Ухвала суду № 21102830, 12.01.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/8999/11 Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Совгири Д. І. Залімського І. Г.

за участю секретаря: Лукашик М.О.

представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, представники на підставі довіреностей

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантек" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авантек" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.10.2011 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 00006001542 від 11.07.2011 року.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на думку відповідача судом І інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Так, судом І інстанції не враховано, що ТОВ "Авантек" не надало первинних документів, а саме: товарно-транспортних накладних, подорожніх листів або комплекту перевізних документів, які б свідчили про фактичне транспортування товарів, а отже, не підтверджено належними документами факт поставки товарів від постачальника; актів приймання - передачі ТМЦ по кількості та якості, товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання ТМЦ, сертифікатів відповідності на отриманий товар. Оскільки позивач не надав вищевказаних первинних документів, перевіркою встановлено, що операції по взаємовідносинах ТОВ "Авантек" із ТОВ "Денвік" не мали реального товарного характеру, тобто встановлено лише документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які регулюють кредиторську та дебіторську заборгованість, на підставі інформації , що міститься у прийнятих до обліку первинних документах - видаткових та податкових накладних, які не дають повного та достатнього підтвердження фактичного здійснення господарських операцій.

У судовому засіданні представники позивача заперечили проти задоволення апеляційної скарги як безпідставної, вказавши, що судове рішення є законним і обґрунтованим. Свої доводи позивач виклав в запереченнях на апеляційну скаргу.

Відповідач у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі. Про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлено завчасно і належним чином.

Враховуючи те, що явка відповідача не визнавалась судом апеляційної інстанції обов'язковою, а неявка, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, не перешкоджає судовому розгляду справи, суд апеляційної інстанції ухвалив здійснювати розгляд за відсутності представника відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірно встановлено судом І інстанції, що підтверджується матеріалами справи, обставини справи полягають у наступному.

Відповідачем було проведено перевірку позивача, за наслідками якої складено акт перевірки №981\152\31347992 від 10.06.2011 року. Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Авантек" п. 1.4 ст. 1, ст. 3, ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3. ст. 7, п.п. 7.4.1, п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 19209 грн., в тому числі за серпень 2010 року - 1726 грн., вересень 2010 - 6606 грн. та 1596 грн., листопад 2010 року - 7887 грн., грудень 2010 року - 1394 грн.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0006001542 від 11.07.2011 року, яким ТОВ "Авантек" збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 19209 грн. та застосовано штрафні санкції - 1 грн.

Відповідно до акту перевірки, порушення полягає у безтоварності господарських операцій у взаємовідносинах ТОВ "Авантек" з ТОВ "Денвік" по договору поставки № 0908 від 09.08.2010 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд І інстанції дійшов висновку, що доводи податкового органу про нікчемність угоди укладеної позивачем з ТОВ "Денвік", а саме договору поставки № 0908 від 09.08.2010 року неправомірні. За цих обставин, факт заниження позивачем ПДВ: за серпень 2010 року - 1726 грн.; вересень 2010 року - 6606 грн.; жовтень 2010 року - 1596 грн.; листопад 2010 року - 7887 грн.; грудень 2010 року - 1394 грн. не підтверджено. Договір поставки носив реальний товарний характер, а тому позивач не занизив ПДВ на загальну суму 19209 гривень, а відповідно оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду І інстанції, виходячи з наступного.

З обґрунтування акту перевірки встановлено, що орган державної податкової служби вважає нікчемним правочин укладений позивачем з ТОВ "Денвік", а саме договір поставки № 0908-01 від 09.08.2010 року. Зокрема, зазначено про відсутність доказів про його фактичне виконання, що мало б підтверджуватись товарно-транспортними накладними, дорожніми листами, сертифікатами якості на отриманий товар, тощо. Підставою для таких висновків органу державної податкової служби став акт перевірки ДПІ у Синівському районі м. Львова № 263/23-209/35854541 "Про результати невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ "Денвік"" за період з 01.04.2008 року по 31.12.2010 року валютного та іншого законодавства. Також відповідачем враховано, що проти директора ТОВ "Денвік" порушено кримінальну справу № 134-0134 за ст.ст. ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 205 КК України.

Такі висновки відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах доказами.

Згідно п.2.2 договору поставки №0908 від 09.08.2010 року, який укладено між ТОВ "Денвік" (продавець) та позивачем (покупець), поставка товару здійснюється за домовленістю сторін: шляхом передачі товару Покупцю на складі Продавця, відправка транспортною компанією, доставка транспортом Продаця, тобто договором визначені 3-и різні способи поставки. З урахуванням цього, пояснень позивача і наданих ним доказів, підтверджено, що у серпні - грудні 2010 року ТОВ "Денвік" (продавець) самостійно здійснював поставку товару продавцю, крім одного випадку жовтні 2010 року, що підтверджується: посвідченнями про відрядження; звітами про використання коштів, наданих на відрядження; подорожнім листом №011255 від 21.10.2010 року.

У свою чергу, акт "Про результати невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ "Денвік", з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 04.04.2008 року по 30.12.2010 року" не може бути підставою для збільшення позивачу податкових зобов'язань по податку на додану вартість.

Так, факт порушення контрагентом своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Дані обставини не знайшли свого підтвердження під час розгляду спору як в суді першої, так і апеляційної інстанцій.

Так, згідно з абз.1 п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" 03.04.97 р. № 168/97-ВР (далі Закон №168), податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168, підставою для включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) є податкові накладні чи митні декларації (інші подібні документи згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до вказаної норми не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. Більше цього, у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену вищевказаними документами.

Отже, виходячи із приписів вищевказаної норми закону, відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг). І тільки у разі не підтвердження на момент перевірки податкового кредиту податковими накладними до платника податку могла бути застосована відповідальність у вигляді фінансовий санкцій.

Більш того, вказаний Закон чітко передбачає взаємозв'язок між включенням суми податку по господарській операції до податкового кредиту та датою отримання податкової накладної і містить пряму заборону на включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених податковими накладними чи іншими документами, які дають таке право.

Належить зазначити, що Закон України “Про податок на додану вартість” не ставить виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання. Положення пункту 1.8 статті 1 цього Закону щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам.

Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Окрім того, судом І інстанції вірно встановлено, що реальність поставки товару і правильність відображення їх у податковому обліку позивача підтверджується: податковими накладними; видатковими накладними; свідоцтвом №100237542 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого ТОВ "Денвік"; податковими деклараціями з податку на додану вартість ТОВ "Денвік".

Отже, укладаючи вищевказаний договір із своїм контрагентом, позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб'єктності контрагента: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність, тощо.

Не знайшли підтвердження посилання податкового органу на нікчемність правочину, адже правові наслідки за цим договором наступили.

Зазначене також підтверджується довідкою Кам'янець-Подільської ОДПІ Хмельницької області №668\234\31347992 від 20.04.2011 року "Про результати зустрічної звірки ТОВ "Авантек" щодо підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Денвік" за період з 01.08.2010 року по 31.12.2010 року", відповідно до якої звіркою ТОВ "Авантек" з питань проведення взаєморозрахунків із ТОВ "Денвік" не встановлено порушень ведення податкового обліку.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи відповідача про порушення стосовно директора ТОВ "Денвік" кримінальної справи, за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 КК України, оскільки порушення даної справи не пов'язано з господарськими операціями з ТОВ "Авантек".

Доводи відповідача про відсутність сертифікатів на придбану позивачем продукцію спростовуються наявними в матеріалах справи висновками державної санітарно-епідеміологічної експертизи, листами Держспоживстандарту України № 210-09/96 від 11.01.2011 року, № 210-09/5038 від 05.07.2010 року тощо.

Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.10.2011 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 17 січня 2012 року .

Головуючий <Список >Мельник-Томенко Ж. М.

Судді< Список >Залімський І. Г.

< Список >Совгира Д. І.

<Список >

<Список >