Ухвала суду № 21102985, 17.01.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/1539/11

Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Сторчака В. Ю.

суддів: <Довідник >Сапальової Т.В., Смілянця Е.С.

при секретарі: Погребняк О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Ковальчук С.В., Швець І.Л.

відповідача - Непийвода І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Агровіта-В" до Державна податкова інспекція у м.Вінниці про скасування податкового-повідомлення рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Агровіта-В" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Вінниці про скасування податкового повідомлення рішення №0001622330 від 21.03.2011 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2011 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з вказаною постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у звязку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представники позивача в судовому засіданні заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги та просили суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, за результатом проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з 01 квітня 2010 року по 01 січня 2011 року, які виникли за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувались в періоді з 01 серпня 2010 року по 01 вересня 2010 року, складено акт № 813/2330/35110894 від 14 березня 2011 року, яким встановлено порушення підпунктів 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ.

На підставі висновків акту перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 21 березня 2011 року №0001622330, яким позивачеві визначено зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 236735 грн.

Вважаючи вказане вище рішення податкового органу незаконним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, а отже позовні вимоги позивача, на думку суду першої інстанції підлягають задоволенню. Зокрема, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач здійснював податковий облік та формував податковий кредит відповідно до вимог чинного законодавства України, а отже правових підстав для невизнання права позивача на спірні суми податкового кредиту не має, що в свою чергу свідчить про те, що оскаржуване рішення не враховує фактичних обставин взаємовідносин, повязаних з формуванням спірних сум податкового кредиту позивача та вищезазначених приписів законодавства, а тому є необґрунтованим та протиправним.

На думку колегії суддів апеляційного суду, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2011 року є законним та обґрунтованим з наступних підстав.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, податковим органом під час проведення перевірки встановлено, що в порушення Закону України "Про податок на додану вартість", позивач, при формуванні суми податкового кредиту використано рядок 16.4 податкової декларації з ПДВ “інші випадки” для відображення податкових накладних, які виписано у попередніх податкових періодах, не врахувавши підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме, те, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках, оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів робіт, послуг. При цьому, ні даним пунктом Закону, ні будь-яким іншим не передбачено жодних причин для можливості затримки у наданні покупцю податкової накладної.

Тобто, на думку відповідача, позивач, формуючи податковий кредит на підставі податкових накладних, які виписані у будь-якому з попередніх періодів, мав би формувати його без затримки, оскільки продавець зобовязаний надати покупцеві податкову накладну вчасно, а у разі відмови у її наданні чи затримці дії такого постачальника можуть бути оскаржені до податкового органу, чого позивачем зроблено не було. При цьому, як вважає податковий орган, у разі затримки отримання позивачем податкової накладної від постачальника, документальним підтвердженням правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкової накладної, яку було виписано у будь-якому з попередніх періодів, для платника податку покупця є документ, який підтверджує дату надходження такої податкової накладної від продавця, а саме зареєстровані відповідно до вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (Порядок №88), лист з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного поштового штемпеля та отримана разом з цим листом податкова накладна з відображенням на ній дати реєстрації на штампі вхідної кореспонденції (за умови дотримання інших вимог Закону щодо формування податкового кредиту).

Даючи правову оцінку діям позивача та відповідача що виникли у спірних правовідносинах, колегія суддів враховує наступні норми чинного законодавства та встановлені, під час апеляційного розгляду справи, обставини.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (далі - Закон), податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті7 Закону, обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), є наявність податкової накладної, виданої продавцем.

Статтею 15 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”(чинного на момент виникнення спірних правовідносини) про строки давності та їх застосування. Норми цієї статті застосовуються до порядку визначення податкових зобов'язань, а також повернення надміру сплачених або відшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів), а оскільки сума ПДВ, віднесена за податковою накладною до податкового кредиту, впливає безпосередньо на розмір податкових зобов'язань платника, строки позовної давності також поширюються і на податкову накладну.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника та з'ясування достовірності й повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

На підставі аналізу вказаних вище норм, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що подання заяви зі скаргою на постачальника є виключним правом, а не обов'язком покупця. При цьому, Законом також прямо не передбачено, якими засобами та доказами платник податків має підтвердити реальну затримку податкових накладних, отриманих після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (послуг).

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем включено до складу податкового кредиту по деклараціях за квітень - грудень 2010 року суми ПДВ на підставі податкових накладних, фактичне отримання яких відбулось в податкових періодах, наступних за тим податковим періодом, в якому податкові накладні були виписані. Підтвердженням отримання податкових накладних із запізненням є Журнал реєстрації вхідних податкових накладних ПП “Агровіта-В”з зафіксованими датами їх отримання, копії витягів якого додані до матеріалів справи.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції в частині безпідставності обгрунтувань податкового органу відносно необхідності встановлення надмірної сплати ПДВ до бюджету, викладеними як в акті перевірки. Зокрема, преревіряючим при проведені перевірки та прийняті органом державної податкової служби податкового повідомлення-рішення не досліджено питання надмірної сплати податку до бюджету, яке податковим органом ставиться в залежність від сплати постачальниками ПДВ до бюджету.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” (Закон) податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону зазначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені, зокрема, податковими накладними.

Згідно із підпунктом 1.8 статті 1 Закону, передбачено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону, бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (робіт, послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено пунктом 7.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Даючи правову оцінку діям відповідача з врахуванням вказаних вище норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову, а висновки відповідача про визначення податкового зобов"язання з ПДВ в розмірі 236735 грн. грн. є безпідставними та такими, що винесені з грубим порушенням податкового законодавства України.

В свою чергу, доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та повністю спростовуються встановленими по справі обставинами.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив обставини справи, що мають значення для її вирішення, відповідно визначив правове регулювання спірних правовідносин, постановив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд І інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, а відтак постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2011 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Вінниці - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2011 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 23 січня 2012 року.

Головуючий <Список >Сторчак В. Ю.

Судді< Список >Сапальова Т.В.

< Список >Смілянець Е. С.

<Список >