Рішення № 21107182, 30.01.2012, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 2/2506/373/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.01.2012 рокум. Чернігів Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

головуючого –судді Коверзнева В.О.,

при секретарі –Дорошенко О.В.,

з участю позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного вищого навчального закладу «Українська академія бізнесу та підприємництва»про зобов’язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування завданої моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

02.12.2011 року позивач звернувся до суду з позовом про зобов’язання відповідача:

- видати наказ про прийняття його за внутрішнім сумісництвом на посаду доцента кафедри фундаментальних дисциплін на 2010 –2011 навчальний рік та зробити відповідний запис до трудової книжки;

- зробити перерахунок відпускних за 2010 – 2011 навчальний рік, лікарняних за 2011 рік та вихідної допомоги при звільненні;

- зробити перерахунок заробітку, який враховується при обчисленні пенсії та видати відповідну довідку;

- зробити перерахунок середньої заробітної плати для розрахунку виплат на випадок безробіття та видати відповідну довідку.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на його користь:

- заробітну плату за вичитане навантаження за 2010 –2011 навчальний рік у розмірі 12640 грн;

- незаконно зняту надбавку на вислугу років (30%) з 01.09.2010 року по 30.08.2011 року в розмірі 5544 грн;

- компенсацію за невикористану відпустку за 2009 –2011 роки в розмірі 4155 грн;

- 10000 грн у відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням трудових прав, а також 300 грн у відшкодування витрат на правову допомогу фахівця у галузі права.

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав і наполягав на їх задоволенні.

Уповноважений представник відповідача не з’явився, при цьому надіслав заяву про заміну відповідача на належного –на комісію з припинення Державного вищого навчального закладу «Українська академія бізнесу та підприємництва»зазначивши, що на даний час до вказаної комісії передано усі повноваження щодо управління справами відповідача, який реорганізується.

Ухвалою суду від 27.01.2012 року у задоволенні цієї заяви було відмовлено, оскільки комісія з припинення Державного вищого навчального закладу «Українська академія бізнесу та підприємництва»не являється юридичною особою і в силу положень частини 2 статті 30 ЦПК України не може бути стороною у цивільній справі. Крім того, відповідно до частини 2 статі 104 ЦК України юридична особа вважається такою, що припинилася не з дня прийняття засновником рішення про її припинення (стаття 105 ЦК України), як помилково вважає уповноважений представник відповідача, а з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Втім, на даний час діяльність відповідача, як юридичної особи, у встановлений законом порядок не припинена.

          Заслухавши пояснення позивача та дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

          З 10.09.2008 року позивач працював у відповідача на посаді заступника декана з науково-методичної та профорієнтаційної роботи Чернігівського факультету бізнесу. 01.05.2009 року позивача було переведено на посаду заступника декана з науково-методичної роботи факультету бізнесу. Як убачається із записів у трудовій книжці (а.с. 6) в період з 10.09.2008 року по 30.06.2009 року та з 01.09.2009 року по 30.06.2010 року позивач працював у відповідача на посаді доцента кафедри фундаментальних дисциплін за внутрішнім сумісництвом на 0.35 ставки посадового окладу. Наказом відповідача від 28.11.2011 року № 135-К позивача звільнено з роботи у зв’язку із скороченням штату працівників, згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України (а.с. 9).

          Позивач стверджує, що у 2010 –2011 роках він також працював у відповідача за внутрішнім сумісництвом на 0.5 ставки доцента кафедри фундаментальних та гуманітарних дисциплін і при цьому вичитав 382.7 год. У липні 2011 року йому стало відомо, що відповідач не видавав наказ про призначення його на посаду доцента цієї кафедри за внутрішнім сумісництвом, не здійснив відповідний запис у трудовій книжці та не оплатив вичитане навантаження в розмірі 12640 грн. Крім того, своїм наказом від 01.07.2011 року № 35/4 відповідач безпідставно зменшив йому надбавку за вислугу років з 30% до 10%, що призвело до недоплати в розмірі 5544 грн. Під час звільнення відповідач також не виплатив йому компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 4155 грн, і таким чином усього заборгував 22339 грн.

Недоплата усіх належних до виплати сум призвела до неправильних розрахунків сум у виданих відповідачем довідках про заробіток для обчислення пенсії та для призначення допомоги на випадок безробіття, а також до недоплати відпускних за 2010 –2011 роки, лікарняних за 2011 рік та вихідної допомоги при звільненні.

Позивач зазначає, що внаслідок порушення трудових прав йому завдано душевних страждань чим заподіяно моральної шкоди, яку просить відшкодувати шляхом стягнення з відповідача 10000 грн.

Відповідно до статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності цивільного судочинства вимагає від сторін доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Закон гарантує особам, які беруть участь у справі, рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. У той же час, суд повинен сприяти всебічному і повному з’ясуванню обставин справи, роз’яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов’язки, попереджує про наслідки вчинення процесуальних дій.

Намагаючись довести обґрунтованість своїх вимог позивач надав суду копію картки навчального навантаження виконаного за 2010 –2011 навчальний рік факультету бізнесу Державного вищого навчального закладу «Українська академія бізнесу та підприємництва», підписану помічником декана з навчальної роботи і погоджену з в.о. декана факультету, та копію доповідної записки завідувача навчально-методичного відділу (а.с. 7, 8), якими підтверджується, що у 2010 –2011 навчальному році позивач працював у відповідача за внутрішнім сумісництвом на 0.5 ставки доцента кафедри фундаментальних та гуманітарних дисциплін і при цьому вичитав 382.7 год.

Проте, відповідач не видав наказ про призначення позивача на посаду доцента кафедри за внутрішнім сумісництвом, не здійснив відповідний запис у трудовій книжці та не оплатив вичитане навантаження в розмірі 12585 грн 71 коп. //881 х 0.5 : 0.35 х 10, де: 881 –місячний фонд оплати праці позивача під час роботи за внутрішнім сумісництвом на 0.35 ставки (а.с. 13), 10 –тривалість роботи позивача за сумісництвом в місяцях//.

Недоплата заробітної плати призвело до неправильних розрахунків сум у виданих відповідачем довідках про заробіток для обчислення пенсії та для призначення допомоги на випадок безробіття, а також до недоплати відпускних за 2010 –2011 роки, лікарняних за 2011 рік та вихідної допомоги при звільненні.

Зазначене являється підставою для зобов’язання відповідача видати наказ про роботу позивача за сумісництвом у 2010 –2011 навчальному році на 0.5 ставки доцента кафедри фундаментальних та гуманітарних дисциплін, здійснити відповідний запис у трудовій книжці, здійснити перерахунок і доплату відпускних у зв’язку з наявністю у позивача в 2010 –2011 навчальному році педагогічного навантаження, лікарняних за 2011 рік та вихідної допомоги при звільненні, а також для стягнення з відповідача 12585 грн 71 коп. за роботу за сумісництвом і вичитане навантаження у кількості 382.7 год.

Як зазначене вище, зменшення відповідачем надбавки позивачеві за вислугу років з 30% до 10% відбулося шляхом видачі наказу від 01.07.2011 року № 35/4.

Позивач зазначений наказ не оскаржував, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача недоплаченої суми надбавки в розмірі 5544 грн.

У позовній заяві позивач не обґрунтував суму компенсації за невикористану відпустку за 2009 –2011 роки, у зв’язку з чим йому було запропоновано надати суду детальний розрахунок цієї суми. Втім, відповідач зазначену вимогу суду не виконав і розрахунок суми компенсації за невикористану відпустку за 2009 –2011 роки не надав. Позивач не зміг пояснити, яким чином він розрахував вказану суму і в судовому засіданні.

Суд констатує, що завданням суду являється перевірка обґрунтованості заявлених особою вимог та справедливе і неупереджене вирішенні спору на основі законодавства. При цьому діючий ЦПК України не покладає суд обов’язок здійснювати за позивача необхідні розрахунки, оскільки в такому випадку буде порушено принцип неупередженості.

Виходячи з наведеного суд не знаходить підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача компенсації за невикористану відпустку в розмірі 4155 грн, через неналежне обґрунтування даної позовної вимоги та її недоведення.

Вимоги позивача про зобов’язання відповідача видати йому довідки про заробіток для призначення пенсії та для призначення допомоги на випадок безробіття з урахуванням сум за роботу за сумісництвом у 2010 –2011 навчальному році не суперечать закону, а тому підлягають задоволенню.

Статтею 2371 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

По справі доведено, що порушенням права на оплату праці позивачу завдано моральних страждань; крім того, зазначене змусило його докладати додаткових зусиль для організації свого життя, чим в сукупності завдано моральної шкоди.

Вирішуючи питання розміру грошового відшкодування завданої моральної шкоди, суд враховує характер правопорушення, глибину й тривалість завданих страждань, і виходячи із засад розумності та виваженості вважає достатньою сатисфакцією стягнення на користь позивача 1000 грн.

Здійснення позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 300 грн, яка полягає у наданні консультацій фахівцем у галузі права, який за законом може здійснювати таку діяльність, щодо шляхів вирішення спору, та складанні позовної підтверджується наявними в справі матеріалами (а.с. 20 –25, 39, 40), а визначена сума не перевищує граничної, встановленої статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», а тому підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 10, 79, 88, 208, 209, 212 –215, 367 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

          позов задовольнити частково. Зобов’язати Державний вищий навчальний заклад «Українська академія бізнесу та підприємництва»:

видати наказ про роботу ОСОБА_1 за внутрішнім сумісництвом на 0.5 ставки посади доцента кафедри фундаментальних та гуманітарних дисциплін у 2010 –2011 навчальному році та зробити про це відповідний запис у його трудовій книжці;

зробити ОСОБА_1 перерахунок відпускних за 2010 –2011 навчальний рік, лікарняних за 2011 рік та вихідної допомоги при звільненні;

зробити ОСОБА_1 перерахунок заробітку, який враховується при обчисленні пенсії та видати відповідну довідку;

зробити ОСОБА_1 перерахунок середньої заробітної плати для розрахунку виплат на випадок безробіття та видати відповідну довідку.

Стягнути з Державного вищого навчального закладу «Українська академія бізнесу та підприємництва»на користь ОСОБА_1 заробітну плату за вичитане навантаження у 2010 –2011 навчальному році в розмірі 12585 грн 71 коп., а також 1000 грн у відшкодування моральної шкоди та 300 грн у відшкодування витрат на правову допомогу, а всього 13885 грн 71 коп. (тринадцять тисяч вісімсот вісімдесят п’ять грн 71 коп.).

У задоволенні решти вимог відмовити.

          Стягнути з Державного вищого навчального закладу «Українська академія бізнесу та підприємництва»судовий збір на користь держави в розмірі 321 грн 90 коп., який зарахувати на доходний рахунок № 31212206700002, в ГУДК України у Чернігівській області, код ЄДРПОУ 22825965, МФО 853592.

          Рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в межах суму платежу за один місяць в розмірі 1200 грн підлягає негайному виконанню.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області протягом 10 днів з дня його проголошення, в порядку встановленому статтею 294 ЦПК України.

          Головуючий: