Ухвала суду № 21102294, 10.01.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/4676/11

Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Н.В.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Білоуса О.В. Курка О. П.

при секретарі: Марчаку А.В.

за участю представників сторін:

відповідача - Пастернака Д.В., Коломієць В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу споживчого товариства "Леховіцер" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом споживчого товариства "Леховіцер" до Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області про визнання протиправними та скасування акту про результати камеральної перевірки, податкового повідомлення рішення та акту опису майна , -

В С Т А Н О В И В :

Споживче товариство «Леховіцер» звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Тульчинському районі в якому просило з урахуванням уточнених позовних вимог визнати протиправними акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість № 136/16/30806797 від 17 червня 2011 року, податкове повідомлення-рішення № 0000181600 від 01 липня 2011 року та акт опису майна № 4210 від 04 серпня 2011 року, видані державною податковою інспекцією у Тульчинському районі; скасувати як незаконне податкове повідомлення-рішення № 0000181600 від 01 липня 2011 року, видане державною податковою інспекцією у Тульчинському районі; скасувати як незаконний акт опису майна № 4210 від 04 серпня 2011 року, виданий державною податковою інспекцією у Тульчинському районі; стягнути з відповідача судові витрати.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року в задоволенні позовних вимог СТ «Леховіцер» відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням СТ «Леховіцер» подало апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до невірного вирішення справи, просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Представник позивача в судове засідання не зявився, однак секретарем судового засідання було прийнято телефонограму якою повідомлено, що позивач не може прибути в судове засідання в звязку із хворобою.

Представники відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечили, у зв'язку з чим просили залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції СТ „Леховіцер" було зареєстроване як платник податку на додану вартість, протягом 12 послідовних місяців подавало до ДПІ у Тульчинському районі податкову звітність, що свідчила про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту. ДПІ у Тульчинському районі рішенням від 28.04.2011 року № 3 було проведено анулювання реєстрації платника податку на додану вартість СТ „Леховіцер".

29.04.2011 року ДПІ у Тульчинському районі було направлено рішення №3 від 28.04.2011 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість листом з повідомленням про вручення, яке отримано позивачем 30.04.2011 року.

ДПІ у Тульчинському районі було проведено камеральну перевірку податкової звітності по податку на додану вартість за квітень 2011 року СТ „Леховіцер", якою було встановлено порушення вимог п. 184.7 ст.184 Податкового кодексу України, а саме: підприємством не визначено умовний продаж на залишок товарів та основних фондів, які знаходилися на обліку на день анулювання реєстрації платника ПДВ, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих податкових періодах та не збільшено суму своїх податкових зобов'язань виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів.

Акт камеральної перевірки ДПІ у Тульчинському районі направлено платнику податків 17.06.2011 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який повернувся до ДПІ у Тульчинському районі з відміткою „за зазначеною адресою не існує".

За результатами проведеної камеральної перевірки було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000181600 від 01.07.2011 року на суму 67788,50 грн., яке 01.07.2011 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення було направлено позивачу. Дане податкове повідомлення-рішення повернулось до ДПІ у Тульчинському районі з відміткою „за зазначеною адресою не існує".

В результаті несплати платником податків СТ «Леховіцер» задекларованих сум земельного податку по строку 30.06.2011 року (тобто до прийняття податкового повідомлення - рішення, що оскаржується) виник податковий борг в сумі 1097,36 грн., в звязку з чим податкова вимога № 48 від 01.07.2011 року була направлена боржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення 05.07.2011 року, та була повернута з відміткою поштового відділення „за зазначеною адресою не проживає".

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що оскаржувані рішення відповідачем винесено з дотриманням вимог законодавства, на підставі виявлених порушень допущених позивачем при здійсненні господарської діяльності.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком попередньої судової інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. «г» п. 184.1. вищезазначеної статті, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач дійсно протягом 12 останніх місяців подавав податкову звітність із нульовими показниками. Даний факт також не заперечувався позивачем.

Пункт 184.6 цієї ж статті передбачає, що у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Відповідно до норм Податкового кодексу України базовим (звітним) періодом по податку на додану вартість є календарний місяць, а по податку на прибуток підприємств є відповідно - квартал.

Як вбачається із матеріалів справи, рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ було прийнято відповідачем у квітні місяці. Таким чином, у даному випадку, звітним базовим періодом по податку на прибуток підприємств є 1 квартал 2011 року, а по ПДВ-декларація за квітень 2011 року, подана у травні.

Згідно до п. 184.7 вищезазначеної статті, якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що податковий орган правомірно прийняв рішення про анулювання реєстрації платника податку.

Щодо неналежного повідомлення позивача про прийняття оскаржуваних рішень, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 42 Податкового кодексу України визначається порядок листування з платником податків, відповідно до якого податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та завірені печаткою відповідних органів.

Відповідно до п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Якщо платник податків повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації на юридичну адресу зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата (п.42.3 ст. 42 ПКУ).

Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження при апеляційному розгляді, на дату винесення рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ та направлення акту перевірки, зміни податкової адреси - до ЄДР м. Тульчин, вул. Польова,6 -по СТ „Леховіцер" не вносились.

Податкова адреса юридичної особи є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ст. 45 ПКУ).

Таким чином, колегія приходить до висновку, що ДПІ у Тульчинському районі вживалось всіх можливих заходів щодо належного повідомлення позивача про прийняті ним рішення.

Визначаючись щодо позовних вимог позивача про скасування акту опису майна у податкову заставу, колегія суддів виходить із наступного.

Статтею 88 Податкового кодексу України, п.2.10 „Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби", затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 року № 1043 визначено, що опис майна може бути проведено за даними органів, які згідно з чинним законодавством здійснюють реєстрацію майна, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених Податковим кодексом України, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Згідно ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває у його власності у день виникнення такого права, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Податковим керуючим неодноразово здійснювалися виїзди за юридичною адресою платника податків для складання акта опису майна в податкову заставу, однак за юридичною та фактичною адресою платника посадові особи були відсутні.

21.07.2011 року начальником ДПІ у Тульчинському районі було прийнято рішення № 3957 про опис майна СТ „Леховіцер" у податкову заставу. 04 серпня 2011 року було складено акт опису майна №4210, яким описано в податкову заставу забійний цех, офісне приміщення та вагон-холодильник, власником яких є СТ „Леховіцер" та яке знаходиться за юридичною адресою підприємства - м. Тульчин, вул. Польова, 6 на орієнтовну суму 68000 грн.

Таким чином, ДПІ у Тульчинському районі діяло в рамках правового поля, відповідно до вимог чинного законодавства.

За даних обставин суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що оспорюванні позивачем акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість № 136/16/30806797 від 17 червня 2011 року, податкове повідомлення - рішення № 0000181600 від 01 липня 2011 року та акт опису майна № 4210 від 04 серпня 2011 року, видані державною податковою інспекцією у Тульчинському районі прийняті правомірно у відповідності до чинного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, то підстав для її задоволення не має.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, судова колегія вважає, що Вінницький окружний адміністративний суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства та всебічно перевіривши обставини справи, вирішив її у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, а тому підстав для його скасування, з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу споживчого товариства "Леховіцер", - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 16 січня 2012 року .

Головуючий /підпис/ Совгира Д. І.

Судді/підпис/ Білоус О.В.

/підпис/ Курко О. П.

З оригіналом згідно:

секретар