Ухвала суду № 21102300, 10.01.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/12329/11

Головуючий у 1-й інстанції: Тарновецький І.І.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Білоуса О.В. Курка О. П.

при секретарі: Марчаку А.В.

за участю представників сторін:

позивача - Клюка В.Ф., Іванової А.Ю.

відповідача (апелянта) - Пятковського А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом приватного малого виробничо-комерційного підприємства "Лан" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000302304 від 25.06.2011 року , -

В С Т А Н О В И В :

Приватне мале виробничо-комерційне підприємство «Лан» (далі - ПМВКТ «Лан») звернулось до суду позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому № 0000302304/1755 від 25 червня 2011 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року зазначений позов задоволено в повному обсязі, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому № 0000302304/1755 від 25 червня 2011 року.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням ДПІ у м. Хмельницькому подала апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Представники позивача проти доводів апеляційної скарги заперечили, у звязку з чим просили залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції посадовими особами ДПІ у м. Хмельницькому проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПМВКП «Лан» з питань підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків з TOB «Барви 2007» за січень лютий 2011 року, TOB «Ресурс - Сервіс» за грудень 2010 року та січень 2011 року, TOB «Західна нафтогазова компанія» за січень 2011 року, за результатами якої складено акт № 4254/23-4/14148278 від 09.06.2011 року.

Згідно висновків даного акту, перевіркою встановлені порушення позивачем ч.1, ч. 5 ст. 203, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині нікчемності правочину, оскільки він не спрямований на реальне настання наслідків та п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4., п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3, п. 198.6 ст. 196, п. 200.1, п. 201.4, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України в зв'язку з чим підприємством занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті на суму 573853,00 грн.

Перевіркою зафіксовано відсутність факту здійснення операцій з надання послуг TOB «Барви 2007», TOB «Ресурс - Сервіс» та TOB «Західна нафтогазова компанія» по поставці нафтопродуктів та газу.

На підставі виявлених порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000302304/1755 від 25.06.2011 року, яким встановлено збільшення суми по ПДВ в розмірі 573853,00 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що позивачем в документальній формі були належним чином оформлені усі господарські операції щодо поставки нафтопродуктів та газу контрагентами позивача, у звязку з чим до складу валових витрат та податкового кредиту на законних підставах віднесені суми витрат та суми податку на додану вартість із сум витрат на оплату послуг.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком попередньої судової інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПМВКП «Лан» та TOB «Барви 2007» укладено договір купівлі продажу нафтопродуктів № МО-Б-075/09 від 16.09.2010 року. Згідно цього договору продавець зобов'язаний передати у власність покупцю нафтопродукти, а покупець прийняти товар та оплатити його. Факт здійснення господарських операцій підтверджується видатковими та товарно - транспортними накладними.

Між позивачем та TOB «Ресурс - Сервіс» було укладено договір купівлі продажу № 114РМ - 10 від 01.06.2010 року від 01.06.2010 року. За цим договором продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити газ скраплений вуглеводний. На виконання вищевказаного договору були складені документи бухгалтерського обліку.

На виконання договору № ЗН-846 від 06.01.2011 року, який укладений між позивачем та TOB «Західна нафтогазова компанія», постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти.

На підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами надано податкові накладні за грудень 2010 року та січень - березень 2011 року, видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, накладні на транспортування залізничним транспортом, акти приймання-передачі. Оплата поставленої продукції підтверджена виписками з банку.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктами 201.4, 201.7 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатури) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Статтею 3 Закону України від 16.07.99 № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ПМВКП «Лан» сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому TOB «Барви 2007», TOB «Ресурс - Сервіс», TOB «Західна нафтогазова компанія». Суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки податок на додану вартість входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві.

Колегія суддів не бере до уваги твердження відповідача про оформлення податкових накладних з порушенням вимог законодавства (пізніше настання першої події) що спростовуються вимогами ст. 201 ПК України та п. 15 Про затвердження форми податкової накладної та Порядку її заповнення Затвердженої наказом ДПА України від 21.12.10 № 969.

Згідно даного порядку у разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер при постійних зв'язках із покупцем, покупцю може бути виписана зведена податкова накладна, виходячи із визначеної у договорі періодичності оплати поставлених товарів/послуг (1 раз на п'ять днів; 1 раз на десять днів тощо), але не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця. При цьому до зведеної податкової накладної обов'язково додається реєстр товаротранспортних накладних чи інших відповідних супроводжувальних документів, згідно з якими здійснено постачання товарів/послуг.

Враховуючи зазначені вимоги колегія судів приходить до висновку про правомірність складання позивачем податкових накладних при безперервних поставках паливно-мастильних матеріалів, що мають місце при виконанні договорів із зазначеними контрагентами.

За даних обставин суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому № 0000302304/1755 від 25 червня 2011 року.

Згідно із ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, то підстав для її задоволення не має.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, судова колегія вважає, що Хмельницький окружний адміністративний суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства та всебічно перевіривши обставини справи, вирішив її у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, а тому підстав для його скасування, з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, - залишити без задоволення, а постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 16 січня 2012 року .

Головуючий /підпис/ Совгира Д. І.

Судді/підпис/ Білоус О.В.

/підпис/ Курко О. П.

З оригіналом згідно:

секретар