Ухвала суду № 21202213, 26.01.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"26" січня 2012 р. Справа № 5004/76/11 за скаргою селянського (фермерського) господарства "Тех-агро", с. Скобелка Горохівського району

на бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Горохівського районного управління юстиції, м. Горохів (на відмову у закінченні виконавчого провадження)

у справі

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача: селянського (фермерського) господарства "Тех-агро", с. Скобелка Горохівського району

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Цвіт", с. Звиняче Горохівського району

про розірвання договору та стягнення 45024 грн.

Суддя Войціховський В.А.

за участю представників:

від скаржника: Грушковський Ю.О. голова СФГ "Тех-агро", ОСОБА_2 представник (дов. від 01.01.2012р.)

від стягувача: ОСОБА_1 підприємець

в судовому засіданні взяли участь: ОСОБА_3 старший державний виконавець ВДВС Горохівського РУЮ (дор. від 23.01.2012р.)

Суть спору: селянське (фермерське) господарство "Тех-агро" звернулось до господарського суду із скаргою №90 від 29.12.2011р. (том 1 а.с. 80-81) на бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Горохівського районного управління юстиції, вчинену останнім шляхом відмови СФГ "Тех-агро" (оформлену листом відділу Державної виконавчої служби Горохівського районного управління юстиції №1900 від 21.12.2011р.) у задоволенні клопотання від 05.12.2011р. щодо закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення господарського суду від 03.03.2011р. у справі №5004/76/11 (наказ суду від 15.03.2011р. №5004/76/11-1) з підстав фактичного виконання рішення у звязку з частковою сплатою боржником суми боргу та направленням останнім на адресу стягувача заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Ухвалою господарського суду від 05.01.2012р. скаргу СФГ "Тех-агро" було прийнято до розгляду та призначено її розгляд в судовому засіданні на 16.01.2012р.

У звязку з невиконанням скаржником, стягувачем та органом ДВС вимог господарського суду (неподання суду витребуваних документів та ненаправлення в судове засідання повноважних представників) ухвалою господарського суду від 16.01.2012р. розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні представник та голова СФГ "Тех-агро" заявлені у скарзі від 29.12.2011р. вимоги підтримали та просять суд задовольнити останню в повному обємі, визнати незаконною бездіяльність посадових осіб відділу Державної виконавчої служби Горохівського районного управління юстиції щодо відмови боржнику у закінченні виконавчого провадження, а також зобовязати ВДВС Горохівського РУЮ винести постанову про закінчення виконавчого провадження з приводу примусового виконання рішення господарського суду Волинської області від 03.03.2011р. у справі №5004/76/11.

У поясненні від 16.01.2012р. (том 1 а.с. 93-95) та в судовому засіданні підприємець ОСОБА_1 з приводу обставин та вимог, викладених СФГ "Тех-агро" у скарзі від 29.12.2011р., заперечив, засвідчивши при цьому те, що скарга є необґрунтованою та безпідставною, а дії ВДВС Горохівського РУЮ щодо відмови у закінченні виконавчого провадження є такими, що повністю відповідають вимогам чинного законодавства. При цьому стягувач повідомив суд про те, що за наслідками здійснення виконавчих дій боржником було сплачено грошових коштів в загальному розмірі 37000 грн., станом на 26.01.2012р. залишок заборгованості згідно рішення суду у справі №5004/76/11 складає 10795,24 грн. Одночасно з цим стягувачем було засвідчено, що заяву селянського (фермерського) господарства "Тех-агро" про зарахування зустрічних однорідних вимог підприємцем ОСОБА_1 було відхилено на момент здійснення останньої, а також заперечується з приводу її задоволення і на даний час.

Відділ Державної виконавчої служби Горохівського РУЮ у пояснені №126 від 25.01.2012р. (том 1 а.с. 104-105) та представник відділу в судовому засіданні з приводу обставин та вимог, викладених СФГ "Тех-агро" у скарзі від 29.12.2011р., заперечили засвідчивши при цьому те, що стаття 49 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачає такої підстави для закінчення виконавчого провадження як зарахування спірних зустрічних однорідних вимог сторін виконавчого провадження. Згідно п. 8 ст. 49 ЗУ "Про виконавче провадження" фактичне виконання полягає у виконанні рішення в повному обсязі згідно з виконавчим документом, який, в даному випадку, передбачає стягнення з боржника певної суми грошових коштів на користь стягувача.

Дослідивши матеріали скарги, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ: Рішенням господарського суду Волинської області від 03.03.2011р. у справі №5004/76/11 (том 1 а.с. 67-72) постановлено розірвати укладений 15 липня 2009 року між приватним підприємцем ОСОБА_1, с. Переславичі Іваничівського району та селянським (фермерським) господарством "Тех-агро", с. Скобелка Горохівського району договір №1, а також стягнути із селянського (фермерського) господарства "Тех-агро" (Горохівський район, с. Скобелка, код ЄДРПОУ 32630849) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (Іваничівський район, с. Переславичі, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 45024 грн. завданих збитків, 535,24 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита, 236 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та 2000 грн. в повернення витрат по оплаті послуг адвоката (всього 47795,24 грн.)

На виконання зазначеного рішення господарським судом було видано наказ №5004/76/11-1 від 15.03.2011р. (том 1 а.с. 74).

05 травня 2011 року відділом Державної виконавчої служби Горохівського районного управління юстиції (державний виконавець ОСОБА_3) за заявою підприємця ОСОБА_1 від 29.04.2011р. було винесено постанову (том 1 а.с. 109) про відкриття виконавчого провадження (ВП №26213565) з примусового виконання наказу господарського суду Волинської області від 15.03.2011р. №504/76/11-1 та стягнення з СФГ "Тех-агро" на користь підприємця ОСОБА_1 боргу в загальній сумі 47795,24 грн. Цією ж постановою боржнику було надано строк для добровільного виконання рішення суду до 12.05.2011р.

До матеріалів справи представником ВДВС Горохівського РУЮ було долучено копії всіх без виключення матеріалів виконавчого провадження у висвітлення здійснених державним виконавцем в процесі примусового виконання рішення господарського суду Волинської області у справі №5007/76/11 дій та заходів (том 1 а.с. 106-150, том 2 а.с. 1-8).

Матеріалами справи (платіжні документи на часткову оплату том 2 а.с. 9-12) та поясненнями представників сторін і представника відділу ДВС Горохівського РУЮ підтверджується, що за наслідками здійснення виконавчих дій боржником було сплачено стягувачу грошових коштів в загальному розмірі 37000 грн., станом на 26.01.2012р. залишок заборгованості згідно рішення суду у справі №5004/76/11 складає 10795,24 грн.

05 грудня 2011 року боржником селянським (фермерським) господарством "Тех-агро" на адресу відділу ДВС Горохівського районного управління юстиції було направлено заяву (том 1 а.с. 84) про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Зазначеною заявою боржник повідомляв ВДВС Горохівського РУЮ про те, що згідно договору про відступлення права вимоги №1 від 27.01.2010р., укладеного між ТзОВ "Агро Цвіт" та СФГ "Тех-агро", первісний кредитор передав новому кредитору, а останній отримав права кредитора зі всіма правами та обовязками, котрі випливають із правовідносин ТзОВ "Агро Цвіт" із підприємцем ОСОБА_1, що виникли на підставі передачі грошових коштів в сумі 15520 грн. за послуги комбайна згідно видаткового касового ордеру №8 від 27.01.2010р.

При цьому посилаючись на часткове виконання рішення суду у справі №5004/76/11 шляхом сплати грошових коштів, а також направлення підприємцю ОСОБА_1 заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог (згідно договору про відступлення прав вимоги №1 від 27.01.2010р.) боржник засвідчував на наявності усіх підстав для закінчення виконавчого провадження у звязку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Листом за №1900 від 21.12.2011р. (том 1 а.с. 83) відділ Державної виконавчої служби Горохівського районного управління юстиції відмовив СФГ "Тех-агро" у задоволенні заяви останнього від 05.12.2011р. з посиланням при цьому на те, що згідно п. 8 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження у звязку із фактичним виконанням в повному обсязі виконавчого провадження про стягнення із СФГ "Тех-агро" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 47795,24 грн.

Викладені обставини виступили підставою для звернення СФГ "Тех-агро" до господарського суду із скаргою на бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Горохівського районного управління юстиції.

Розглянувши матеріали справи, скарги, матеріали виконавчого провадження, заслухавши пояснення представників сторін та представника ВДВС Горохівського РУЮ, господарський суд, оцінюючи подані докази за своїм переконанням,що ґрунтується на всебічному, повному й обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести те, на що вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про безпідставність викладених у скарзі СФГ "Тех-агро" обставин та необхідність відхилення останньої.

Викладена позиція суду повязана з наступними обставинами:

Відповідно до приписів ст. 45 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обовязкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови приймаються іменем України

Судове рішення, при розгляді справи по суті, містить остаточний висновок суду відносно прав та обовязків сторін, приписує їм певну поведінку на майбутнє.

Згідно частини пятої ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України.

Із змісту ч. 1 ст. 116 ГПК України вбачається, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюється Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ст. 2 ЗУ "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Статтею 17 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобовязаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк предявлення виконавчого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і предявлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 19 Закону "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника. Відповідно до ст. 8 Закону стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Аналіз положень Закону "Про виконавче провадження" дозволяє зробити висновок про те, що боржником є фізична або юридична особа, яка зобовязана за рішенням суду вчинити певні дії (передати майно, сплатити кошти, виконати інші обовязки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.

У відповідності до ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

В той же час у відповідності до ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження зобовязані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обовязкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення. Боржник зобовязаний утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Згідно статті 49 Закону "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;

2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання;

3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обовязків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;

4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі;

6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення;

7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника юридичної особи;

8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;

11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непредявлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону;

14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Стаття 49 Закону встановлює вичерпний перелік підстав для закінчення виконавчого провадження. При цьому зазначеною нормою законодавства не передбачено такої підстави для закриття виконавчого провадження, як зарахування спірних зустрічних однорідних вимог сторін виконавчого провадження, що, в свою чергу, зумовлює відсутність у органів ДВС підстав для вчинення дій щодо закінчення виконавчого провадження з таких обставин.

Виходячи з положень п. 8 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", на котру посилається скаржник як на підставу для закриття виконавчого провадження з мотивів фактичного виконання рішення суду, фактичне виконання полягає у виконанні рішення в повному обємі згідно з виконавчим документом, який, у даному випадку, передбачає стягнення з боржника на користь стягувача певної суми грошових коштів (47795,24 грн.)

При цьому суд вважає, що доводи боржника відносно необхідності самостійного застосування державним виконавцем положень ст. 601 ЦК України із посиланням на п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", є безпідставними, зокрема, з тих підстав, що до повноважень державного виконавця відноситься саме виконання судових рішень, а не вирішення спірних договірних питань, що, згідно із ст. 124 Конституції України, є виключною компетенцією судових органів.

Судом встановлено, що в даному випадку між сторонами виконавчого провадження не досягнуто згоди щодо виконання рішення суду про стягнення коштів шляхом зарахування зустрічних однорідних грошових вимог і дії державного виконавця щодо зарахування спірних зустрічних вимог в рахунок виконання рішення суду по стягненню коштів, якщо б і мали місце, слід було б розцінювати не інакше як перевищення державним виконавцем своїх повноважень.

Виконання судового рішення є невідємною стадією процесу правосуддя. Право на стягнення заборгованості, підтверджене судовим рішенням і наказом господарського суду, повинне бути реалізоване в процесуальних формах, встановлених законодавством про виконавче провадження.

Законом України "Про виконавче провадження" не встановлено заборони здійснювати під час виконавчого провадження залік зустрічних однорідних вимог та припиняти відповідні правовідносини. Разом з тим, відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Можливість зарахування зустрічних вимог передбачає обовязкову наявність цих вимог, тобто їх дійсність. Ці вимоги повинні бути належним чином документально підтверджені та мати очевидний характер. Припинення сторонами зобовязання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови відсутності між сторонами спірних (неврегульованих) питань.

Виходячи з правового аналізу, припинення зобовязання зарахуванням зустрічної вимоги є одностороннім правочином і для нього достатньо заяви однієї сторони. Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи (лист Вищого господарського суду України від 01.07.1996р. №01-8/241 "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів" (з подальшими змінами та доповненнями).

Постановою Вищого господарського суду України від 22.07.2004р. у справі №15-03/186 також визначено, що "за правовою природою припинення зобовязання зарахуванням зустрічної вимоги це одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін, і, якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду".

Припинення зобовязання зарахуванням означає відсутність предмету спору за умови якщо між сторонами не залишилось спірних (неврегульованих) питань; наприклад, якщо позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підстав для висновку про відсутність предмету спору (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 12.03.2009р. №01-08/163).

Судом при розгляді скарги по суті встановлено, що в даному випадку між сторонами виконавчого провадження домовленості щодо виконання рішення суду про стягнення коштів шляхом зарахування зустрічних однорідних грошових вимог не існує.

Фактично взаємозалік за заявою однієї із сторін на стадії виконання рішення суду може здійснюватися лише у разі згоди на це іншої сторони, зокрема, підписання між ними мирової угоди та затвердження її в порядку, визначеному частиною 4 статті 121 Господарського процесуального кодексу України, що в свою чергу дає право державному виконавцю закінчити виконавче провадження винесенням відповідної постанови.

В даному випадку мирову угоду між учасниками виконавчого провадження укладено не було, із заявою про її затвердження сторони до господарського суду не звертались, а тому будь-які підстави для застосування статті 601 Цивільного кодексу України щодо проведення взаємозаліків відсутні.

Відповідно до ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Судом встановлено дотримання скаржником термінів, визначених та наданих останньому чинним законодавством для оскарження дій (бездіяльності) ВДВС Горохівського РУЮ.

Пунктом 8 розяснення президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 28.03.2002 №04-5/365 (із наступними змінами) визначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобовязує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи викладені обставини господарським судом були встановлені недоведеність скаржником належними та допустимими доказами бездіяльності державного виконавця, а також відповідність здійснених державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Горохівського районного управління юстиції заходів, спрямованих на примусове виконання рішення господарського суду Волинської області від 03.03.2011р. у справі №5004/76/11 (виконавчий документ наказ господарського суду від 15.03.2011р. №5004/76/11-1) вимогам, встановленим до останніх чинним законодавством України, зокрема, Законом України "Про виконавче провадження".

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 11, 12, 17, 19, 25, 47, 49 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 45, 86, 87, 116, 1212 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Доводи скарги селянського (фермерського) господарства "Тех-агро" на бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Горохівського районного управління юстиції (на відмову у закінченні виконавчого провадження) при примусовому виконанні рішення господарського суду Волинської області від 03.03.2011р. у справі №5004/76/11 визнати неправомірними.

2. Скаргу селянського (фермерського) господарства "Тех-агро" на бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Горохівського районного управління юстиції (на відмову у закінченні виконавчого провадження) при примусовому виконанні рішення господарського суду Волинської області від 03.03.2011р. у справі №5004/76/11 відхилити.

Суддя В. А. Войціховський