Рішення № 21202419, 12.01.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.01.12 р. Справа № 24/276

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.,

При секретарі Д'яковій Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго”, м.Горлівка

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк

про: стягнення 3593,07 грн.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 за довір. № 272-12”Д” від 28.12.2011 р.

від відповідача: не зявились

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Донецькобленерго» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 3593,07 грн. боргу за договором на користування електричною енергією №2538 від 11.11.1998р., з яких 1045,21 грн. заборгованість за перевищення договірних величин споживання, 2255,60 грн. боргу за спожиту протягом листопада 2010р. - березня 2011р. активну електричну енергію, 32,94 грн. - 3% річних, 89,19 грн. інфляційні та пені - 170,13 грн.

Нормативно свої вимоги обґрунтовує ст.ст. 26, 27 Закону України „Про електроенергетику”, ст.ст. 174, 193, 231-232 Господарського кодексу України, ст.ст. 258, 625 Цивільного кодексу України.

На підтвердження позовних вимог позивач надав договір на користування електричною енергією №2538 від 11.11.1998р. з додатками, акти прийому-передачі електроенергії, рахунки, банківську виписку, розрахунок позовних вимог та статутні документи.

Відповідач в жодне судове засідання не зявився, письмового відзиву по суті спору не надав. Враховуючи, що ухвали суду від 03.11.2011р., від 05.12.2011р., від 22.12.2011р., від 27.12.2011р. направлені відповідачу за адресою, зазначеною у позові та Спеціальному витягу з ЄДРПОУ, відповідач вважається повідомленим належним чином, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно ст..75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріалами справи, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив.

До приведення статутних документів у відповідність до Закону України „Про акціонерні товариства” позивач мав назву Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго”, про що також свідчать відповідні правовстановлюючі документи підприємства, які судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

11.11.2008р. між Відкритим акціонерним товариством «Донецькобленерго» (постачальник) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (споживач) укладено договір на користування електричною енергією №2538 (а.с.12), за умовами якого постачальник зобовязався поставляти споживачу, а споживач оплачувати використану електричну енергію та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору. Під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією.

Згідно з пунктом 5 договору, споживач зобов'язався дотримуватися режиму споживання електричної енергії. У випадку споживання електроенергії понад кількість, обумовлену цим договором на відповідний період (місяць, квартал), споживач оплачує електропостачальній організації вартість електроенергії, витраченої понад обумовлений обсяг, згідно чинного законодавства (п.5.1 договору).

Пунктом 7 додатку №5 «Порядок розрахунків» до договору сторони встановили, що остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного на підставі показів розрахункових засобів обліку з урахуванням сум, що надійшли від споживача. Цей рахунок має бути оплачений споживачем у терміни, що не перевищують 5 операційних днів від дня отримання рахунку, якщо споживач здійснює оплату самостійно та 10 банківських днів, якщо споживач здійснює оплату через свою головну контору. У разі неявки споживача для отримання рахунку постачальник направляє рахунок споживачу рекомендованим листом на адресу (юридичну або поштову), що вказана в договорі. У такому разі рахунок вважається отриманим споживачем з дня його відправлення.

Пунктом 8 додатку №5 „Порядок розрахунків” до договору сторони визначили, що у разі несвоєчасних розрахунків за договором постачальник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі на день оплати: пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення платежу від суми боргу; 3% річних з простроченої суми; сума грошового зобовязання повинна бути сплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Нарахування за понаддоговірне споживання електричної енергії та електричної потужності відображуються в окремому рахунку, термін сплати якого визначається вимогами п.7 цього додатку (п.9 Додатку №5 „Порядок розрахунків” до Договору).

Пунктом 16 договору сторони встановили строк дії договору 31.12.2003р., набирає чинності з дня його підписання і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією зі сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

Сторонами також узгоджено договірні величини споживання електричної енергії на 2011 рік - всього 79 тис кВт/год., а саме, з січня по грудень по 2,000 тис.кВт/год щомісячно.

Договір на користування електричною енергією №2538 від 11.11.1998р. разом з додатками підписаний обома сторонами без розбіжностей.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобовязання за договором по поставці електроенергії виконав, про що свідчать наявні у справі акти прийому-передачі електроенергії за період листопад 2010р., січень березень 2011р., підписані обома сторонами. Також позивач виставляв відповідачу відповідні рахунки на оплату спожитої електроенергії, які отримані особисто відповідачем згідно відміток на цих рахунках.

Матеріали справи також свідчать, що у лютому 2011 р. мало місце перевищення ПП ОСОБА_1 договірних величин споживання електричної енергії. Так, сторонами було погоджено договірні величини у тому числі на лютий 2011р. на рівні 2,000 тис.кВт/год, а згідно акту прийому-передачі електроенергії, відповідачем у зазначеному періоді було спожито 3382 кВт/год.

Позивач виставляв відповідачу відповідний рахунок на суму 1045,21 грн. (перевищення договірних величин), який отримано ОСОБА_1 11.02.2011р.

Доказів оплати рахунків матеріали справи не містять.

Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача 3593,07 грн. боргу за договором на користування електричною енергією №2538 від 11.11.1998р., з яких 1045,21 грн. заборгованість за перевищення договірних величин споживання, 2255,60 грн. боргу за спожиту протягом листопада 2010р. - березня 2011р. активну електричну енергію, 32,94 грн. - 3% річних, 89,19 грн. інфляційні та пені - 170,13 грн.

За приписами статті 26 Закону України «Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії) регулюють Правила користування електричною енергією, затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. N 28 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 р. за N 417/1442 (з наступними змінами та доповненнями). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобовязань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обовязкові умови договору відповідно до законодавства. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України. Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обовязковим до виконання.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт надання позивачем послуг з енергопостачання у період листопад 2010р., січень березень 2011р. і отримання цих послуг відповідачем, а також факт порушення відповідачем грошових зобовязань за договором, що останнім не спростовано належними доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення боргу за спожиту електроенергію у сумі 2255,60 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно частини 5 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживачі (крім населення, професійно-технічних учбових закладів та вищих учбових закладів 1 - 4 рівня акредитації державної та комунальної власності) у разі споживання електричної енергії понад договірної величини за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величиною споживання електроенергії.

Відповідно до пп.7 п.8.1 Правил користування електричною енергією, постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на отримання від споживача підвищеної оплати за електричну енергію за обсяг перевищення споживачем договірних величин споживання електричної енергії та величини потужності за розрахунковий період відповідно до актів законодавства та умов договору.

Отже, у випадку перевищення за розрахунковий період договірних величин споживання електричної енергії споживачі сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини електроенергії.

Як встановлено судом, відповідач у лютому 2011р. спожив електроенергії у більшому розмірі, ніж це було передбачено договором, у звязку з чим у відповідача перед позивачем виник обовязок по сплаті вартості перевищення договірних величин споживання електроенергії. Проте, відповідач зобов'язання по сплаті отриманої електричної енергії не виконав і за ним рахується борг за споживання електроенергії понад договірну величину на суму 1045,21 грн.

Враховуючи, що обсяг споживання відповідачем електроенергії понад договірну величину у лютому 2011р. підтверджено матеріалами справи, вартість перевищення договірних величин обрахована позивачем виходячи з різниці від фактично спожитої та договірної величини споживання електроенергії у двократному розмірі (вартості) і такий розрахунок є арифметично вірним, тому господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 1045,21грн. за перевищення договірних величин споживання електроенергії є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Відповідач не надав доказів на спростування такої обставини.

Щодо позовних вимог ПАТ „Донецькобленерго” про стягнення з відповідача пені у сумі 170,13грн., 3% річних у сумі 32,94грн. та інфляційних у сумі 89,19грн., нарахованих за порушення строків оплати рахунків за спожиту електроенергію, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами договору сторони визначили, що остаточний розрахунок споживача за електричну енергію здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії, рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного на підставі показів розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом) з урахуванням сум, що надійшли від споживача. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 банківських днів з дня його отримання. У разі несвоєчасних розрахунків за договором постачальник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі на день оплати: пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення платежу від суми боргу; 3% річних з простроченої суми; сума грошового зобовязання повинна бути сплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Як вбачається, рахунок за спожиту у листопаді 2010р. активну електроенергію на суму 249,87 грн. отримано відповідачем 19.11.2010р.; рахунок за спожиту у січні 2011р. активну електроенергію на суму 1305,32 грн. отриманий відповідачем 18.01.2011р.; рахунок за активну електроенергію за лютий 2011р. на суму 1422,97 грн. отримано відповідачем 11.02.2011р.; рахунок за спожиту у березні 2011р. активну електроенергію на суму 832,63 грн. отримано відповідачем 14.03.2011р.

Докази оплати відповідачем цих рахунків в матеріалах справи відсутні.

Отже, матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем своїх грошових зобовязань за договором, тому позивач обгрунтовано нарахував відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні.

Судом перевірено за допомогою програмного комплексу „Законодавство” наданий позивачем розрахунок сум пені, 3% річних та інфляційних, у звязку з чим суд дійшов висновку, що розрахунок позивача є арифметично вірним та обгрунтованим, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню саме у заявленому позивачем розмірі: пеня у сумі 170,13грн., 3% річних у сумі 32,94грн. та інфляційні у сумі 89,19грн.

Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ПАТ «Донецькобленерго» є обгрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі. Відповідач таких висновків належними доказами не спростував.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго», м.Горлівка, до Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк, про стягнення 3593,07 грн. - задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер фізичної особи-підприємця НОМЕР_1, ІПН НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго” (83601, м.Горлівка, пр.Леніна,11, на п/р зі спеціальним режимом використання відокремленого підрозділу Донецьких електричних мереж № 260383011297 в ДОУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 335106, ЄДРПОУ 00131469) заборгованість за перевищення договірних величин 1045,21 грн., 3% річних у сумі 32,94 грн., інфляційні 89,19 грн. та пеню у сумі 170,13 грн.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер фізичної особи-підприємця НОМЕР_1, ІПН НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” (84600, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, р/р 26001307550283 у філії Центрально-міського відділення АК ПІБ м.Горлівка, МФО 334464) витрати на сплату державного мита у сумі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати накази у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його прийняття (підписання) та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом XII Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Величко Н.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 12.01.2012 р.

Повний текст рішення підписано 13.01.2012 р.