Рішення № 21202767, 24.01.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.01.12 р. Справа № 38/341

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О.

при секретарі судового засіданні Цакадзе М.А.

розглянувши матеріали справи за позовом: Публічного акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Гарант-Авто” м.Київ в особі Київської філії “Сіті” м.Київ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ВУСО” м.Донецьк

про стягнення основного боргу у розмірі 7044,05грн., 3% річних у розмірі 545,91грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 1401,77грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1- за дов.№39-2-4/37 від 23.12.2011р.

від відповідача: не зявився

Суть спору:

Позивач, Публічне акціонерне товариства “Українська страхова компанія “Гарант-Авто” м.Київ в особі Київської філії “Сіті” м.Київ, звернувся до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ВУСО” м.Донецьк про стягнення основного боргу у розмірі 7597,05грн., 3% річних у розмірі 512,80грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 1625,77грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на поліс (договір) добровільного страхування наземного транспорту № 19G-0057116 від 18.09.2007р., заяву про виплату страхового відшкодування від 17.07.2008р., платіжне доручення №11172 від 19.08.2008р., видаткові касові ордери від 12.08.2008р, страховий акт №28360 від 30.07.2008р., звіт автотоварознавчого дослідження №1603 від 04.07.2008р., протокол огляду транспортного засобу від 24.06.2008р., розрахунок суми страхового відшкодування, довідку відділення ДАІ №8131707 від 20.06.2008р., постанову Шевченківського районного суду м.Києва по адміністративній справі №3-27589/08 від 02.10.2008р., претензію від 25.03.2009р. та докази її вручення представнику відповідача, правовстановлюючі документи тощо.

26.12.2011р. від позивача надійшов супровідний лист, в якому позивач просить суд залучити до матеріалів справи додаткові документи, а саме: копії адвокатського запиту до МТСБУ, листа-відповіді МТСБУ №24110/7-3-11 від 07.11.2011р., з якого вбачається про наявність договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/2880602, укладеного ПрАТ СК “ВУСО” (м.Донецьк, вул.Постишева,60,7-й поверх) по відношенню до транспортного засобу Chevrolet Aveo д.н НОМЕР_1 постанову ВГСУ від 07.09.2011р. Супровідний лист та додані до нього документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

24.01.2012р. на адресу суду від позивача надійшла заява від 20.01.2012р., в якій останній зменшує позовної вимоги в частині стягнення з відповідача вартості автотоварознавчого дослідження у розмірі 470,00грн. та вартості довідки ДАІ у розмірі 83,00грн. до 7044,05грн.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача 7044,05грн. - основного боргу, 545,91грн. 3% річних та 1401,77грн.- інфляційні нарахування, а всього 8991,73грн.

Заява судом розглянута, прийнята до уваги та залучена до матеріалів справи.

Відповідач у судове засідання 24.01.2012р. не зявився, протягом розгляду справи відзив на позов суду не надав, про причину неявки суд не повідомив, хоча був повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, що підтверджено відміткою канцелярії суду та повернутим на адресу суду поштовим повідомленням з відміткою про вручення.

Стаття 75 Господарського процесуального кодексу України передбачає, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані відповідачем документи, а також неявка належним чином повідомлених представників відповідача у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

Розгляд справи відкладався у звязку з неявкою сторін та необхідністю надання сторонами додаткових документів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноваженого представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

18.06.2008р. в Шевченківському районі м.Києва на вул.І.Франка, водій ОСОБА_4 керуючи автомобілем Chevrolet Aveo д.н НОМЕР_1, при паркуванні не дотрималась безпечної дистанції, в результаті чого здійснила зіткнення з автомобілем ЗАЗ 110218, державний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_3 після чого автомобіль ЗАЗ зіткнувся з автомобілем Хюндай держаний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2 що призвело до матеріальних збитків.

Відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту №19G-0057116 від 18.09.2007р. автомобіль “ЗАЗ 110218”, державний номер НОМЕР_3 був застрахований у Відкритому акціонерному товаристві Українська страхова компанія “Дженералі Гарант”.

Як вбачається з правовстановлюючих документів позивача, Відкрите акціонерне товариство Українська страхова компанія “Дженералі Гарант” змінило назву на Публічне акціонерне товариство Українська страхова компанія „Гарант Авто”.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач по справі є правонаступником страховика за договором.

Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 02 жовтня 2008 року №3-27589/08 провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_4 за ст.124 КупАП закрито у звязку з закінченням на момент розгляду адміністративної справи строків притягнення до адміністративної відповідальності, але встановлено, що в діях ОСОБА_4 вбачається порушення п.13.1 ПДР, за що передбачена відповідальність згідно ст.124 КУпАП України.

В результаті зіткнення, автомобілю “ЗАЗ 110218”, державний номер НОМЕР_3, який належить ОСОБА_3 були нанесені механічні ушкодження, чим власнику заподіяно матеріальну шкоду.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частини 2 та 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України закріплюють, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Пункт 1) частини 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлює, шкода, заподіяна внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, заподіяна одній особі з вини другої особи, відшкодовується винною особою.

Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

Як вбачається з матеріалів справи, особою, винною в скоєнні ДТП, є ОСОБА_4

Відповідно до звіту автотоварознавчого дослідження спеціаліста №1603 від 04.07.2008р. вартість матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля “ЗАЗ 110218”, державний номер НОМЕР_3, в результаті його пошкодження, становить 8 669,46грн.

У звязку з настанням страхової події „збиток внаслідок ДТП”, на виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 19G-0057116 від 18.09.2007р., на підставі заяви страхувальника ОСОБА_3, страховиком (позивачем) був складений страховий акт №28360 від 30.07.2008р., зроблений розрахунок виплати страхового відшкодування та прийнято рішення про виплату.

Згідно умов договору №19G-0057116 від 18.09.2007р., звіту автотоварознавчого дослідження від 04.07.2008р. та розрахунку страхового відшкодування, сума страхового відшкодування складає 7404,05грн., довідка ДАІ 83,00грн., послуги евакуатора у розмірі 150,00грн., експертне дослідження 470,00грн.

Страхове відшкодування та вартість витрат на отримання довідки ДАІ, послуги евакуатора та експертне дослідження сплачено позивачем в повному обсязі, про що свідчать копії видаткових касових ордерів від 12.08.2008р. та платіжного доручення №11172 від 19.08.2008р.

Згідно наявної в матеріалах справи відповіді МТСБУ від 07.11.2011р. на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Chevrolet Aveo д.н НОМЕР_1 винного в скоєнні ДТП була застрахована ПрАТ СК „ВУСО” Поліс ВВ/2880602.

З матеріалів справи вбачається, що 25.03.2009р. позивач направив на адресу відповідача претензію, в якій пропонував протягом 15 днів з моменту отримання цієї претензії сплатити в якості відшкодування заподіяної шкоди в порядку регресу суму в розмірі 8107,05грн., яка складається з суми страхового відшкодування, вартості витрат на отримання довідки ДАІ, послуг евакуатора та експертного дослідження.

Вказана претензія була отримана відповідачем 27.03.2009р., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Претензія залишена відповідачем без відповіді та виконання.

24.01.2012р. на адресу суду від позивача надійшла заява від 20.01.2012р., в якій останній зменшує позовної вимоги на суму вартості автотоварознавчого дослідження у розмірі 470,00грн. та вартості довідки ДАІ у розмірі 83,00грн. до 7 044,05грн.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача 7044,05грн. - основного боргу, 545,91грн. 3% річних та 1401,77грн.

Стаття 993 Цивільного кодексу України передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за спричинені збитки.

Аналогічне положення встановлено ст. 27 Закону України “Про страхування”. Так, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таке ж положення містить ст. 1191 Цивільного кодексу України.

Таким чином, з урахуванням приписів зазначених статей Цивільного кодексу України та Закону України „Про страхування”, у позивача виникло право регресної вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, власник автомобіля Chevrolet Aveo д.н НОМЕР_1, ОСОБА_4, уклав договір (поліс) обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/2880602 від 01.06.2008р. з ПрАТ СК “ВУСО”.

Тобто, на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність особи винної в скоєнні ДТП була застрахована відповідачем.

Згідно ст. 6 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Статтею 22 вказаного Закону передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.28 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до страховий акт №28360 від 30.07.2008р. сума страхового відшкодування складає 7404,05грн.

Згідно ст.10 Закону України „Про страхування” франшиза це частина збитків, яка не відшкодовується страховиком згідно договору страхування.

У розумінні п.12.1 ст. 12 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено відрахування від суми виплаченого страхового відшкодування франшизи в розмірі 510,00грн., у звязку з чим заявлена до стягнення сума страхового відшкодування складає 6894,05грн.

Статтею 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” визначено втирати, які відшкодовуються страховиком у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу, серед яких витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Тобто, нормами Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачається відшкодування вартості витрат повязаних з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу.

Дослідивши розрахунок позивача щодо заявленої до стягнення суми, суд визначив, що крім суми страхового відшкодування в розмірі 6894,05грн. позивач просить стягнути з відповідача витрати повязані з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 150,00грн., а всього 7044,05грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми в розмірі 7044,05грн. ґрунтуються на приписах чинного законодавства та підлягають задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.37.1 ст.37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

З матеріалів справи вбачається, що претензією від 25.03.2009р. позивач звернувся до відповідача з вимогою провести виплату страхового відшкодування та витрат на отримання довідки ДАІ, послуги евакуатора, експертне дослідження.

Судом встановлено, що вказана претензія та додані до неї документи були отримані відповідачем 27.03.2009р.

Суду не представлено жодних заперечень відповідача щодо сплати коштів за вказаною претензією у звязку з чим суд приходить до висновку, що у відповідача були в наявності всі необхідні документи для виплати страхового відшкодування.

Таким чином, обовязок відшкодувати позивачу в порядку регресу здійснені виплати, виник у відповідача з 27.03.2009р. по 27.04.2009р.

Проте, ПрАТ СК “ВУСО” на виконання умов договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/2880602 не здійснив виплату страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права, позивач просить стягнути з відповідача, з урахування заяви про зменшення позовних вимог від 24.01.2012р., 3% річних в сумі 545,91грн. та інфляційні у розмірі 1401,77грн. за період з 01.05.2009р. по 01.01.2012р.

Перевіривши порядок нарахування позивачем 3% річних та інфляційних, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 1401,77грн. та суми 3% річних у розмірі 545,91грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги підтверджуються представленими доказами по справі та не спростовані відповідачем.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду від 07.09.2011р. по справі №48/144.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Гарант-Авто” м.Київ в особі Київської філії “Сіті” м.Київ до Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ВУСО” м.Донецьк про стягнення боргу у розмірі 7044,05грн., 3% річних у розмірі 545,91грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 1401,77грн., задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ВУСО” м.Донецьк (83001, м.Донецьк, вул.Постишева,60, 7 поверх ЄДРПОУ 31650052) на користь Публічного акціонерного товариства Українська страхова компанія „Гарант Авто”, м.Київ в особі Київської філії “Сіті” Публічного акціонерного товариства Українська страхова компанія ”Гарант Авто”, м.Київ (04053, м.Київ, вул.Гоголівська, 43-А, кв.2 , ЄДРПОУ 24580961) основний борг у розмірі 7044,05грн., 3% річних у розмірі 545,91грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 1401,77грн, державне мито в сумі 94,21грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 217,97грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 24.01.2012р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.01.2012р.

Суддя Лейба М.О.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >