Постанова № 21196322, 24.01.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

24.01.2012

Постанова

Іменем України

23.01.2012 р. справа №23/153

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:

суддівТатенко В.М.

Бойко І.А., Марченко О.А.

За участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1. довіреність №30 від 01.01.2012р.

від відповідача:ОСОБА_2. довіреність №б/н від 01.06.2011р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Донбаський збагачувальний комбінат», м. Торез

на рішення

господарського судуДонецької області від20.12.2011 р. у справі№ 23/153 (суддя: В.І.Матюхін),

порушеній за позовом:Державного підприємства «Придніпровська залізниця»

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаський збагачувальний комбінат», м. Торез

простягнення 14525,00 грн. встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбаський збагачувальний комбінат», м. Торез (далі «Позивач») звернулось до господарського суду Донецької області з позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаський збагачувальний комбінат», м. Торез (далі «Відповідач») 14525,00 грн. штрафу за неправильно зазначену у залізничній накладній № 50642073 масу вантажу, за відправкою Пелагіївський Донецької залізниці Бердянськ Придніпровської залізниці, вагон № 66119728.

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.12.2011р. у справі №23/153 позовні вимоги були задоволені у повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить: рішення господарського суду Донецької області від 20.12.2011р. у справі № 23/153 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі або, у разі залишення скарги без задоволення, прийняти нове рішення, в якому зменшити розмір штрафу до 2905,00 грн., посилаючись на те, що судом першої інстанції неповно зясовані та досліджені обставини справи, а також неправильно застосовані норми, як процесуального права, так і матеріального права при застосуванні відповідальності, встановленої підзаконним актом Статутом залізниць України.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, у якому та під час судового засідання просив оскаржуване рішення залишити без зміни, оскільки вважає його законним та обґрунтованим, а мотиви, з яких подано апеляційну скаргу безпідставними, у звязку з чим апеляційну скаргу просив залишити без задоволення.

Відповідач підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, у якому та під час судового засідання просив оскаржуване рішення залишити без зміни, оскільки вважає його законним та обґрунтованим, а мотиви, з яких подано апеляційну скаргу безпідставними, у звязку з чим апеляційну скаргу просив залишити без задоволення.

Відповідач підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Фіксація судового процесу технічними засобами, відповідно до ст.. 81-1 ГПК України, здійснена не була, у звязку зі зверненням сторін з відповідним клопотанням.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду винесено з порушенням норм матеріального права, а апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Господарським судом встановленою, що 11.04.11р. Відповідач (вантажовідправник) на адресу Бердянського морського торговельного порту (вантажоодержувач) у 6-ти напіввагонах, у тому числі №66119728 за залізничною накладною на групу вагонів зі станції Пелагіївської Донецької залізниці на станцію Бердянськ Придніпровської залізниці відвантажило вантаж антрацит (у вологому стані). За накладною вага у вагоні № 66119728: нетто 67 200кг, брутто не зазначено, тари 22 200кг.

При проходженні вантажу через станцію Чаплине Придніпровської залізниці, на підставі ст.. 24 Статуту залізниць України (далі «Статут»), було виявлено, що маса вантажу, зазначена у накладній, не відповідає фактичній масі вантажу.

При контрольному переважуванні вагонів з вантажем на справних 150 тонних вагонних вагах станції Чаплине виявилось: вага брутто 82 600кг, вага тари (з документу) 22 200кг, вага нетто 60 400кг, що менше проти даних залізничної накладної на 6 800кг.

Факт неправильності зазначення маси вантажу підтверджується комерційним актом АА №037006/178 від 15.04.2011р., який підписаний належними особами, зокрема: заступником начальника станції, двома приймальниками потягів. Після переважування вагон був направлений за призначенням за досилочною накладною № 47404243.

За результатами переважування був складаний комерційний акт АА №037006/178 від 15.04.2011р., який підписаний належними особами, зокрема:заст.начальником станції, двома приймальниками потягів. Після переважування вагон був направлений за призначенням за досилочною накладною № 47404243.

При прибутті вагонів на станцію призначення у комерційному акт АА № 037006/178/267 від 15.04.2011р. розділі Є мається відмітка: «При переважуванні вагонів різниці проти даного акту не виявилося».

На підставі ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у залізничній накладній масу вантажу позивачем на відповідача нарахований штраф у сумі 14525,00 грн. із розрахунку: 2905,00 грн. (тариф) х 5.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Як встановлено ч.3 ст. 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно ч.5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність субєктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України (далі «Статут»), накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обовязковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. розділу 4 "Правила оформлення перевізних документів", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084 (далі - Правила № 863/5084 від 24.11.2000 ), а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п. 2.1 та п. 2.2, графи "Маса вантажу, визначена відправником, кг" та "Спосіб визначення маси" заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п. 5 "Правила приймання вантажів до перевезення", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000. за № 861/5082, визначається відправником.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 "Правила оформлення перевізних документів", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 р. за № 863/5084, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.

Згідно п. 28 "Правила приймання вантажів до перевезення", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082, вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), а у даному випадку вагон № 68779479 - є напіввагоном, приймається залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Підставою для покладання на відправника відповідальності, згідно ст. 122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст.129 Статуту.

Статтею 24 Статуту передбачено, що вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.

Згідно з п.5.5 розділу 5 “Правил оформлення перевізних документів”, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 за № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі ст. 122 Статуту залізниць України.

За таких обставин колегія апеляційного господарського суду вважає висновок місцевого суду щодо вимог Позивача про стягнення з Відповідача суми штрафу за неправильне зазначення відомостей у залізничній накладній обґрунтованим.

Втім, апеляційний суд не може погодитись з відмовою суду першої інстанції у задоволенні клопотання Відповідача про зменшення суми штрафу.

Відповідно до статті 551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 ГК України також встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пункт 3 статті 83 ГПК надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відмовляючи у задоволенні клопотання Відповідача про зменшення розміру штрафу суд першої інстанції виходив з того, що:

-розмір штрафу за дане правопорушення визначений Кабінетом Міністрів України і підстав вважати його надмірно великим у суду не має;

-відповідач не довів винятковість випадку;

-ст.122 Статуту не повязує стягнення штрафу з наявністю (відсутністю) наслідків у перевізника від неправильності відомостей, зазначених у накладній, чи з наявністю вини вантажоодержувача;

-вірно зазначати у перевізних документах масу вантажу є обовязком вантажовідправника, який передбачений нормативними актами, а не зобовязанням у розумінні ст.173 Господарського кодексу України і глави 47 Цивільного кодексу України.

Проте:

-Статут, як акт Кабінету Міністрів України, є складовою частиною інших норм цивільного та господарського законодавства. Відтак не має по відношенню до Цивільного та Господарського кодексів привілейованого статусу;

-про «…винятковість випадку…»йдеться лише у нормі процесуального права, яка також не має привілейованого статусу у порявнінні з нормами матеріального права. До того ж п 3 статті 83 ГПК України не містить приписів, що наявність чи відсутність винятковості має доводити Відповідач.

-

Відтак, висновок місцевого суду про не можливість зменшення суми штрафу, визначеного ст.ст. 118, 122 Статут на думку апеляційного суду є помилковим. Таким чином, зважаючи на те, що порушення з боку Відповідача не завдало збитків Позивачу (іншого Позивачем суду не доведено), враховуючи приписи ст.. 551 ЦК України, ч. 2 ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає за можливе зменшити розмір штрафу за зазначене порушення на 50% та стягнути з Відповідача на користь Позивача штраф у сумі 7262,5 грн.

Відповідно до ст..49 ГПК України державне мито при зверненні з позовною заявою по справі, судовий збір за подання апеляційної скарги слід віднести на відповідача, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

З огляду на вищевикладене, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаський збагачувальний комбінат», м. Торез задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 20.12.2011 року по справі № 23/153 змінити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Донбаський збагачувальний комбінат” (код ЄДРПОУ 32131749) на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця»(код ЄДРПОУ 01073828) 7262,5 грн. штрафу за неправильно зазначену масу вантажу, 145,25 грн. на відшкодування витратпооплаті державного мита, 118,00 грн. - відшкодування оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Доручити господарському суду Донецької області видати наказ про примусове виконання Постанови Донецького апеляційного господарського суду від 23.01.2012р. у справі № 23/153, оформивши його у відповідності до приписів ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Головуючий суддя:В.М. Татенко

Судді:І.А. Бойко

О.А. Марченко надруковано примірників: 1 позивачу; 1 відповідачу, 1 до справи; 1 ГСДО; 1 ДАГС