Рішення № 21122860, 30.05.2011, Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 2-218/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.05.2011 року смт.Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Кондус Л.А., при секретарі Горват Н.Є., за участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду сел. Томаківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мирівської сільської ради Томаківського району про поновлення строку для звернення з позовом до суду та про стягнення грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Мирівської сільської ради Томаківського району про поновлення строку для звернення з позовом до суду, як пропущеного з поважних та незалежних від неї причин та про стягнення грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки в сумі 27646,95 грн., мотивуючи наступним.

25 березня 1993 року вона прийнята в Томаківський відділ культури на посаду директора Мирівського сільського будинку культури Томаківського району Дніпропетровської області /наказ № 20 к від 25 березня 1993 року/.

2 січня 2002 року вона була звільнена із займаної посади у відділі культури і туризму Томаківської райдержадміністрації в зв'язку з переводом на роботу до Мирівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області.

В цей же день, тобто 2 січня 2002 року, вона була прийнята на роботу до Мирівської сільської ради на ту ж посаду директором Мирівського будинку культури /розпорядження сільського голови № 59 від 28.12.2001 року/.

На вказаній вище посаді вона працювала до 10 листопада 2010 року, а потім звільнилася за власним бажанням /розпорядження сільського голови № 41 від 10.11.2010 року/.

Таким чином, з 25 березня 1993 року і по 10 листопада 2010 року вона працювала директором Мирівського будинку культури Томаківського району.

На протязі всього вказаного вище періоду часу Мирівський будинок культури знаходився на утриманні органу місцевого самоврядування, і в зв'язку з чим заробітна плата виплачувалась їй за рахунок бюджетних коштів Мирівської сільської ради, що підтверджується відповідними довідками Мирівської сільської ради 15 лютого 2011 року за № 79/02-10 та за № 6.

При звільненні з роботи була нарахована та виплачена компенсація за невикористану щорічну відпустку за останній робочий рік: за період з 10 листопада 2009 року по 11 листопада 2010 року за 28 календарних днів в розмірі 1190 грн. 28коп. Але при звільненні з роботи вона не отримувала компенсації за невикористані щорічні відпустки за період її роботи з 25 березня 1993 року і по 10 листопада 2009 року, тобто нею не було використано 447 календарних днів щорічних відпусток.

Позивач вважає, що при звільненні з роботи відповідач порушив вимоги частини 1 статті 83 КЗпП України та статті 24 Закону України «Про відпустки»згідно з якими, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток.

Посилання на вказані вище правові норми містяться і в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»відповідно до якої грошова компенсація за всі дні невикористаної основної і додаткової щорічної відпустки без обмеження будь-яким строком може бути стягнена тільки при умові звільнення працівника з роботи.

Позивач зазначає, що не отримавши при звільненні з роботи вказаної компенсації, вона 10 листопада 2010 року звернулася з відповідною письмовою заявою до відповідача, в якій просила вирішити питання про виплату належної грошової компенсації за всі невикористані щорічні відпустки. Але до цього часу питання про виплату їй грошової компенсації в позасудовому порядку відповідач не вирішив, і більше того, в порушення вимог Закону України «Про звернення громадян»вона і на час звернення з позовом до суду не отримала навіть письмової відповіді щодо поданої нею заяви. Саме з вини відповідача вона не мала змоги своєчасно подати позовну заяву, яка потребувала попереднього отримання документів, які відповідачем надавались на запит адвоката. Відповідний запит адвоката був отриманий відповідачем 21 грудня 2010 року, а відповідь на нього відповідач направив тільки 15 лютого 2011 року.

За невідомих причин її трудова книжка була утрачена, то вона звернулась до відповідача із заявою про видачу їй дублікату трудової книжки. Дублікат трудової книжки, де є запис про її звільнення, їй було видано відповідачем 28 березня 2011 року, і тільки після цього вона мала змогу звернутись з відповідним позовом до суду.

Позивач спочатку зазначив, що сума грошової компенсації за 447 календарних днів невикористаних щорічних відпусток становить відповідно 27646 грн. 95 коп. /61,85х447=27646,95 грн.

Після чого, в судовому засіданні представник позивача надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині суми грошової компенсації за щорічні невикористані відпустки та в частині відмови від тієї частини позовних вимог, що стосуються поновлення строку для звернення з позовом до суду, мотивуючи наступним. Розмір середньоденної заробітної плати визначався у розмірі 61,85 грн., виходячи із середньої заробітної плати за місяць та фактично відпрацьованих робочих /а не календарних / днів у кожному місяці. Відповідач надав довідку від 24.05.2011 року, з якої вбачається, що середньоденний розмір заробітної плати позивача для виплати грошової компенсації за невикористану за останній робочий рік відпустку складає 42,51 грн., тому позивач і зменшує розмір позовних вимог в частині суми грошової компенсації з 27646,95 грн. до 19001,97 грн. Посилаючись на ст. 233 КЗпП України позивач відмовляється від поновлення строку для звернення до суду, оскільки вона має право звернення до суду без обмеження будь-яким строком.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі та суду пояснила, що до теперішнього часу позивачу ОСОБА_1 не виплачено грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки. Частиною 2 ст. 233 КЗпП України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Статтею 21 Закону України «Про відпустки»оплата відпустки визначається як заробітна плата працівникам за час відпустки, тому грошова компенсація за відпустку за своїм змістом є тотожним поняттю заробітної плати. І в такому випадку позивачка була необмежена у часі щодо звернення з даним позовом до суду. Підстави звернення з позовом до суду про стягнення грошової компенсації за всі невикористані щорічні відпустки передбачені статтею 83 КЗпП та статтею 24 Закону України «Про відпустки», якими передбачено, що у разі звільнення працівника з роботи йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток. Відповідні розяснення є і в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує та надала суду письмові заперечення проти позову, мотивуючи наступним. Позивач була прийнята Томаківським відділом культури на посаду директора Мирівського сільського будинку культури 25.03.1993 року наказ №20-К від 25.03.1993 року по 02.01.2002 р. Трудова книжка знаходилася у Томаківському відділу культури і розпоряджень від відділу культури на відпустку та компенсацію за невикористану відпустку на ОСОБА_1 до сільської ради не надходило, тому ці кошти не нараховувались і не виплачувались. ОСОБА_1 була звільнена 02.01.2002 року Томаківським відділом культури і наказу на виплату компенсації за невикористану відпустку не надходило, тому за цей період пропущено всі строки, так як пройшло 9 років.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд вважає, що даний позов підлягає задоволенню, так як знайшов своє підтвердження матеріалами справи, що підтверджують вищевказані факти, а саме, те, що колишній директор Мирівського будинку культури ОСОБА_1, яка є позивачем по справі, має невикористані щорічні відпустки за період часу з 25 березня 1993 року і по 10 листопада 2009 року. Період роботи позивача на посаді директора Мирівського будинку культури підтверджується копією дублікату трудової книжки НОМЕР_1.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка працювала на посаді директора Мирівського будинку культури, спочатку її посада рахувалась за Томаківським районним відділом культури, а потім за Мирівською сільською радою. Але за весь час роботи позивача на посаді директора будинку культури з 1993 року і по день звільнення з роботи, ця посада фінансувалася за рахунок бюджетних коштів Мирівської сільської ради, тому виплата грошової компенсації за час невикористаних щорічних відпусток дійсно повинна проводитись відповідачем по справі, про що свідчить також письмова відповідь останнього від 15.02.2011 року за вихідним № 6, що була надана на запит адвоката.

Відповідно до довідки відповідача від 15.02.2011 року за вихідним № 8 вбачається, що кількість днів невикористаних відпусток позивача за період часу з 25 березня 1993 року по 10 листопада 2009 року становить 447 календарних днів.

Розрахунок розміру грошової компенсації за невикористані позивачем щорічні відпустки має бути проведено відповідно до п.2, п. 7 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 , виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки, на що також посилається представник позивача.

Відповідач виплачував позивачу грошову компенсацію за останній робочий рік, що підтверджується довідкою відповідача від 15.02.2011 року за вихідним № 7, і в цьому ж розмірі має виплачуватись і грошова компенсація за всі попередні роки невикористаних щорічних відпусток, тобто виходячи із середньої заробітної плати, яка складає 42 грн. 51 коп.

Частиною 2 ст. 233 КЗпП України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, статтею 21 Закону України «Про відпустки»оплата відпустки визначається як заробітна плата працівникам за час відпустки, тому суд вважає за необхідне задовольнити заяву позивача про залишення без розгляду позову в частині поновлення пропущеного строку для звернення позивача до суду.

З огляду на вищевикладене, суд на підставі повного і всебічного зясування обставин, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, із врахуванням зменшення позовних вимог. Тому грошова компенсація, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 19001 грн. 97 коп. / 42,51 грн. х 447 календ. днів невикористаних відпусток/.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 5, 7, 60, 81, 88, 207, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 83, 233,238 КЗпП, ст. 24 Закону України «Про відпустки», суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині поновлення строку для звернення з позовом до суду, як пропущений з поважних та незалежних від неї причин залишити без розгляду.

Стягнути з Мирівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04338032, інд. 53571, с.Топила Томаківського району Дніпропетровської області по вул.Кірова, 49) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1) 19001 грн. 97 коп. грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки.

Звільнити Мирівську сільську раду Томаківського району Дніпропетровської області від сплати судового збору у сумі 51,00 грн.

Стягнути з Мирівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ Томаківським районним судом у розмірі 120 грн. на рахунок одержувача: ТУ ДСА в Дніпропетровській області, банк: ГУДКУ в Дніпропетровській області, код 26239738, р/р 31211259700339, МФО 805012, призначення платежу: „ за ІТЗ судового процесу Томаківським районним судом”.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Томаківський районний суд.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:Л. А. Кондус