Рішення № 21114519, 18.01.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2012 року справа № 5020-1879/2011

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Янюк О.С.,

за участю:

прокурора Почка А.А. (посвідчення від 05.12.2011 № 735);

представника позивача ОСОБА_1 (довіреність від 06.01.2012 б/н);

представника відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про припинення провадження у справі

за позовомПрокурора Нахімовського району міста Севастополя

(99001, м. Севастополь, вул. Робоча, 18)

в інтересах Фонду комунального майна Севастопольської міської ради

держави (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

в особі

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

(99016, АДРЕСА_1)

про стягнення 125302,27 грн,

ВСТАНОВИВ:

24.11.2011 Прокурор Нахімовського району міста Севастополя (далі прокурор) в інтересах Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (далі позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя (далі суд) з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі відповідач) про стягнення 139823,03 грн. В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на Закон України «Про оренду державного та комунального майна» та вказує на порушення з боку відповідача умов договору оренди нерухомого майна в частині повного і своєчасного внесення орендної плати.

Ухвалою суду від 01.11.2011 порушено провадження у справі та у порядку ст. 65 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобовязано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору.

Черговий розгляд справи призначений на 18.01.2012.

Ухвалою суду від 18.01.2012 провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 14520,76 грн припинено на підставі п.11 ч.1 ст. 80 ГПК України. Розглядаються позовні вимоги щодо стягнення 125302,27 грн, з яких: 304,95 грн - пеня, 581,32 грн 30% річних та 124416,00 грн штраф.

У судовому засіданні прокурор та позивач підтримали вимоги позовної заяви та надали пояснення, аналогічні викладеним у позові.

У судове засідання 18.01.2012 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно; про причини неявки суд не повідомив. Відповідач, правом, наданим йому ст. 59 ГПК України не скористався та письмового відзиву на позов не надав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 №01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»). За таких обставин, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи.

Крім того, ст.22 ГПК України зобовязує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення їх представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням зазначеного суд вважає за можливе розглядати справу без участі представника відповідача за наявними у неї матеріалами.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, судом встановлені наступні обставини.

24.01.2011 між Фондом комунального майна Севастопольської міської ради (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладений договір оренди нерухомого майна (далі Договір) (а.с.6-7). Договір діє до 29.12.2015 (п.7.1 Договору).

Пунктом 1.1 Договору визначено, що з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності орендодавець зобовязався передати, а орендар прийняти в оренду нерухоме майно вбудоване нежитлове приміщення, прощею 10,5 кв.м, розташоване на першому поверсі пятиповерхової будівлі з адресою: м. Севастополь, пл.Захарова, 3.

Обєкт оренди буде використовуватися під офіс агентства нерухомості (п.1.2 Договору).

У п.3.1 Договору сторони визначили, що розмір орендної плати визначений на підставі рішення конкурсної комісії з оренди комунального майна. В орендну плату не включені витрати за комунальні та експлуатаційні послуги, а також сума компенсації витрат балансоутримувача на оплату за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п.3.2 Договору орендна плата складає 3456,00 грн за перший місяць оренди та перераховується не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендна плата сплачується щомісячно. Розмір орендної плати за кожний послідуючий місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю (п.3.3 Договору).

У випадку порушення строку внесення орендної плати, визначеного п.3.2 Договору, орендар сплачує на користь орендодавця зверх збитків пеню у розмірі 200 процентів від облікової ставки НБУ, яка діяла на період, за який буде нараховуватися пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення (п.8.5 Договору).

Відповідно до 8.6 Договору у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати будуть продовжуватися більш 30 календарних днів, орендодавець вправі вимагати, а орендар зобовязаний сплатити на користь орендодавця зверх збитків 30 % річних від простроченої суми за весь період прострочки (ст. 625 ГК України).

У випадку, якщо прострочення внесення орендної плати будуть продовжуватися більш 60 календарних днів орендар сплачує на користь орендодавця зверх збитків штраф у сумі, що дорівнює трикратному розміру річної орендної плати за Договором (п. 8.7 Договору).

24.01.2011 сторони підписали акт прийому-передачі орендованого майна (а.с. 9).

Зазначене свідчить про те, що позивач свої зобовязання за Договором виконав у повному обсязі, проте відповідач свої зобовязання щодо внесення орендної плати своєчасно та належним чином не виконував, в результаті чого у нього перед орендодавцем за період з лютого 2011 по вересень 2011 року утворилась заборгованість по орендній платі у сумі 14520,76 грн, яка під час розгляду справи була погашена відповідачем в повному обсязі.

За прострочення виконання зобовязань за Договором позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 304,95 грн, 30% річних у розмірі 581,32 грн та штраф у розмірі 124416,00 грн, які у добровільному порядку відповідачем сплачені не були.

Наведене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначає зобовязання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 Господарського кодексу України (далі ГК України), зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір є чинним на час вирішення даного спору.

Частиною 6 ст. 283 ГК України унормовано, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Крім того, правові засади організаційних відносин, повязаних з передачею в оренду майна, яке перебуває у комунальній власності, та майнових відносин між орендодавцями щодо господарського використання даного майна, визначені Законом України „Про оренду державного та комунального майна” вiд 10.04.1992 № 2269-XII (у редакції чинній на час вчинення правовідносин, далі Закон№ 2269-XII).

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону№ 2269-XII, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджуються ст. 283 ГК України та ст. 759 ЦК України, згідно з якими, за договором найму (оренди) одна сторона (орендодавець/наймодавець) передає другій стороні (орендареві/наймачу) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 19 Закону№ 2269-XII, ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Обовязок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також ч. 3 ст. 18 Закону№ 2269-XII та ч. 3 ст. 285 ГК України.

Згідно із ч. 5 ст. 762 ЦК України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За умовами Договору, внесення орендної плати здійснюється орендодавцю щомісяця, не пізніше 20 числа поточного місяця (пункт 3.2 Договору).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

В силу ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Пунктом 4.4.3 Договору встановлено, що орендар зобовязаний своєчасно вносити орендодавцю орендну плату. Натомість, як убачається з матеріалів справи, відповідач свої зобовязання за Договором щодо сплати орендної плати виконав не своєчасно, а лише під час розгляду даного спору. У звязку з чим ухвалою суду від 18.01.2012 провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 14520,76 грн припинено на підставі п.11 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобовязання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі п. 8.5 Договору позивач просить стягнути з відповідача пеню за порушення строків внесення орендної плати у розмірі 304,95 грн.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Виходячи з фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що у встановлені Договором строки відповідач взяті на себе зобовязання щодо внесення орендної плати не виконав, тобто є таким, що порушив (прострочив виконання) зобовязання.

В силу ч. 2 ст. 20 ГК України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996 № 543/9-ВР (далі Закон№543/9-ВР) платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Зазначені положення законодавства сторони відобразили у п. 8.5 Договору.

Водночас, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Суд, перевіривши розрахунок пені наданий позивачем (а.с.11-12) зазначає, що він здійснений з урахуванням наведених законодавчих норм, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 304,95 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за Договором, на підставі п.8.6 Договору позивач також просить суд стягнути з останнього 30 % річних у розмірі 581,32 грн.

Суд вважає, що ця вимога також підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором передбачений інший розмір процентів, отже нарахування 30 % річних від простроченої суми є правомірним.

Перевіривши розрахунок 30 % річних, наданий позивачем (а.с.11-12), суд вважає його вірним, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 30 % річних в сумі 581,32 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, відповідно до п. 8.7 Договору, позивач просить стягнути з відповідача штраф за неналежне виконання зобовязань за Договором у трикратному розмірі річної орендної плати - у сумі 124416,00 грн (3456,00 грн*12*3 = 124416,00 грн) (а.с.11).

Щодо стягнення штрафу у зазначеному розмірі суд зазначає наступне.

Частина 1 ст. 233 ГК України встановлює, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 2 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки (штрафних санкцій) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Із даною нормою узгоджується п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, відповідно до якого господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Наведені вище приписи законодавчих актів не містять переліку відповідних обставин.

Надаючи оцінку доводу позивача щодо стягнення штрафу в розмірі 124416,00 грн суд зазначає, що позивач в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України не надав суду доказів в підтвердження спричинення йому збитків в результаті несвоєчасної сплати відповідачем орендної плати в контексті заявленої суми.

Виходячи з того, що основна сума боргу у розмірі 14520,76 грн була сплачена відповідачем під час розгляду справи, а також беручи до уваги, що розмір штрафу, заявлений позивачем (124416,00 грн) є непомірно великим у порівнянні із розміром загального зобовязання (14520,76 основного боргу, 304,95 грн - пені та 581,32 грн - 30% річних), суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача до розміру, що відповідає вимогам ст. 233 ГК України, а саме у розмірі 10% відсотків від основної заборгованості (14520,76 * 10 % = 1452,08 грн).

Отже, позовні вимоги щодо стягнення штрафу у сумі 124416,00 грн підлягають задоволенню частково у розмірі 1 452,08 грн.

За правилами ст. 49 ГПК України судовий збір в розмірі 2796,46 грн (2% від 139823,03 грн) підлягає стягненню з відповідача в доход державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85, 116, 117 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1; 99016, АДРЕСА_1; з будь-якого рахунку) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (ідентифікаційний код 23895637; 99011, м. Севастополь, вул.Луначарського, 5; на рахунок, вказаний стягувачем) пеню у розмірі 304,95 грн (триста чотири грн 95 коп), 30% річних у розмірі 581,32 грн (пятсот вісімдесят одна грн 32 коп.), штраф у розмірі 1452,08 грн (одна тисяча чотириста пятдесят дві грн 08 коп).

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1; 99016, АДРЕСА_1; з будь-якого рахунку) в доход державного бюджету (р/р 31210206700001, одержувач: Державний бюджет міста Севастополя, банк отримувача: ГУ ДКСУ в місті Севастополі, МФО 824509, код 38022717) судовий збір у розмірі 2796,46 грн (дві тисячі сімсот девяносто шість грн 46 грн).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4.В інший частині позовних вимог відмовити.

Суддя підпис О.С. Янюк

Повне рішення в порядку

статей 84-85 ГПК України

оформлено і підписано

23.01.2012.