Рішення № 21202630, 12.01.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.01.12 р. Справа № 37/242

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Бондар В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області

до Відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Костянтинівка, Донецька область

про: стягнення за договором оренди №3022/2006 від 25.12.2006р. неустойки у розмірі 956,72грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_2 (за довіреністю №96 від 01.08.2011р.);

від відповідача: не зявився;

СУТЬ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк (далі Відповідач) про стягнення за договором оренди №3022/2006 від 25.12.2006р. неустойки у розмірі 956,72грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на невиконання Відповідачем зобов'язання з повернення майна через припинення договору №3055/2006 від 25.12.2006р., у звязку з чим нараховує до стягнення неустойку за неправомірне користування предметом оренди.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору оренди №3055/2006 від 25.12.2006р., акту приймання-передачі від 25.12.2006р., додаткової угоди до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 25.12.2006р. №3055/2006 від 28.04.2007р., заяви про припинення дії договору оренди, листа від 14.09.11р. №20-06-03-09240, рішення господарського суду Донецької області від 07.06.2011р. по справі №40/99пд, правоустановчих документів Регіонального відділення фонду державного майна України по Донецькій області,

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 17, 26, 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 526, 611, 782, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230, 232, ч.4 ст. 284, ст. 287 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 41, 12, 13, 15, 35, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.

18.10.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчену копію наказу Господарського суду Донецької області від 21.06.2011р. по справі №40/99пд (який свідчить про те, що рішення від 07.06.2011р. №40/99пд набрало законної сили 21.06.2011р.)

У звязку з перебуванням судді Попкова Д.О. на лікарняному, справу №37/242 передано на повторний автоматичний розподіл, за результатами якого для розгляду вищевказаної справи призначено суддю Риженко Т.М.

Представник Позивача у судове засідання 12.01.2012р. зявився, підтримав позовні вимоги.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, своїм правом на захист не скористався.

Вся кореспонденція направлялася Відповідачу за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців а саме: АДРЕСА_1

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обовязку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

25 грудня 2009р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (далі - орендодавець) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (далі - орендар) було укладений договір №3055/2006, відповідно п.1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне майно(далі Майно) вбудоване нежитлове приміщення площею 33,6 кв.м., яке розрашоване за адресою: м.Костянтинівка, пр. Ломоносова, 132а, та знаходиться на балансі Костянтинівського державного хімічного заводу (далі Балансоутримувач). Вартість майна визначена з незалежною оцінкою станом на 30.06.2006р. у сумі 5397,38 (пять тисяч триста девяносто сім) грн. 38 коп. Майно передається в оренду з метою реалізації непродовольчих товарів.

У розділі 2 договору сторони дійшли згоди, щодо умов передачі орендованого майна Орендарю:

- Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та акта приймання передачі Майна (п.2.1 Договору);

- передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це Майно. Власником Майна залишається держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди (п.2.2 Договору);

- у разі припиненні даного Договору майно повертається Орендарем Балансоутримувачу. Орендар повертає Майно Балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна Орендарю даним Договором. Майно вважається поверненим Орендарем з моменту підписання сторонами, зазначеними в п. 2.4 даного договору, акта приймання-передачі (п.2.4 Договору);

Розділом 5 договору встановлений перелік обовязків орендаря, серед яких у разі припинення або розірвання Договору повернути Балансоутримувачу, орендоване Майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодування Балансоутримувачу збитків в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого Майна з вини Орендаря (п.5.12 Договору);

На виконання умов договору майно було передано в оренду Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1, про що було складено відповідний акт приймання-передавання.

Заявою від 31.12.2010р. №20-06-03-14566 Регіональне відділення повідомило ФОП ОСОБА_1 про те, що 04.12.2010р. закінчився строк дії договору оренди №3055/2006 від 25.12.2006р., та вимагало повернути майно із оренди, про що свідчить поштове повідомлення на відправку листа від 31.12.2010р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 07.06.2011р. по справі №40/99пд встановлено факт припинення договору оренди у звязку із закінченням строку його дії та задоволені позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області про зобовязання Відповідача повернути орендоване майно балансоутримувачу за актом приймання передачі.

Як зазначає позивач, вищевказане рішення суду набуло чинності., проте залишилось невиконаним.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що сутність спору по справі №37/242 полягає у притягненні орендаря до відповідальності за невиконання зобов'язання з повернення орендованого майна після усунення правової підстави для законного користування ним. Правові відносини, що склались між сторонами, підпадають під правове регулювання §§1, 4 Глави58 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі ГК України), ст.ст.525,526 ЦК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України та у разі припинення договору найму (оренди) наймач зобовязаний повернути наймодавцю річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як зазначалось вище, договір оренди №3055/2006 від 25.12.2006р. відповідно до вимог закону та умов договору оренди припинив свою дію з 05.12.2010р., про що було повідомлено Відповідача.

Проте, в порушення приписів вищевказаних норм, наразі орендоване майно орендарем не повернуто. Доводи позивача в цій частині відповідачем не спростовані, доказів протилежного під час судового розгляду справи №37/242 сторонами не надано.

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 ст.785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

З урахуванням зазначеної норми позивачем заявлено до стягнення неустойку за період з червня 2011р. по серпень 2011р. на суму 956,72грн.

Листом від 14.09.2011р. №20-06-03-09240 Позивач повідомив Відповідача про нарахування йому неустойки та про необхідність погасити її перед державним бюджетом.

Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку про правомірність нарахування неустойки за невиконання відповідачем обовязку з повернення предмету оренди за період з червня 2011р. по серпень 2011р. на суму 956,72грн., відтак вимоги щодо її стягнення з відповідача є такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Костянтинівка, Донецька область про стягнення за договором оренди №3022/2006 від 25.12.2006р. неустойки у розмірі 956,72грн. задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 85113, Ідент. номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету (р/р 31115094700058, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22080300, отримувач УДК у м.Артемівську ГУДКУ у Донецькій області, ЄДРПОУ 34686516) неустойку у розмірі 956,72грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 85113, Ідент. номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету (р/р 31115094700058, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22080300, отримувач УДК у м.Артемівську ГУДКУ у Донецькій області, ЄДРПОУ 34686516) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 102,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засідання 12.01.12р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

Повний текст рішення складено та підписано 16.01.12р.