права.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2001р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) був укладений договір на оренду нежилого приміщення (будівлі), що знаходиться в комунальній власності міста №13620П (а.с.а.с.24-27), згідно п.п.1.1 і 7.1. якого на підставі рішення Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 21.112001р. №479/9 Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення (будівлю), розташовану за адресою пр. Нахімова, 100 загальною площе 93,4 кв.м. для використання під ательє на період з 01.12.2001р. по 01.12.2002р.

01.12.2001р. за актом приймання-передачі (а.с.30) відповідно до п. 2.1. договору приміщення було передано Орендареві.

В подальшому, 01.10.2002р. між цими ж сторонами був укладений аналогічний договір оренди №1517-П (а.с.а.с.26, 27) відносно приміщення за цією ж адресою, але площею вже 159,7кв.м. на період з 01.10.2002р. по 01.10.2003р., і решта приміщення (адже 93,4 кв.м. вже було передано Орендареві за вищезгаданим договором) площею 66,3кв.м. було надано Відповідачеві за актом приймання-передачі від 01.10.2002р. (а.с.31).

Кожен із згаданих вище договорів містив положення, згідно яких приміщення вважалося повернутим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (п.2.3.) , та про автоматичне продовження договором на той же строк і на тих же умова у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом місяця (п.7.5.).

Після пролонгації договору №1517-П від 01.10.2002р. в порядку п. 7.5. сторонами був укладений новий аналогічний договір №1962-П відносно цього ж приміщення площею 159,7кв.м. на період з 14.05.2005р. по 10.05.2006р. (а.с.а.с.28, 29). При цьому обєкт оренди, переданий Відповідачеві за попередніми договорами, Орендодавцю у встановленому порядку не повертався та безперервно перебував у користуванні Відповідача.

01.01.2007р. сторонами був укладений спірний договір оренди №2156-п (а.с.а.с.7, 8) на період з 01.01.2007р. по 31.12.2007р. на аналогічних до вищезгаданих договорах умовах, зокрема щодо обовязку здійснення Орендарем згідно п.п. 3.2., 4.2., 4.3. своєчасної сплати орендних платежів на користь отримувача (місцевий бюджет Жовтневого району) не пізніше 20 числа поточного місяця з урахуванням індексу інфляції на підставі рахунку, що має бути отриманий платником з 11 по 19 число в бухгалтерії Позивача. Окрім цього, Орендар також має здійснювати щомісячні платежі на користь Орендодавця за послуги з обслуговування із розрахунку 0,13грн за 1кв.м. орендованої площі.

У звязку із відсутністю заперечень проти подальшого продовження договору після закінчення його строку з огляду на приведені Позивачем пояснення (а.с.а.с.22, 23) та відсутність доказів протилежного, орендні правовідносини між сторонами тривають і в поточний момент з огляду на приписи ч.4 ст. 284 Господарського кодексу України.

В межах таких про відносин за період з січня по серпень 2011р. Орендодавцем була нарахована орендна плата в розмірі 14896,05грн. та плата за послуги з обслуговування приміщення в розмірі 327,38грн., яка не була сплачена Відповідачем (доказів іншого не надано), і обліковується як заборгованість останнього згідно відомостей наданого особового рахунку (а.с.а.с.32, 33).

Враховуючи наявність заборгованості за спірним договором Орендодавцем на адресу Відповідача були складені листи №05-4/1685 від 04.07.2011р. (а.с.10) і №05-4/2097 від 15.08.2011р. (а.с.9), що містили повідомлення про відмову від договору в порядку ст. 782 Цивільного кодексу України, однак доказів їх надсилання Орендодавцю або вручення його уповноваженій особі до справи не надано і за поясненнями Позивача взагалі відсутні.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, на задоволені якого наполягає. При цьому, як вбачається із складених Позивачем довідки (а.с.52) та акту звірення розрахунків станом на 12.01.2012р. (а.с.54) і після порушення провадження у справі за розглядуваним позовом продовжує зростати заборгованість Відповідачем за спірним договором.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із змісту позовної заяви та матеріалів справи сутність розглядуваного спору полягає у розірвання укладеного сторонами договору оренди.

Враховуючи статус сторін та обєкту оренди, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) щодо визначеного у позовній заяві періоду, регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України „Про оренду державного та комунального майна” та умовами договору на оренду нежилого приміщення (будівлі), що знаходиться в комунальній власності міста Маріуполя №2156-П від 01.01.2007р.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Виходячи з підстав позову, у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Розяснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, Заявник позову наполягає на розірванні договору як на наслідку порушення умов договору з боку Відповідача відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” у вигляді (порушення) невиконання обовязку щодо оплати орендної плати.

За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Загальні вимоги до виконання господарського зобовязання сформульовані в ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Умови про сплату орендної плати ч. 1 ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” віднесена до істотних умов договору оренди у розумінні ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України. Дотримання зазначених умови є обовязковим для Відповідача згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, а їх порушення зумовлює правомірність ініціювання питання про розірвання договору згідно ч. 3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Виходячи з наявних матеріалів справи зазначена вимога спірного договору, що формулює істотну умову, Відповідачем порушена та за відсутністю доказів іншого, а саме належного і своєчасного здійснення орендних платежів за період з січня по серпень 2011р. - суд вважає за можливе констатувати наявність істотного порушення умов договору у розумінні ст.ст. 610, 651 Цивільного кодексу України, одним із наслідків якого (порушення) згідно ст. 611 цього Кодексу законодавець визначає розірвання договору.

Отже, викладене, за висновком суду, вказує на наявність достатньої у розумінні ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України підстави для дострокового розірвання спірного договору оренди. Такий висновок узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, викладеною в абз. 2 п.13 Розяснення „Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна” від 25.05.2000 р. N 02-5/237.

Положення ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України вимагають дотримання порядку розірвання, встановленого ст. 188 Господарського кодексу України. Проте, у світлі приписів ст. 124 Конституції України та висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 09.07.2002р. №15-рп/2002 обставини дотримання/недотримання такого порядку взагалі не впливають на можливість застосування судовим відповідного способу захисту порушених прав Позивача. Аналогічна правова позиція сформульована в п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482.

За таких обставин, вимоги Позивача про розірвання спірного договору підлягають задоволенню. Оскільки розірвати можна лише існуючий договір, суд, в контексті наявних в матеріалах справи повідомлень (а.с.а.с.9, 10) Орендодавця про припинення спірного договору внаслідок односторонньої відмови в порядку ст. 782 Цивільного кодексу України, наголошує, що за відсутності доказів отримання Орендарем такого повідомлення, спірний договір не можна вважати розірваним у позасудовому порядку.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, повязані із сплатою державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу стягуються з Відповідача на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1,4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 23599040) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарнізонне ательє”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 31492078) про розірвання договору оренди №2156-П від 01.01.2007р. задовольнити у повному обсягу.

2. Розірвати договір на оренду нежилого приміщення (будівлі), що знаходиться в комунальній власності міста Маріуполя №2156-П від 01.01.2007р.., укладений між Управлінням міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 23599040) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Гарнізонне ательє”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 31492078).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарнізонне ательє”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 31492078) на користь Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 23599040) витрати по сплаті державного мита в сумі 85грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 16.01.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.01.2012р.

< Список >Попков Д.О.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >