Ухвала суду № 21104623, 17.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" січня 2012 р. м. КиївК-1802/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Шипуліної Т.М.,

суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Рибченка А.О., Федорова О.М.,

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Шахтарської ОДПІ на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.12.2008 року по справі № 2-а-9634/08 за позовом Державного підприємства «Шахтарськантрацит»до Шахтарської ОДПІ про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення та повідомлень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Державного підприємства «Шахтарськантрацит»до Шахтарської ОДПІ про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення №0001941542/0/458 від 24.03.2008 та повідомлень про розподіл пені №105270011548314 від 10.01.2008, №105270011551223 від 12.01.2008, №105270011558738 від 18.01.2008, №105270011558737 від 18.01.2008, №105270011564555 від 24.01.2008 року, №105270011565775 від 25.01.2008, №105270011571968 від 30.01.2008, №105270011573998 від 31.01.2008, №105270011588131 від 06.02.2008, № 105270011593777 від 11.02.2008, №105270011595549 від 12.02.2008, №105270011596864 від 13.02.2008 року, №105270011605956 від 20.02.2008, №10527001160104 від 22.02.2008, №105270011611698 від 25.02.2008 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.08.2008 року в задоволені позову Державного підприємства «Шахтарськантрацит»до Шахтарської ОДПІ про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення та повідомлень відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.12.2008 року постанова суду першої інстанції скасована та винесена нова про задоволення позову.

Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, відповідач 30.12.2008 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 02.07.2009 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.12.2008 року, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.08.2008 року залишити в силі.

В обгрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5, п.п.8.2.2 п.8.2 ст.8 та п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі-Закон України №2181-ІІІ).

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту перевірки №494/15/32299510 від 19.03.2008, складеного за результатами невиїзної документальної перевірки Державного підприємства «Шахтарськантрацит»з питань дотримання граничних термінів сплати податку на додану вартість за жовтень 2007 року по строку 30.11.2007, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001941542/0/458 про застосування штрафних санкцій у розмірі 20% на загальну суму 284792,15грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість передбаченого п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України №2181-ІІІ.

За результатом розгляду справи, судами було встановлено, що сплачені позивачем кошти з податку на додану вартість по деклараціям за січень, лютий 2008 року були зараховані відповідачем на погашення попереднього податкового боргу позивача та на погашення пені.

За змістом п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України №2181 платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно п.7.7 ст. 7 вказаного Закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) і у рівних пропорціях.

Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобовязань відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України №2181 та від обовязку самостійно сплатити суму податкового зобовязання відповідно до п.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього ж Закону.

Відповідно до п.п. 7.1.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України №2181-ІІІ, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України»Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу”платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України №2181-ІІІ слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України №2181-ІІІ, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

З огляду на зазначене колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.1 ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що судом не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Шахтарської ОДПІ залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.12.2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:________Т.М.Шипуліна

Судді:________Г.К. Голубєва

________О.В. Карась

________А.О. Рибченко

________М.О. Федоров

Суддя Т.М. Шипуліна