Ухвала суду № 21104060, 09.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2011 року м. КиївК-24758/08

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Лосєва А.М.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва

на постанову Господарського суду м.Києва від 14.03.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2008

у справі №11/664-А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІ Груп»

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м.Києва від 14.03.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2008, позов ТОВ «ТРІ Груп»задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі м.Києва №0002942301/0 від 05.07.2006, №0002942301/1 від 01.08.2006, №0002942301/2 від 12.09.2006, №0002942301/3 від 22.11.2006, якими позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 8662,50 грн., у т.ч. основний платіж 5775 грн. та штрафні санкції у сумі 2887,50 грн., №0002952301/0 від 05.07.2006, №0002952301/1 від 01.08.2006, №0002942301/2 від 12.09.2006, №0002952301/3 від 22.11.2006, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2005 року на суму 206819 грн., визначено до сплати суму податкового зобовязання з цього податку у розмірі 138,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 170,00 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена позапланова документальна перевірка з питань достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних податкових періодів заявленого у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2005 року у розмірі 206819 грн., за результатами якої складено акт №3544/23-6/32770143 від 22.06.2006.

За висновками акта перевірки, позивачем порушено п.1.8 ст.1, пп. 7.4.1 п.7.4, пп. 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»що стало підставою для зменшення заявленої позивачем до відшкодування суми податку на додану вартість за травень 2005 року в розмірі 206819,00 грн., донарахування податку на додану вартість за травень 2005 року в сумі 5775,00 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0002942301/0 від 05.07.2006, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 8662,50 грн., у т.ч. основний платіж 5775,00 грн. та штрафні санкції в сумі 2887,50 грн., та №0002952301/0 від 05.07.2006, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2005 року на суму 206819,00 грн., визначено до сплати суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 138,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 170,00 грн. у звязку з тим, що заявлена до відшкодування сума податку на додану вартість на момент перевірки позивача була відшкодована йому в розмірі 138,00 грн.

За результатами апеляційного оскарження скарги платника залишені без задоволення, прийняті податкові повідомлення-рішення з відповідним індексом, якими доведено нові граничні строки сплати податкових зобовязань.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за наслідками господарських операцій по придбанню продукції ( вата, марля) у ПП «Аспект 1», позивач на підставі виданих контрагентом податкових накладних відніс до складу податкового кредиту 212593,65 грн. податку на додану вартість, сплаченого в ціні придбання. Реальність зазначеної операції та видання податкових накладних на зазначену суму податку на додану вартість підтверджено матеріалами зустрічної перевірки ПП «Аспект 1».

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 даного Закону встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно з пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 згаданого Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість»передбачено єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку відсутність податкової накладної.

За наявності у позивача належно оформлених податкових накладних, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень про донарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування по декларації за травень 2005 року, з підстав відсутності даних щодо декларування податкових зобовязань постачальниками безпосередніх контрагентів позивача в ланцюгу, з якими у позивача відсутні взаємовідносини.

Закон України «Про податок на додану вартість»не повязує право покупця - платника податку на додану вартість на податковий кредит з обовязком продавця - платника податку на додану вартість самостійно визначати суму податкового зобовязання та сплатити її до бюджету.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи касаційної скарги правильності висновків суду першої та апеляційної інстанції не спростовують.

Відповідачем не заперечується факт виконання операцій з поставки товару позивачеві, за якими контролюючим органом визнано необґрунтованим включення сум ПДВ до податкового кредиту, та проведення позивачем розрахунків за поставлений товар.

Крім того, якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, правильно оцінивши обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшли вірного висновку, підстави для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, відсутні.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва відхилити, а постанову Господарського суду м.Києва від 14.03.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2008 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

А.М.Лосєв

О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

Суддя Л.В. Ланченко