Рішення № 21195981, 19.01.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2012 року справа № 5020-1984/2011 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом прокурора Гагарінського району міста Севастополя

(вул. Корчагіна, 16, м. Севастополь, 99014)

в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Воскресенье»

(вул. П.Корчагіна, 40, м. Севастополь, 99059)

про стягнення 82975,76 грн.,

за участю представників:

прокурор Шульга А.М., посвідчення №574 від 18.11.2008;

позивача ОСОБА_1, довіреність б/н від 06.01.2012;

відповідача ОСОБА_2, довіреність б/н від 17.01.2012;

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Гагарінського району міста Севастополя звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Воскресенье»про стягнення 82975,76 грн.

Позов обґрунтований неналежним виконанням з боку відповідача умов договору оренди нерухомого майна №135-07 від 01.11.2007 в частині своєчасного внесення орендної плати. Прокурор зазначає, що у відповідача за період з березня 2011 року по жовтень 2011 року утворилася заборгованість по орендній платі у сумі 12255,02 грн., на яку нараховані пеня у розмірі 537,28 грн., 30% річних у розмірі 1027,10 грн. та застосований штраф у розмірі 69156,36 грн.

Ухвалою від 23.12.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Ухвалою від 19.01.2012 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Воскресенье» заборгованості по орендній платі в розмірі 12255,02 грн., пені в розмірі 537,28 грн. та 30% річних в розмірі 1027,10 грн., провадження у справі припинено в порядку пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір про стягнення вказаних сум врегульовано сторонами шляхом оплати зазначеної заборгованості, предмет спору відсутній.

Прокурор в судовому засіданні просив позовні вимоги в частині стягнення штрафу у сумі 69156,36 грн. задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача підтримав думку прокурора, просить стягнути штраф, нарахований за прострочення внесення орендної плати у сумі 69156,36 грн.

Відповідач в судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що в процесі розгляду справи погасив заборгованість по орендній платі, пені та 30% річних в повному обсязі, просить суд зменшити розмір штрафу до 69,00 грн., мотивуючи тим, що збитки, повязані зі сплатою орендної плати, відсутні.

Прокурору, представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 29 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Статтею 361 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до частини другої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що державні інтереси є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з преамбулою Закону України «Про оренду державного та комунального майна»цей закон покликаний забезпечити підвищення ефективності використання державного та комунального майна шляхом передачі його в оренду фізичним та юридичним особам.

Відповідно до положень частини другої статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»державну політику у сфері оренди щодо майна, яке перебуває в комунальній власності, здійснюють органи місцевого самоврядування.

Недотримання фізичними або юридичними особами положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна»завдає шкоди економічним інтересам держави по розпорядженню державною власністю, не дає можливості у повному обсязі реалізувати завдання у сфері орендних відносин, порушує основи державної політики у сфері ефективного використання комунальною власністю.

Пунктом 2 Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради встановлено, що Фонд є виконавчим органом Севастопольської міської Ради по управлінню майном, яке є комунальною власністю територіальної громади міста Севастополя.

16.10.2009 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Воскресенье»(Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна №135-07 (далі Договір), відповідно до умов якого, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду майно: вбудовані нежитлові приміщення на першому поверсі пятиповерхового будинку, загальною площею 85,20 кв.м, розташоване за адресою: м.Севастополь, вул. Павла Корчагіна, 40, яке знаходиться на балансі РЕП-9 (далі обєкт оренди). Обєкт оренди буде використовуватися для розміщення офісу виробничого комерційного підприємства. Згідно з пунктами 3.1. 3.3. Договору розмір орендної плати визначений на підставі рішення конкурсної комісії з оренди комунального майна. З 01.10.2009 орендна плата складає 1921,01 грн. за місяць оренди і перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця. Раніше нарахована орендна плата з 01.11.2007 складала 1380,00 грн. (без ПДВ) за перший місяць оренди і перераховувалась Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця. Розмір орендної плати за період з 01.10.2009 по 31.12.2009 визначається у відповідності з Рішенням Севастопольської міської ради за № 7273 від 14.07.2009 і складає 1344,70 грн. З 01.01.2010 Орендар оплачує орендну плату, визначену абз. 1 п.3.2 даного Договору, котра коригується на індекс інфляції за увесь період. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць. Пунктом 4.4.3. Договору встановлено, що Орендар зобовязується своєчасно вносити Орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, повязані з використанням обєкта оренди, у тому числі оплату комунальних та експлуатаційних послуг.

Строк дії Договору встановлений до 10.10.2012 (пункт 7.1 Договору).

Договір посвідчений нотаріально, вчинена державна реєстрація правочину (а.с. 13- 15).

16.10.2009 між сторонами підписаний акт прийому-передачі орендованого майна (а.с.18). Додатковим договором від 09.04.2010 до договору оренди нерухомого майна №135-07 сторони доповнили розділ № «орендна плата»пунктом наступного змісту: «п.3.9. Розмір орендної плати за період 26.02.2010 по 01.08.2010 визначається у відповідності з рішенням Севастопольської міської Ради за № 7273 від 14.07.2009, за №8526 від 15.12.2009, складає 1408,98 грн. за місяць і перераховується Орендарем Орендодавцю в строки, встановлені Договором оренди».

Додатковий договір посвідчений нотаріально, вчинена державна реєстрація правочину (а.с. 20).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що одна особа (наймодавець) передає або зобовязується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Статтями 10, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обовязок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Відповідач в процесі розгляду справи погасив заборгованість по орендній платі, пені та 30% річних у повному обсязі. Оскільки відповідач погасив заборгованість по орендній платі, пені, 30% річних вже після звернення позивача до суду з даним позовом, прокурор просить стягнути з відповідача штраф за несвоєчасне внесення орендної плати в розмірі 69156,36 грн.

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Так, пунктом 8.7 Договору сторони встановили, що у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватися більше 60 календарних днів, Орендар сплачує на користь Орендодавця понад збитків штраф в сумі, що дорівнює трикратному розміру річної орендної плати за договором.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

У пункті 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26.12.2011 №18, передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом. Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи те, що відповідачем в процесі розгляду справи була погашена основна заборгованість, пеня та 30% річних в повному обсязі, а також беручи до уваги той факт, що розмір штрафу, заявлений позивачем, значно перевищує розмір основної заборгованості відповідача, суд вважає можливим зменшити розмір штрафу до розміру заборгованості з орендної плати, яка існувала на день звернення позивача до суду з даним позовом, та складала 12255,02 грн.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки (абзац 4 пункту 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26.12.2011 №18).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме, в частині стягнення штрафу в розмірі 12255,02 грн.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправомірної поведінки відповідача, а прокурор звільнений від сплати судового збору у встановленому порядку, витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача в доход державного бюджету відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 43, 49, 8285, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Воскресенье»(вул. П.Корчагіна, 40, м. Севастополь, 99059, код ЄДРПОУ 23666144, р/р 26003301782 в СФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324195) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, 5, м.Севастополь, 99011, р/р 33213870700001 Державний бюджет міста Севастополя, ЄДРПОУ 38022717, МФО 824509, ГУДКСУ у місті Севастополі) штраф у розмірі 12255,02 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Воскресенье»(вул. П.Корчагіна, 40, м. Севастополь, 99059, код ЄДРПОУ 23666144, р/р 26003301782 в СФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324195) в дохід Державного бюджету міста Севастополя (р/р 31210206700001 у Головному управлінні Державного казначейства України у м. Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 23895637, за кодом класифікації доходів бюджету 22030001) 1411,50 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.О.Єфременко

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 24.01.2012