Рішення № 21195763, 19.01.2012, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" січня 2012 р.Справа № 5013/2450/11 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коротченко Л.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 5013/2450/11

за позовом: закритого акціонерного товариства "Торговий дім "Люксембурзький", м. Одеса

до відповідача: приватного підприємства "Колега", м. Олександрія Кіровоградської області

про стягнення 35 030,50 грн.

Представники :

від позивача - ОСОБА_1 довіреність б/н від 03.01.12 р.;

від відповідача - участі не брали.

Закрите акціонерне товариство "Торговий дім "Люксембурзький" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з приватного підприємства "Колега" на користь позивача основної суми боргу в розмірі 34 464,56 грн., пені в розмірі 2 034,35 грн., суми інфляційних в розмірі 137,85 грн. та 3% річних в розмірі 393,74 грн.

10.01.12 р. на адресу господарського суду надійшла заява № 2/1 від 05.01.12 р., згідно якої позивач, у зв'язку з частковою сплатою відповідачем заборгованості в сумі 2000,00 грн., просить зменшити суму позовних вимог в частині стягнення основного боргу та стягнути з приватного підприємства "Колега" на користь позивача суму основного боргу в розмірі 32 464,56 грн., пеню у розмірі 2 034,35 грн., інфляційні втрати в розмірі 137,85 грн. та 3% річних в сумі 393,74 грн. (а.с. 43).

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що зменшення розміру позовних вимог відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України належить до процесуальних прав позивача, а також те, що вказані дії позивача не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, господарський суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та розглядає вимоги позивача в редакції заяви, що надійшла до суду 10.01.12 р. (а.с. 69-70).

Представник відповідача в судовому засіданні 19.01.12 р. участі не брав, однак приватне підприємство "Колега" належним чином повідомлене про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення 19.12.11 р. відповідачу ухвали суду про порушення провадження у справі від 14.12.11 р. (а.с. 41).

Разом з цим, 16.01.12 р. господарським судом отримано клопотання відповідача про відкладення розгляду даної справи на інший час та дату, мотивоване неможливістю явки повноважного представника, у зв'язку із знаходженням останнього у щорічній основній відпустці з 16.01.2 р. по 08.02.12 р. (а.с. 51).

Разом з клопотанням про відкладення розгляду справи відповідачем на адресу господарського суду направлено письмовий відзив на позовну заяву № 26 від 13.01.12 р., відповідно до якого приватне підприємство "Колега" вимоги позивача не визнає в повному обсязі з наступних підстав:

- відповідно до п. 3.9. договору поставки (з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей), відповідач має право повернути нереалізований товар, а позивач прийняти такий товар та провести коригування вартісних та кількісних показників; виходячи з положень п. 6.9. договору поставки, договір може бути розірваний достроково по ініціативі однієї із сторін, яка зобов'язана попередити про це письмово іншу сторону за 30 днів; на виконання вказаної умови договору, 21.06.11 р. та 30.06.11 р. на адресу позивача відповідачем направлено повідомлення про розірвання договору, на які позивач жодним чином не відреагував;

- позивач не надав до суду документи, що підтверджують погашення заборгованості відповідача перед позивачем.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, господарський суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Ухвалою господарського суду від 14.12.11 р. про порушення провадження у справі явка представника відповідача обов'язковою не визнавалась. Крім того, вказаною ухвалою до відома сторін доведено, що їх неявка в судове засідання не тягне за собою відкладення розгляду справи та не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідно до положень ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, брати участь в господарських засіданнях є правом сторони, а не її обов'язком.

До того, ж вказаною правовою нормою встановлений обов'язок сторони у господарському спорі добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до змісту інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.10 р. № 01-08/140, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Слід також зазначити, що нормами Господарського процесуального кодексу України сторони не обмежені в кількості представників, уповноважених на представлення інтересів особи у господарському суді.

У разі неможливості явки одного представника у судове засідання, на що вказує в клопотанні відповідач, останній не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь в судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п"ятою ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами; неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах, причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Враховуючи те, що ухвала господарського суду про порушення провадження у справі від 14.12.11 р. згідно відповідного поштового повідомлення отримана відповідачем 19.12.11 р.(а.с. 41), а отже заздалегідь, оскільки судове засіданні призначено на 19.01.12 р., відповідач належним йому правом на забезпечення участі представника в судовому засіданні не скористався.

Зважаючи на фактичні обставини справи, враховуючи подання відповідачем письмового відзиву на позов, а також надані в судовому засіданні 19.01.12 р. представником позивача додаткові докази у справі, господарський суд вважає, що неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає вирішенню даного спору по суті.

Розглянувши наявні матеріали справи, подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

18.02.11 р. між закритим акціонерним товариством "Торговий дім "Люксембурзький" (далі - Продавець) та приватним підприємством "Колега" (далі - Дистриб'ютор) укладено договір поставки № 36 (далі - Договір, а.с. 10-11).

Відповідно до умов Договору, Продавець зобов'язується передати Дистриб'ютору продукцію - кондитерські вироби (в подальшому - товар) у повному асортименті, партіями, згідно попередньо погодженої з Продавцем письмової заявки Дистриб'ютора (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 1.2. Договору, Дистриб'ютор зобов'язується приймати товар від Продавця партіями згідно своїх заявок по товарно-транспортних накладних (в подальшому-накладних) для реалізації цього товару через свою мережу оптової, дрібнооптової і роздрібної торгівлі, гарантуючи Продавцю своєчасну оплату за товар на умовах цього Договору, незалежно від результатів своєї господарської діяльності.

Реалізацію прийнятого від продавця товару Дистриб'ютор здійснює в м. Кіровоград і Кіровоградській області на правах дистриб'ютора від свого імені, за свій рахунок і проводить свою господарську діяльність самостійно, без участі Продавця.

Відомості про товар, його кількість та якість, тару, а також умови поставки та порядок передачі, приймання погоджені сторонами у розділах 2, 3 Договору.

Розділ 4 Договору визначає ціну, порядок розрахунків та суму Договору.

Так, згідно п. 4.1. Договору, ціна, за якою постачається товар за даною угодою є договірною, справедливою ринковою ціною, визначеною без якого-небудь примусу і встановлюється в накладних, які є невід'ємною частиною Договору. Ціна товару повідомляється Дистриб'ютору Продавцем при прийняті від нього заявки та вказується в накладній на товар. Накладна, виписана на передачу Дистриб'ютору партії товару, є підтвердженням домовленості сторін про ціну.

Пунктом 4.3. Договору визначено, що ціна і вартість товару встановлюється в українських гривнях. Орієнтована загальна сума Договору складає 2 520 000,00 грн., в тому числі ПДВ. Фактична сума Договору визначається підсумком вартості фактично переданого Дистриб'ютору товару в межах терміну чинності цього Договору.

Розрахунки за кожну партію товару Дистриб'ютор здійснює безпосередньо з Продавцем на умовах відстрочки платежу не більше 30 календарних днів. За результатами співпраці сторони можуть узгодити інші умови оплати шляхом підписання додаткової угоди та надання завірених копій документів про наявність матеріальних та інших активів Дистриб'ютора на суму не менше ніж суми наданого товарного кредиту. Днем отримання товару вважається дата підписання представником Дистриб'ютора накладної Продавця про отримання цього товару, а у разі відсутності на накладній дати отримання товару, з моменту виписування Продавцем цієї накладної. У платіжному дорученні Дистриб'ютор повинен вказати номер цього Договору і номер накладної, по якій він здійснює оплату за товар. При відсутності такого посилання Продавець зараховує платежі, що поступають за Договором, починаючи з найдавніших поставок (п. 4.4. Договору).

Цей Договір вступає в силу з 25.02.11 р., є чинним: в частині поставки товару до 25.02.12 р., в частині розрахунків - до проведення Дистриб'ютором повних розрахунків з Продавцем за отриманий товар. Закінчення терміну чинності Договору не звільняє сторони від відповідальності за допущені ними порушення договірних зобов'язань, які мали місце в період чинності цього Договору (п. 6.9. Договору).

Договір підписаний повноважними представниками Продавця та Дистриб'ютора, скріплений круглими печатками сторін.

Згідно Додатку № 1 до Договору (а.с. 60) сторони домовились, що товарно-транспортні накладні підписуються матеріально відповідальною особою, відповідно наказів і розпоряджень Дистриб'ютора. Контроль за правом підпису і її відповідним завіренням печатками і штампами здійснює винятково Дистриб'ютор (п. 1 Додатку № 1 до Договору).

У пункті 2 Додатку № 1 до Договору Дистриб'ютором наведено відбиток штампу, яким матеріально відповідальні особи Дистриб'ютора завіряють свій підпис на товарно-транспортних накладних про одержання продукції і матеріальних цінностей.

Дистриб'ютор зобов'язується письмово повідомляти Продавця про зміни печаток і штампів (з їхніми зразками відбитків) одночасно з ТТН, завіреними ними. Зазначений Додаток є невід'ємною частиною Договору (п.п. 3, 4 Додатку № 1 до Договору).

Шляхом підписання Додатків № 2 та № 3 до Договору сторонами погоджено відповідно цінову політику та формування знижки у відповідності до п.п. 3.1., 6.3. Договору (а.с. 61-63).

У протоколі узгодження розбіжностей від 18.02.11 р. сторонами викладено в узгодженій редакції п.п. 2.3., 3.9. та 6.8. Договору. Інші положення Договору приймаються сторонами в редакції Продавця (а.с. 64).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, правовідносини за якими регулюються параграфом 3 Глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до приписів ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: товарно-транспортної накладної № 8545 від 16.05.11 р. на суму 13 514,29 грн. та № 8546 від 16.05.11 р. на суму 20 950,37 грн., позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу товар на загальну суму 34 464,66 грн. (а.с. 12-15).

Відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, за отриманий товар не розрахувався.

Оскільки заборгованість в сумі 34 464,66 грн. відповідачем сплачено не було, позивач з метою захисту порушених прав та інтересів звернувся до суду з даним позовом.

Однак, після звернення позивача до суду з даним позовом, відповідачем 14.12.11 р. частково погашено суму основної заборгованості в розмірі 2 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача від 26.12.11 р. (а.с. 46).

Вказану обставину позивачем враховано та подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій Продавець зменшив суму основного боргу Дистриб'ютора на суму часткової сплати в розмірі 2 000,00 грн.

Таким чином, сума основної заборгованості відповідача складає 32 464,56 грн. (34 464,66 грн. - 2 000,00 грн. = 32 464,66 грн. ).

Зважаючи на те, що у позовній заяві сума основного боргу дорівнює 34 464,56 грн., господарський суд розглядає вимогу в редакції позивача.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості за отриманий товар в розмірі 32 464,56 грн., а тому вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 2 034,35 грн. пені, 137,85 грн. інфляційні втрати та 393,74 грн. 3 % річних.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.2. Договору за порушення терміну сплати за товар (на умовах товарного кредиту), Дистриб'ютор зобов'язаний сплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої в оплаті суми за кожен день прострочення платежу.

Сплата пені не звільняє Дистриб'ютора від виконання зобов'язань по розрахунках за товар і не позбавляє Продавця права вимагати відшкодування Дистриб'ютором завданих збитків.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

Оскільки розрахунок пені в сумі 2 034,35 грн., інфляційних втрат в сумі 137,85 грн. та 393,74 грн. в сумі 3% річних відповідає фактичним обставинам справи (а.с. 5), вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

При цьому, господарський суд не приймає до уваги заперечення відповідача, викладені у письмовому відзиві на позов, з огляду на наступне.

Так, обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач вказує на те, що відповідно до п. 3.9. договору поставки (з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей), відповідач має право повернути нереалізований товар, а позивач прийняти такий товар та провести коригування вартісних та кількісних показників; виходячи з положень п. 6.9. договору поставки, договір може бути розірваний достроково по ініціативі однієї із сторін, яка зобов'язана попередити про це письмово іншу сторону за 30 днів; на виконання вказаної умови договору, 21.06.11 р. та 30.06.11 р. на адресу позивача відповідачем направлено повідомлення про розірвання договору, на які позивач жодним чином не відреагував.

Крім того, відповідач наголосив на те, позивач не надав до суду документи, що підтверджують погашення заборгованості відповідача перед позивачем, а також протокол узгодження розбіжностей, без якого Договір є не дійсним.

На наведене вище, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до абзацу 3 п. 6.9. Договору, Договір може бути розірваний достроково за письмовою згодою сторін, за рішенням суду, у встановленому законодавством порядку, а також по ініціативі однієї із сторін, яка зобов'язана попередити про це письмово іншу сторону за 30 днів: при відсутності заборгованості між сторонами після перебігу вказаного часу Договір вважається розірваним; у всіх випадках Договір є чинним до повних взаєморозрахунків між сторонами.

По-перше, відповідачем в порушення вимог ст.ст. 33-34 ГПК України, не надано суду докази, на підтвердження того, що останній звертався до позивача 21 та 30 червня 2011 р. з листами про розірвання Договору. Позивач даний факт в судовому засіданні заперечив.

По-друге, як би і звертався, то все одно безпідставним є посилання відповідача на п. 6.9 Договору, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, починаючи з липня 2011 року за відповідачем рахувалась заборгованість, що виключає можливість розірвання Договору, зокрема за ініціативою відповідача. У зв'язку з чим, твердження відповідача про розірвання договору є безпідставним та необґрунтованим.

Господарським судом долучено до матеріалів справи копію підписаного та скріпленого печатками підприємств протоколу узгодження розбіжностей між сторонами від 18.02.11 р., що є невід'ємною частиною Договору. Однак, зміст зазначеного протоколу ніяким чином не впливає на вирішення даного спору по суті.

Крім того, в порушення вимог ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження свого твердження про часткову сплату заборгованості перед позивачем за поставлений останнім товар.

Натомість, у судовому засіданні представник позивача підтвердив, що крім часткової сплати заборгованості 14.12.11 р. в розмірі 2 000,00 грн. відповідно до банківської виписки від 26.12.11 р., на день розгляду даної справи, інших оплат відповідачем здійснено не було.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33-34, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Колега" (238005, м. Олександрія, вул. Героїв Сталінграда, б. 20, код 20643651, р/р 26004301338096 у філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Кіровоград", МФО 323301) на користь закритого акціонерного товариства "Торговий дім "Люксембурзький" (65007, м. Одеса, 3-й Водопровідний провулок б. 9, код 32833932, п/р 2600401639293 в відділенні "Укрексімбанку" м. Одеси, МФО 328618) заборгованість в сумі 35 030,50 грн., з них: 32 464,56 грн. - основний борг; 2 034,35 грн. - пеня; 137,85 грн. - інфляційні втрати; 393,74 грн. - 3 % річних, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1 411,50 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.

Суддя Л.С. Коротченко

Повне рішення складено 24.01.2012 р.