Рішення № 21114086, 12.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 16/26-4/51912.01.12 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Чигинлегпром»

До Міністерства оборони України

Простягнення 259 093, 02 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 дов.

Від відповідача ОСОБА_2 дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача Міністерства оборони України 221983, 20 грн. інфляційних втрат та 37109, 82 грн. 3% річних за прострочення виконання зобов'язання за Договором №271/3/08/91 від 05.11.2008р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.03.2011р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2011р., позов задоволено повністю. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чигинлегпром»221983, 20 грн. інфляційних втрат та 37109, 82 грн. 3% річних, 2590, 93 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2011р., рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2011р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2011р. у справі №16/26 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

28.10.2011р. суддя Господарського суду міста Києва Борисенко І.І. прийняв справу до свого провадження, призначив справу до нового розгляду та присвоїв справі №16/26-4/519.

08.12.2011р. за заявою представника позивача, судом було продовжено термін розгляду справи №16/26-4/519 в порядку передбаченому ст. 69 ГПК України.

Представники Позивача та Відповідача Ухвали суду про надання додаткових пояснень та доказів на підтвердження чи заперечення позовних вимог з урахуванням Постанови Вищого господарського суду України від 18.10.2011р. Про причини не надання письмових пояснень від позивача та відповідача суд не повідомлений.

Таким чином, відповідно до ст. 75 ГПК України суд розглядає спір за наявними матеріалами у справі

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приймаючи до уваги вказівки Вищого господарського суду України викладені в постанові від 18.10.2011р. щодо всебічного і повного з'ясування та перевірки всіх фактичних обставин справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05 листопада 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чигинлегпром» та Міністерством оборони України був укладений договір №271/3/08/91 на поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України).

Згідно п. 1.1. Договору Постачальник зобовязується поставити речове майно для потреб Міністерства оборони України, а Замовник приймання та оплату продукції в асортименті, кількості, у строки (терміни) і виключно за цінами згідно положень цього Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору, вартість продукції, передбаченої до поставки за цим договором, її номенклатура, характер, технічні та якісні характеристики, а також конструктивні технологічні, експлуатаційні та інші вимоги до продукції, строки (терміни) виконання цього договору, визначені у специфікації: найменування продукції напівчеревики хромові клеєного методу кріплення на підошві з термоеластопласту, ГОСТу 447-91, відповідність зразку еталону, строк поставки до 20.12.2008р., кількість одиниць 40000 шт., загальною вартістю (з врахуванням маркування, тари, вантажних робіт у місцях завантаження та трансп. витрат) 8604000,00 грн.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що платником за Договором є Міністерство оборони України.

Згідно з п. п. 4.2., 4.3. Договору, загальна вартість, що підлягає оплаті за продукцію становить 8604000, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість, вартість тари, упаковки, маркування, вантажних робіт в місцях завантаження та транспортних витрат. Ціна продукції залишається незмінною до повного виконання сторонами зобов'язань за цим Договором.

У відповідності з п. п. 4.4. Договору, розрахунок за фактично поставлену продукцію здійснюється протягом 10 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання Постачальником Замовнику (до Департаменту державних закупівель та ресурсного забезпечення Міністерства оборони України) належним чином оформлених документів, передбачених Договором, а саме: рахунок-фактури на відвантажену продукцію, акт приймального контролю якості продукції, видаткову накладну Постачальника.

В матеріалах справи наявний лист Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України від 01.03.2011р. за №286/8/586, з якого вбачається, що на 2008рік, за бюджетною програмою 2101020 на закупівлю речового майна заплановані видатки у сумі 122170,6тис. грн. Кошти профінансовано у повному обсязі.

На виконання умов Договору, Позивачем було здійснено поставку речового майна на суму 8604000, 00 грн., що підтверджується накладними, рахунками та актами приймального контролю якості продукції.

Проте Відповідачем було здійснено розрахунок за отриману продукцію з порушенням строків оплати, встановлених п. 4.4. Договору .

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується факт поставки належним чином товару Відповідачу, отримання передбаченого умовами Договору товару Відповідачем, а також порушення Відповідачем строків оплати за поставлену продукцію.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Статтею 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Умовами Договору встановлено строк здійснення розрахунків протягом 10 банківських днів з дати надання постачальником замовнику належним чином оформлених документів.

Матеріалами справи підтверджується, що Позивачем 29 грудня 2008 року було поставлено Відповідачу останню партію товару, а також були надані всі необхідні документи для проведення розрахунку за поставлену продукцію.

Проте Відповідач всупереч зобовязанням, які він взяв на себе згідно умов Договору, провів остаточний розрахунок за поставлену продукцію 20 липня 2009 року, хоча граничний строк для виконання належним чином зобов'язання з врахуванням святкових днів закінчився 15 січня 2009 року.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 4.4. Договору та Лист Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів за №286/8/586 від 01.03.2011р., суд прийшов до висновку, що відповідач провів остаточний розрахунок із значним порушенням строків оплати.

Таким чином, враховуючи положення чинного законодавства, умови Договору та інформацію надану в вище вказаному Листі №286/8/586 від 01.03.2011р, суд вважає, що відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача на свою користь інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню, оскільки має місце факт несвоєчасного виконання Відповідачем грошового зобов'язання за Договором.

Не приймаються до уваги посилання Відповідача, що вини Міністерства оборони України у несвоєчасному та неповному фінансування немає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідачем, в розумінні ст. ст. 32, 33 ГПК України, не доведено що мало місце недофінансування, а також що вжито усіх залежних від Відповідача заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 538 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на наявність прострочення грошового зобовязання, позивач правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 37 109, 82 грн. 3% річних та 221 983, 20 грн. індексу інфляції, відповідно до ст. 625 ЦК України та розрахунку Позивача, з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Міністерства оборони України (пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168; ОКПО: 00034022, КПКВ 2101020) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чигинлегпром»(вул. Гагаріна, 19, м. Чигирин, Черкаська обл., 20901; код: 35187663) 221983 (двісті двадцять одну тисячу дев'ятсот вісімдесят три) грн. 20 коп. інфляційних втрат, 37109 (тридцять сім тисяч сто дев'ять) грн. 82 коп. 3% річних, 2590 (дві тисячі пятсот дев'яносто) грн. 93 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 17.01.2012р.