Ухвала суду № 21104556, 17.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" січня 2012 р. м. КиївК-1234/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Шипуліної Т.М.,

суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Рибченка А.О., Федорова О.М.,

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 05.09.2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2008 року по справі № 47/1-А за позовом ТОВ «Комерційно-промислова фірма «Промікс»до ДПІ у Печерському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду м. Києва від 05.09.2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2008 року, позовні вимоги ТОВ «Комерційно-промислова фірма «Промікс»до ДПІ у Печерському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 12.04.2006 №0002282303/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2004 року, вересень 2004 року, грудень 2004 року, червень 2004 року на загальну суму 68219,00грн.; №0002292303/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 9900,00грн., в т.ч. 6600,00грн. основний платіж та 3300,00грн. штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 29.12.2008 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 24.06.2009 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Господарського суду м. Києва від 05.09.2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2008 року, прийняти нову якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обгрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: п.п.7.2.1, п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7, ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі-Закон №168/97-ВР).

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту перевірки №131/23-3/24099635 від 03.04.2006, складеного за результатами невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Комерційно-промислова фірма «Промікс» з питань взаємовідносин з ТОВ «КТМ»за період з 01.05.2004 по 23.06.2005, відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.04.2006 №0002282303/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2004 року, вересень 2004 року, грудень 2004 року, червень 2004 року на загальну суму 68219,00грн.; №0002292303/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 9900,00грн., в т.ч. 6600,00грн. основний платіж та 3300,00грн. штрафні (фінансові) санкції.

Зі змісту вищезазначеного акту вбачається, що за результатами перевірки податковим органом було встановлено порушення позивачем п.п. 7.45 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Висновок податкового органу ґрунтується на необґрунтованому включенню до податкового кредиту податкових накладних ТОВ «КТМ на загальну суму 74820,00грн. оскільки рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 07.07.2005 визнано недійсним статут установчий договір ТОВ «КТМ»з моменту його державної реєстрації 29.05.2003, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «КТМ» з моменту видачі 26.06.2003.

У пункті 1.3 статті 1 Закону №168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платника податку визначено як особу, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону №168/97-ВР податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно абзацу 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З аналізу вищезазначених норм слідує, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Згідно з частинами 2, 4 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатом проведення перевірки відповідачем не було встановлено факту відсутності господарських операцій позивача з постачальниками, а також в процесі судового розгляду даної справи, факт здійснення господарських операцій ТОВ «Комерційно-промислова фірма «Промікс» з ТОВ «КТМ» відповідачем не був спростований належними доказами.

Посилання податкового органу на судове рішення про визнання недійсними установчих документів контрагента позивача є безпідставним, оскільки господарські операції було здійснено до прийняття зазначеного рішення. При цьому, слід зазначити, що визнання в судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів платника податку і його свідоцтва як платника ПДВ, не є підставою для визнання вчинених ним з іншими суб'єктами господарювання юридично значимих дій недійсними, оскільки його контрагенти за договором можуть нести відповідальність за наявності вини.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на момент розгляду даної справи, ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 03.10.2006 рішення Оболонського районного суду м.Києва від 07.07.2005 скасовано, справу направлено на новий розгляд.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з обґрунтованістю висновків судів попередніх інстанцій відносно правомірного віднесення позивачем сум податку до податкового кредиту.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.1 ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що судом не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 05.09.2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:________Т.М.Шипуліна

Судді:________Г.К. Голубєва

________О.В. Карась

________А.О. Рибченко

________М.О. Федоров Суддя Т.М. Шипуліна