Ухвала суду № 21107035, 14.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" грудня 2011 р. м. КиївК-6018/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Лосєва А.М., Маринчак Н.Є., Пилипчук Н.Г.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

за участю:

представника позивача Бакк Н.І.,

представника відповідача Василевської Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Господарського суду Полтавської області від 16 серпня 2007 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2008 року

у справі № 3/101

за позовом Повного товариства «ПаКо»

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання нечинними податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Повне товариство «ПаКо»(далі позивач) звернулось до суду з позовом до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі відповідач) про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 29 грудня 2006 року № 0000732350/0/134 та від 27 березня 2007 року № 0000732350/1/54; від 29 грудня 2006 року № 0000702350/0/3014 та від 27 березня 2007 року № 0000702350/1/756; від 29 грудня 2006 року № 0000712350/0/3015 та від 27 березня 2007 року № 0000712350/1/755 (у редакції доповнення № 815 від 08 травня 2007 року).

Постановою Господарського суду Полтавської області від 16 серпня 2007 року позов задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 29 грудня 2006 року № 0000732350/0/134 та від 27 березня 2007 року № 0000732350/1/54, за якими ПТ «ПаКо»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1612,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 806,00 грн.; від 29 грудня 2006 року № 0000702350/0/3014 та від 27 березня 2007 року № 0000702350/1/756, за якими ПТ «ПаКо»визначене податкове зобовязання з податку на прибуток в загальній сумі 19364,00 грн., з яких основний платіж 13750,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 5614,00 грн.; від 29 грудня 2006 року № 0000712350/0/3015 та від 27 березня 2007 року № 0000712350/1/755, за якими ПТ «ПаКо»визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 73177,50 грн., з яких основний платіж 48785,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 24392,50. Стягнуто з Державного бюджету на користь ПТ «ПаКо»3,40 грн. державного мита.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2008 року постанову Господарського суду Полтавської області від 16 серпня 2007 року залишено без змін.

У касаційній скарзі Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Полтавської області від 16 серпня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2008 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У запереченні на касаційну скаргу ПТ «ПаКо», посилаючись на те, що рішення першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить касаційну скаргу Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Полтавської області від 16 серпня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2008 року без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області провела виїзну планову перевірку ПТ «ПаКо»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2003 року по 30 червня 2006 року, за результатами якої було складено акт від 12 грудня 2006 року № 687/23-500/30566379.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за 2005 рік у розмірі 13611,00 грн. та за 2006 рік у розмірі 139,00 грн.; порушення позивачем вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість за вересень 2004 року на суму 35030,00 грн., за квітень 2005 року на суму 889,00 грн., за травень 2005 року на суму 2033,00 грн., за жовтень 2005 року на суму 10833,00 грн., а також до завищення податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодування в квітні 2005 року на суму 884,00 грн., в травні 2005 року на суму 728,00 грн.

29 грудня 2006 року Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000702350/0/3014, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ПТ «ПаКо»суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток в розмірі 19364,00 грн., у тому числі: за основним платежем 13750,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5614, 00 грн.

29 грудня 2006 року Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000712350/0/3015, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ПТ «ПаКо»суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість в розмірі 73177,50 грн., у тому числі: за основним платежем 48785,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 24395,50 грн.

29 грудня 2006 року Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000732350/0/134, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зменшила ПТ «ПаКо»суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість за квітень 2005 року на 884,00 грн. та за травень 2005 року на 728,00 грн., а всього на 1612,00 грн. та визначила ПТ «ПаКо»штрафні (фінансові) санкції у розмірі 806,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувалися позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом 27 березня 2007 року були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000732350/1/54, № 0000702350/1/756, № 0000712350/1/755 на аналогічні суми нарахувань податкових зобовязань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток та податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: факт надання інформаційно-консультаційних послуг та виконання ремонтно-будівельних робіт за договорами, укладеними позивачем з ПП «Центр-500»підтверджений належним чином оформленими первинним бухгалтерськими документами; скасування державної реєстрації контрагента платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи, з урахуванням того, що на момент виписування податкових накладних та виконання господарських операцій ПП «Центр-500»було належним чином зареєстрованою юридичною особою та перебувало на податковому обліку, з огляду на те, що Постанова Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 грудня 2006 року була скасована Постановою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 січня 2007 року за результатами її перегляду за нововиявленими обставинами; право платника податку на податковий кредит не поставлене в залежність від проведення зустрічних перевірок постачальника товару (послуг), оскільки право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту не залежить від сплати податку на додану вартість продавцем та його постачальниками. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та відповідно бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток слугував висновок податкового органу про те, що ПТ «ПаКо»у 4 кварталі 2005 року завищило валові витрати на загальну суму 54167,00 грн., оскільки акти виконаних робіт, надані позивачу його контрагентом ПП «Центр-500»на виконання умов договору про надання інформаційно-консультаційних послуг за № 4/07-05 від 04 липня 2005 року не відповідають вимогам пункту 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також про те, що ПТ «ПаКо»безпідставно завищено балансову вартість 1 групи основних засобів на суму 22672,00 грн. вартість ремонтних робіт, виконаних ПП «Центр-500»згідно договору № 05/04 від 05 квітня 2005 року та завищено суму амортизаційних відрахувань, оскільки Постановою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 грудня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Світловодської міської ради, третя особа Світловодська ОДПІ, про скасування державної реєстрації ПП ІНФОРМАЦІЯ_1 було скасовано державну реєстрацію ПП «Центр-500»та визнано недійсними всі угоди, укладені між ПП «Центр-500»та іншими субєктами підприємницької діяльності. Також податковий орган дійшов висновку, що суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними позивачу його контрагентом ПП «Центр-500»на виконання умов договорів № 4/07-05 від 04 липня 2005 року та № 05/04 від 05 квітня 2005 року безпідставно включені позивачем до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду.

Надання інформаційно-консультаційних послуг ПП «Центр-500»за договором № 4/07-05 від 04 липня 2005 року та проведення розрахунків позивачем підтверджено платіжними дорученнями про оплату послуг № 188 від 30 вересня 2005 року та № 214 від 28 жовтня 2005 року, банківськими виписками з рахунку позивача, актами виконаних робіт від 30 вересня 2005 року та від 28 жовтня 2005 року, рахунками-фактурами № 30/09 від 30 вересня 2005 року та № 28/10 від 28 жовтня 2005 року, податковими накладними № 396 від 30 вересня 2005 року та № 455 від 28 жовтня 2005 року. Результати робіт у вигляді оглядів ринку нафтопродуктів залучені до матеріалів справи, операції з придбання цих послуг відображено в книзі придбання товарів та бухгалтерському обліку відповідними проводками.

Виконання ремонтно-будівельних робіт ПП «Центр-500»за договором № 05/04 від 05 квітня 2005 року та проведення розрахунків позивачем підтверджено платіжними дорученнями про оплату за ремонт приміщення № 54 від 28 квітня 2005 року та № 64 від 23 травня 2005 року, банківськими виписками з рахунку позивача, актами виконаних робіт № 28/04-05 від 28 квітня 2005 року та № 23/05 від 23 квітня 2005 року, рахунками-фактурами № СФ-028/04 від 28 квітня 2005 року та № СФ-23/05 від 23 травня 2005 року, податковими накладними № 57 від 28 квітня 2005 року та № 102 від 23 травня 2005 року. Операції з придбання цих послуг відображено в книзі придбання товарів та бухгалтерському обліку відповідними проводками.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Підпунктом 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що амортизації підлягають витрати на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Абзацами 1, 3 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкова складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, позивач правомірно відніс суми, сплачені за надані контрагентом інформаційно-консультаційні послуги та ремонтно-будівельні роботи, до складу валових витрат виробництва, оскільки факт виконання вказаних робіт підтверджений відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними бухгалтерськими документами, а суми податку на додану вартість, сплачені у складі вартості вказаних послуг до податкового кредиту, з урахуванням того, що Постанова Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 грудня 2006 року була скасована Постановою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 січня 2007 року за результатами її перегляду за нововиявленими обставинами, відповідно до якої було скасовано державну реєстрацію ІНФОРМАЦІЯ_1з 16 березня 2006 року з моменту державно реєстрації статуту ПП ІНФОРМАЦІЯ_1, власником якого є ОСОБА_4, в новій редакції; у задоволенні позовних вимог про визнання всіх угод, укладених між ПП ІНФОРМАЦІЯ_1 та іншими субєктами підприємницької діяльності, та фінансово-господарських операцій недійсними відмовлено.

Також, підставою для визначення позивачу податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість і застосування штрафних (фінансових) санкцій слугував висновок податкового органу про те, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковою накладною № 343 від 02 вересня 2004 року, виданою йому його контрагентом ПП «Бост»на виконання умов договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 1/09 від 01 вересня 2004 року, оскільки згідно відповіді Світловодської ОДПІ вх. № 12092/7 від 24 листопада 2006 року неможливо провести зустрічну перевірку ПП «Бост»у звязку з тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

Як вбачається з матеріалів справи, проведення поставки товарно-матеріальних цінностей та розрахунків позивачем за отримані нафтопродукти підтверджено платіжними дорученнями № 143 від 03 вересня 2004 року, № 144 від 03 вересня 2004 року та № 204 від 03 вересня 2004 року, банківською випискою з рахунку позивача, рахунком-фактурою № 2/09 від 02 вересня 2004 року, видатковою накладною № 343 від 02 вересня 2004 року, податковою накладною № 343 від 02 вересня 2004 року. Операції з оприбуткування вказаних товарно-матеріальних цінностей відображено в книзі придбання товарів та бухгалтерському обліку відповідними проводками.

Разом з цим, у зазначеній вище відповіді Світловодської ОДПІ вх. № 12092/7 від 24 листопада 2006 року «Про надання інформації» вказано, що згідно даних податкових декларацій з податку на додану вартість ПП «Бост»податкове зобовязання вказаного підприємства, зокрема, за вересень 2004 року, задеклароване у сумі 2688238,00 грн.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій правомірно відхилили як безпідставні доводи податкового органу про те, що позивач не мав права на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту, в залежності від якого і визначається сума бюджетного відшкодування, оскільки неможливо провести зустрічну перевірку контрагента позивача, оскільки право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту не залежить від сплати податку на додану вартість продавцем та його постачальниками. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та, відповідно, бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення, якими ПТ «ПаКо»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 1612,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 806,00 грн.; визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у загальній сумі 19364,00 грн.; визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у загальній сумі 73177,50 грн., є неправомірними.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Полтавської області від 16 серпня 2007 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2008 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Полтавської області від 16 серпня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2008 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

______ А.М. Лосєв

______ Н.Є. Маринчак

______ Н.Г. Пилипчук

Суддя Л.І. Бившева